справа № 356/48/22 головуючий у суді І інстанції Лелик Р.М.
провадження № 22-ц/824/8206/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
29 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області поданою представником - Сиваком Олегом Володимировичем на рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області (далі - виконкому Березанської міськради) про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, остаточно просила:
стягнути з виконкому Березанської міськради матеріальні збитки через незаконне звільнення та невиконання рішення суду за весь період до 21 лютого 2022 року, які становлять 1 123 590,00 грн (320 099,72 грн + 239 754,00 грн);
зобов'язати виконком Березанської міськради сплатити єдиний соціальний внесок з нарахованих та виплачених сум за вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням відповідно до чинного законодавства у розмірі 22 %, у тому числі виплачених за рішенням апеляційного суду, в сумі 40 588,89 грн;
стягнути з виконкому Березанської міськради моральну шкоду в розмірі 280 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що розпорядженням виконкому Березанської міськради №64-к від 14 травня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міськради (далі - УСЗН виконкому Березанської міськради) у зв'язку з ліквідацією Управління.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження виконкому Березанської міськради №64-к від 14 травня 2018 року в частині звільнення позивача з займаної посади, поновлено на посаді начальника УСЗН виконкому Березанської міськради, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 184 494,96 грн.
Вказувала, що відповідач рішення суду добровільно не виконує, у зв'язку з чим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області було відкрито виконавче провадження, під час здійснення якого з відповідача стягнуто на користь позивачки суму заборгованості в розмірі 184 494,96 грн. Відповідач продовжував безпідставно порушувати законодавство України щодо не поновлення позивача на роботі, а тому державний виконавець звернувся до органів поліції з повідомленням №61312889/6 про притягнення винних службових осіб виконкому Березанської міськради до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа у справі №810/3048/18 у частині поновлення на роботі.
Зазначила, що у зв'язку з незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, їй завдані відповідачем матеріальні збитки, які полягають у понесенні великих втрат по заробітній платі, оскільки за цей час підвищувалася середньо-добова заробітна плата, оклади, ранги відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, позивач втратила щорічну відпустку та відпустку за вислугу років за період 2018-2019 роки, середньомісячну матеріальну допомогу на оздоровлення, з серпня 2019 року витратила збільшення надбавки за вислугу років. Пенсія по інвалідності позивачу не була перерахована з більшого заробітку, оскільки за дев'ять календарних місяців, які вона перебувала на обліку у центрі зайнятості, не було сплачено єдиний соціальний внесок і, відповідно, не було зараховано страховий стаж. Сума цих збитків складає 1 123 590,00 грн.
Зазначила, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач повинен самостійно сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від нарахованих сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму 40 588,89 грн, проте цього не робить.
Також вказувала, що неправомірними діями відповідача їй завдано немайнові втрати від спричинених моральних страждань, які негативно позначилися на її житті. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації, внаслідок емоційного стресу позивач була вимушена проходити тривале лікування, появи негативних психоемоційних змін. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
Позивач вважала, що майнові збитки та моральна шкода повинні бути стягнуті з відповідача на підставі статей 16, 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України, статті 237-1 КЗпП України, а також зобов'язано відповідача самостійно сплатити єдиний соціальний внесок від нарахованих сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі абзацу 2 частини другої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 11 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до виконкому Березанської міськради в частині стягнення матеріальних збитків у зв'язку з підвищенням середньо-добової заробітної плати, яка була втрачена при підвищенні окладів, рангів, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України; у зв'язку з прийняттям незаконного розпорядження через неможливість перерахунку пенсії по інвалідності з більшого заробітку; за невиплачену щорічну відпустку та відпустку за вислугу років за період 2018-2019 роки відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконкому Березанської міськради в частині стягнення матеріальних збитків у вигляді спеціального виду відповідальності, щоденного середнього заробітку в порядку статті 236 КЗпП України закрито. Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконкому Березанської міськради в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з виконкому Березанської міськради на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до виконкому Березанської міськради в частині зобов'язання відповідача сплатити єдиний соціальний внесок з нарахованих та виплачених сум за вимушений прогул в зв'язку з незаконним звільненням відповідно до чинного законодавства у розмірі 22 %, у тому числі виплачених за рішенням апеляційного суду, в сумі 40 588,89 грн відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Березанського міського суду Київської області від 11 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника в сумі 365 566, 92 грн; заподіяну моральну шкоду в розмірі 30 000, 00 грн. Зобов'язано виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області сплатити єдиний соціальний внесок з нарахованих та виплачених сум за вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 у розмірі 22 (двадцять два) відсотки, що складає 40 588,89 грн. Стягнуто з виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь держави судові витрати в розмірі 3 231,00 грн. В решті - відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 18 лютого 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила змінити рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року та додатково стягнути з виконкому Березанської міської ради Київської області 611 747,29 грн збитків (недоотриманих доходів) та 250 000,00 грн моральної шкоди; зобов'язати відповідача сплатити ЄСВ у розмірі 235 129,00 грн.
Вказала, що рішення суду оскаржує лише в межах незадоволеної частини позовних вимог.
Вважає помилковим та взаємовиключним висновок суду, що позивачка не поновлена на роботі, а тому її посилання на наявність права на отримання заробітку у підвищеному розмірі окладів, рангів, право на отримання відпустки тощо є безпідставним.
Суд не врахував, що на сьогодні між сторонами існують саме цивільно-правові відносин. До дня ухвалення рішення суду через незаконне звільнення позивачка втратила дохід на суму 611 747,00 грн:
матеріальні збитки у зв'язку з підвищенням окладів, рангів, вислуги років відповідно до постанови КМУ станом на 31 січня 2022 року - 249 502,00 грн;
матеріальні збитки у зв'язку з підвищенням окладів, рангів, вислуги років відповідно до постанови КМУ з 01 лютого 2022 року по 10 січня 2025 року - 250 632,80 грн;
матеріальні збитки за щорічну відпустку та відпустку за вислугу років за період з 2018-2019 років, які втратила у зв'язку з незаконним звільненням - 32 281,65 грн;
матеріальні збитки у зв'язку з неможливістю перерахунку пенсії по інвалідності з більшого заробітку по причині несплати ЄВС станом на 31 січня 2022 року - 38 316,04 грн;
матеріальні збитки у зв'язку з неможливістю перерахунку пенсії з більшого заробітку з 01 лютого 2022 року по 10 січня 2025 року - 41 014,80 грн.
Вважає неспівмірним із перенесеними моральними стражданнями визначений судом еквівалент шкоди у 30 000,00 грн.
Крім того, суд не задовольнив вимогу та не зобов'язав сплатити ЄСВ 22% із суми 568 636,64 грн, а саме - 125 100,00 грн, а із суми втрачених збитків 110 029,66 грн.
Також не погодившись із рішенням суду, представник виконавчого комітету Березанської міської ради - Сивак Олег Володимирович 19 лютого 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що наказом від 01 березня 2012 року №22, ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради. З чого слідує, що саме вказане управління в розрізі зазначеного закону було роботодавцем позивача, самостійно вело розрахунки із застрахованими особами та було платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з рішенням Березанської міської ради від 20 лютого 2018 року №457-46-VІІ «Про впорядкування структури виконавчих органів» було припинено діяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії з затвердженням персонального складу ліквідаційної комісії. Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 липня 2018 року Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) було припинено та створено Управління соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради(код ЄДРПОУ 42016510).
Виконавчий комітет Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202046) не є роботодавцем відносно позивача відповідно до ст. 4 р. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Нарахування та утримання єдиного внеску можливе лише за умови відображення стягнутих за судовим рішенням сум у бухгалтерських та інших документах відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно Законом нараховується єдиний внесок.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
31 березня 2025 року представник Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області - Сивак О.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечив проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав, аналогічним апеляційній скарзі виконавчого комітету.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області поданою представником - Сиваком Олегом Володимировичем на рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечила проти доводів апеляційної скарги виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, заперечила проти доводів апеляційної скарги виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області.
У судовому засіданні представниці виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області - Олексійчук Людмила Валеріївна та Мосінзова Іванна Олександрівна вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, заперечили проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14 травня 2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області та стягнуто з виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на її користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 194 393,70 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року змінено, стягнуто з виконавчого комітету Березанської міської ради на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 184 494,96 грн. У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року залишено без змін.
Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 червня 2020 року направлено ОСОБА_1 повідомлення №61312889/6 про притягнення винних службових осіб виконавчого органу Березанської міської ради за умисне невиконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №810/3048/18.
27 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення, у якій просила прийняти заяву про вчинений злочин і внести інформацію про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Розпочати за поданою заявою досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення відповідальними службовими особами виконавчого комітету Березанської міської ради кримінального правопорушення, що має ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку з 17 липня 2014 року та одержує пенсію по другій групі інвалідності, призначену відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Заробітну плату враховано за період з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2017 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії складає 1,21943. Страховий стаж становив 29 років 3 місяці 28 днів (крім того додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення особою віку, передбаченою статтею 26 цього Закону 12 років 9 місяців 15 днів), зарахований по 28 лютого 2017 року. Розмір пенсії з 01 березня 2019 року становив 2 195, 85 грн. З 01 квітня 2019 року, згідно статті 42 Закону ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з більшого стажу в автоматичному режимі. Після перерахунку пенсії страховий стаж становить 31 рік 3 місяці 18 днів (крім того додатковий стаж з дня встановлення інвалідності до досягнення особою віку, передбаченою статтею 26 цього Закону 10 років 9 місяців 25 днів). Згідно статті 42 Закону у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчищена пенсія. Оскільки, станом на 01 березня 2019 року, після попереднього перерахунку, ОСОБА_1 не набула 24 місяці страхового стажу, права на перерахунок пенсії від заробітку вона не мала. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії із застосуванням середнього заробітку 4 888, 83 грн. з 01 травня 2020 року становить 5 961, 59 грн.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених вимог, суд першої інстанції вважав, що відповідачем як роботодавцем допущено затримку виконання рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, а тому на користь останньої стягнув середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі за період з 09 січня 2020 року по 10 січня 2025 року в сумі 568 636,64 грн з розрахунку 1276 р.д. х 445, 64 грн.
Також суд першої інстанції врахував, що із виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого відповідно до судових рішень, відповідачем не було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також задоволено.
Оскільки невиконання відповідачем рішення суду в частині поновлення позивачки на займаній посаді завдало їй моральних страждань, протягом п'яти років вона була позбавлена гарантованих ст.43 Конституції України права на працю та заробітну плату, змушена була вживати додаткових заходів з метою організації свого життя, виходячи із характеру та тривалості моральних страждань оцінив завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
В порушення вимог частини сьомої статті 235 КЗпП України, а також принципу обов'язковості судового рішення, виконком Березанської міської ради Київської області не виконав рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац четвертий пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).
Водночас, відповідно до пункту 10 Порядку №100 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин та на момент прийняття рішення про поновлення - 09 січня 2020 року) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Проте у подальшому постановою КМУ від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, пункт 10 Порядку №100 виключено.
У справі №810/3048/18 суди при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі виходили із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 445,64 грн.
Отже, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 09 січня 2020 року по 10 січня 2025 року суд правильно взяв за основу розмір середньоденної заробітної плати позивачки у 445,64 грн без коефіцієнтів підвищення заробітної плати на основі чого стягнув з відповідача 568 636,64 грн.
Також колегія суддів вважає передчасною вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання нарахування на суму 568 636,64 грн єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки його сплата є обов'язком відповідача в порядку ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Стосовно стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із засад розумності та справедливості, місцевий суд обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн, що є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачці моральну шкоду незаконним звільненням та безпідставним невиконанням рішення суду протягом тривалого часу.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та зазначає, що оцінку їм надав Верховний Суд при розгляді цієї справи у постанові від 12 серпня 2024 року. Касаційний суд зазначив, що «розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника УСЗН виконкому Березанської міськради було прийнято виконкомом Березанської міськради; середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнений з виконкому Березанської міськради; страхувальниками, які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є роботодавці та інші особи. Тому відповідач у цій справі є особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача».
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційних скарг також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області подану представником - Сиваком Олегом Володимировичем - залишити без задоволення.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 10 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова