справа № 759/18981/23 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/8348/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
29 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про стягнення збитків,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», третя особа державний реєстратор Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Макаров О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С. про стягнення збитків, у якому просив суд:
стягнути з банку на користь позивача 6 584 910,00 грн, з яких: 6 584 910,00 грн - збитки; 13 420,00 грн - судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2020 року АТ «Альфа-Банк» передав у власність позивача квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 94, 80 кв.м.
Відповідно до п. 1.6. договору від 27 лютого 2020 року продавець гарантував, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; до моменту укладення цього договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо) немає; обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо майна, немає. В квартирі, що відчужується, не зареєстровані малолітні, неповнолітні (не права користування), непрацездатні особи.
Обставини, які в подальшому стали підставою для вилучення у позивача квартири, виникли ще до її продажу, при цьому він не знав та не міг знати про наявність цих підстав.
Так, постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі №759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 до А.Т. «Альфа-Банк», державного реєстратора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Макарова О.В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на кв. АДРЕСА_2 скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О.В. Київської філії КП «Реєстрація нерухомості», м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43995268 від 12 листопада 2018 року.
26 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила без змін постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29 липня 2021 року її ринкова вартість становить 6 584 910,00 грн.
У зв'язку з викладеним на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
04 липня 2024 року відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент придбання позивачем квартири договір купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2020 року відповідав усім ознакам дійсності правочину та не був визнаний судом недійсним, право власності на відчужене майно було зареєстроване за відповідачем, а тому останній в силу положень ст. 317 ЦК України вправі був його віджувати. Відповідач є добросовісним набувачем вищевказаного майна. Станом на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2020 року жодних прав на майно третіми особами не заявлялось, про існування таких прав банку відомо не було.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1 355 695,00 грн та судові витрати в розмірі 2 763,19 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав, що погоджується з висновками суду першої інстанції про законність вимог позивача та про стягнення збитків з відповідача.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно визначив розмір збитків позивача, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Оскаржуваним рішенням порушені майнові права позивача, оскільки суд застосував одну і туж саму норму права, а саме статтю 661 ЦК України, як для часткового задоволення позову, так і для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, суд порушив припис статті 1192 ЦК України, відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макаров Олег Вячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про стягнення збитків, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Стовбун Олександр Йосипович заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 лютого 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 27 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського майського нотаріального округу Малим О.С., за реєстровим №252.
Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , і сплачує за нього ціну визначену цим договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, майно належить продавцю на підставі договору іпотеки №44.02/-13-529/1, посвідченого 24 квітня 2008 року Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського майського нотаріального округу, за реєстровим №4078.
Відповідно до п. 1.5, п. 1.6 Договору, продавець гарантує, що жодна особа не має прав користування чи оренди майна та його частин.
Продавець гарантує, що незастережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, немає; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення цього договору; що жодних самочинних перепланувань чи переобладнань на момент укладення цього договору в майні без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту продавцем не проводилось, до моменту укладення цього договору майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває; майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання майна за призначенням (сервітути тощо), немає, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо майна, немає.
Відповідно до п. 1.8 Договору, за адресою місцезнаходження майна зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 2.1. Договору майно продається за ціною 1 355 695 грн, без ПДВ, що сплачені покупцем на рахунок продавця. Своїми підписами сторони підтверджують проведення повного розрахунку. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є остаточною та не підлягає будь-змінам.
Відповідно до п. 3.1.2., 3.1.3 Договору, продавець зобов'язаний попередити покупця про права третіх осіб на відчужуване майно та про всі відомі йому недоліки відчужуваного майна.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2020 року №2021332142 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 252, виданий 27 лютого 2020 року.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року по справі №759/21952/20 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1691547080000, на користь ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року по справі №759/5454/19, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О.В. Київської філії КП «Реєстрація нерухомості», м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер 43995268 від 12 листопада 2018 року.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав, а саме: запис про право власності №28871270 від 09 листопада 2018 року на квартиру загальною площею 94, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», внесений на підставі рішення державного реєстратора Макарова О.В. Київської філії КП «Реєстрація нерухомості», м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43995268 від 12 листопада 2018 року.
Відповідно до висновку експерта №003/24 від 23 серпня 2024 року ринкова вартість квартири загальною площею 94,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05 вересня 2023 становить 7 092 000,00 грн. без ПДВ.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції встановив доведеним, що ОСОБА_1 як покупець майна, у якого було витребуване майно із чужого незаконного володіння на користь власника, має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця і вимагати відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. З моменту набуття позивачем права власності на спірну квартиру та до моменту витребування її на користь власника, позивач провів ремонтні роботи в спірній квартирі, а вартість збитків визначені відповідно до ринкової вартості спірної квартири з урахуванням проведення ним поліпшень квартири. Таким чином, відповідно до приписів ч. 4 ст. 390 ЦК України вимоги щодо відшкодування здійснених витрат на ремонт майна мають бути заявлені до власника майна, оскільки відокремлення поліпшень від майна є неможливим. Відповідач не є власником майна, оскільки спірна квартира витребувана на користь іншої особи, а тому позов в зазначеній частині заявлено до неналежної особи. Отже з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених збитків слід стягнути суму, сплачену за придбання квартири у розмірі 1 355 695,00 грн, вказану в договорі купівлі-продажу. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив, оскільки належним відповідачем за цими вимогами є ОСОБА_2 , на користь якої була витребувана квартира.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 660 ЦК України якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
Згідно зі статтею 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом наведених норм закону, з урахуванням положень частини першої статті 8 ЦК України, власнику майна, витребуваного в нього, на його вимогу відшкодовуються збитки в розмірі (за вартістю), визначеному станом на момент розгляду судом справи (реальні збитки, реальна вартість майна на час пред'явлення позову та/або розгляду справи).
В той же час, відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна.
У постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі, які не заявили зустрічні позови у цій справі (про витребування майна), можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі №204/8017/17 зазначила, що «Крім цього, витребування від ОСОБА_3 майна, яке належить ОСОБА_1 та вибуло з її володіння поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивачки та інтересами відповідачки, яка не позбавлена права на відшкодування завданих їй збитків, зокрема, в порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до незаконного набувача, в якого придбала нерухоме майно. У разі понесення відповідних витрат на підставі приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України ОСОБА_3 має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених нею із часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Як добросовісний набувач (володілець) ОСОБА_3 має право залишити собі здійснені нею поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, вона має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість».
Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року по справі №759/5454/19, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Макарова О.В. Київської філії КП «Реєстрація нерухомості», м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер 43995268 від 12 листопада 2018 року, ОСОБА_1 як добросовісний набувач квартири за адресою: АДРЕСА_1 може захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом:
до продавця за договором купівлі-продажу від 27 лютого 2020 року - на підставі ст. 661 ЦК України;
до особи, на користь якої витребувано майно - на підставі ч. ч. 3,4 ст. 390 ЦК України.
У даній справі позивач звернувся до суду з вимогами виключно до АТ «Сенс Банк» на підставі ст. 661 ЦК України, а тому банк зобов'язаний відшкодувати завдані йому збитки у межах своєї відповідальності.
Оскільки звіт №05092023 про оцінку від 05 вересня 2023 року та висновок експерта №003/24 від 23 серпня 2024 року містять відомості про ринкову вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 05 вересня 2023 року, а не на час придбання позивачем квартири у банку, місцевий суд правомірно визначив розмір завданого позивачу збитку на підставі ціни договору купівлі-продажу від 27 лютого 2020 року - 1 355 695 грн.
В той же час, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 як власника зазначеної квартири про відшкодування здійснених ним витрат, у сумі, на яку збільшилася вартість нерухомого майна, на підставі частини четвертої статті 390 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, §23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова