справа № 752/25055/23 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-з/824/776/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
(ДОДАТКОВА)
29 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Іващенко Ірини Ігорівни про розподіл судових витрат по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Іващенко Іриною Ігорівною на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів,-
Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Іващенко Іриною Ігорівною задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за неотримані туристичні послуги згідно договору на туристичне обслуговування №5730155 від 19 листопада 2021 року у розмірі 374 781 (триста сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня) 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за неотримані туристичні послуги згідно договору на туристичне обслуговування №5730305 від 20 листопада 2021 року у розмірі 237 098 (двісті тридцять сім тисяч дев'яносто вісім гривень) 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 118,79 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9 178,18 грн, а всього 15 296 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто шість гривень) 97 коп..
16 травня 2025 року через систему Електронний суд на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвокатки Іващенко Ірини Ігорівни про розподіл судових витрат.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що при ухваленні постанови суду від 13 травня 2025 року апеляційним судом не вирішено питання про відшкодування ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих ним документів у розмірі 8 000 грн.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року матеріали цивільної справи за заявою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Іващенко Ірини Ігорівни про розподіл судових витрат по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Іващенко Іриною Ігорівною на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів, призначено до розгляду. Учасникам справи встановлено строк для можливості надання своїх пояснень чи заперечень щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, адвокатка Іващенко І.І. діючи в його інтересах на підставі ордеру, 28 травня 2025 року подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила задовольнити.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегією суддів встановлено, що у апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 - адвокатка Іващенко Ірина Ігорівна вказує, що апелянт очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 12 000,00 грн.
Наявність договірних відносин між адвокатом та ОСОБА_1 підтверджується договором №5 від про надання правової (правничої) допомоги від 04 жовтня 2023 року.
За умовами договору, представництво інтересів клієнта здійснюється у всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також у всіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС (п 2.1.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.3. договору, адвокатське бюро має право покласти частину своїх обов'язків на іншу особу, з якою адвокатське бюро укладає договір. У випадку покладання частини своїх обов'язків на іншу особу, адвокатське бюро залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.
Згідно 4.1. Договору №5, вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.
За умовами Додаткової угоди №3 від 17 червня 2024 року до Договору, визначено порядок оплати надання АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «Іващенко Ірини» юридичних послуг (гонорару) за надання правової допомоги у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Іващенко Іриною Ігорівною на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів.
У пункті 2 Додаткової угоди сторони узгодили, що вартість надання правової допомоги в суді першої інстанції становить: складання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі №752/25055/23 у Київський апеляційний суд - 7000,00 грн.; участь у судовому засіданні по справі №752/25055/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у Київському апеляційному суді - 1000,00 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі правової допомоги від 14 травня 2025 року адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято надання правової допомоги на суму 8 000,00 грн, з яких:
складання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі №752/25055/23 у Київський апеляційний суд (17 липня 2024 року) - 7 000,00 грн;
участь у судовому засіданні по справі «752/25055/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17.06.2024 року у Київському апеляційному суді (13 травня 2025 року) - 1 000,00 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на професійну правничу допомогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» на адресу суду не надходило.
На підставі викладеного, з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих ОСОБА_1 адвокатським бюро «Іващенко Ірини», а також враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. за рахунок відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 - адвокатки Іващенко Ірини Ігорівни та ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 270, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Заяву представниці ОСОБА_1 - адвокатки Іващенко Ірини Ігорівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гінсервіс-Тур» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (код ЄРДПОУ 36285831, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, оф. 128) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова