Єдиний унікальний номер справи № 756/2752/25
Провадження №22-ц/824/9148/2025
17 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення, та заборону вчинити певні дії,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за вказаним позовом.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення доказів, в якому просив суд забезпечити докази у справі шляхом проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об'єкта нерухомого майна на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; дозволити бути присутнім учасникам судової справи під час проведення технічної інвентаризації квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об'єкта нерухомого майна на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , доручити КП КМР «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» (місце реєстрації: 01001, місто Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В; Код ЄДРПОУ: 03359836); зобов'язати КП КМР «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» (місце реєстрації: 01001, місто Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В; Код ЄДРПОУ: 03359836) при проведенні технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об'єкта нерухомого майна на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , здійснити повну відеофіксацію цього об'єкта нерухомого майна - квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , для суду; зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити техніку та представникам КП КМР «КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» (місце реєстрації: 01001 Місто Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В; Код ЄДРПОУ: 03359836) вільний доступ до квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 технічного поверху № 2 та даху будинку, які розташовані в АДРЕСА_4 , у визначені техніком дату і час.
В обґрунтування заяви зазначав, що вказані докази необхідні для підтвердження обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог щодо проведення відповідачем неправомірних будівельних робіт в місцях загального користування та в частині майна, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, 24 травня 2025 року позивач направив апеляційну скаргу засобами поштового зв'яку, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та така, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд неповно і невсебічно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
У зв'язку з цим просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення доказів задовольнити.
08 липня 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
У судове засідання, призначене на 17.07.2025 року, з'явилися представник відповідача та третя особа.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення доказів, зазначив, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що є ризик втрати витребуваних доказів, і у майбутньому такі докази не вдасться отримати взагалі. Заявником не наведено підстав для забезпечення цих доказів відповідно до положень ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що кожна процесуальна дія сторони у справі має бути регламентована процесуальним законом.
У відповідності до положень ст.. 116 ЦПК України забезпечення доказів - це дії, направлені на уникнення ризику можливої втрати доказів, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Жодного обґрунтування стосовно можливості втрати заявлених доказів заявником ні в позовній заяві, ні в суді апеляційної інстанції не наведено.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що забезпечення доказів відрізняється від витребування доказів, яке має на меті не уникнення ризику втрати, а здобуття такого доказу у разі, коли сторони обмежені в можливості здобути такий доказ самостійно.
Більш того, з точки зору апеляційного суду ,забезпечення доказів можливе лише тоді, коли цей доказ вже існує, в той час як зі змісту клопотання вбачається необхідність, на думку заявника, створити новий доказ, що може бути вирішено, наприклад шляхом призначення відповідного експертного дослідження, однак не за процедурою забезпечення доказів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько