Єдиний унікальний номер справи № 759/21618/24
Провадження №22-ц/824/10811/2025
17 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття,
У жовтні 2024 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 червня 2023 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності. Причиною аварії, що трапилася у системі ЦО, ГВП (або ХВП), був прорив трудопроводу холодного водопостачання в перекритті між квартирами АДРЕСА_2 , через халатне відношення до сантехнічного обладнання, що зафіксовано актом у складі комісії. Вказував, що згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна, становить 184 063,00 грн. Оскільки обслуговування трудопроводу холодного водопостачання у перекритті між квартирами у будинку за адресою АДРЕСА_3 здійснюється саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», то на нього покладено обов'язок здійснювати господарське відання житлового фонду Святошинського району м. Києва, та обслуговування закріплених за ним житлових будинків, в тому числі і житлового будинку за вказаною адресою.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 184 063 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 184 063 грн 00 коп., моральну шкоду у розмірі 3 000 три тисячі) грн 00 коп.; стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 496 грн 50 коп.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
24 березня 2025 року представник позивача - адвокат Трембач О.С. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про стягнення з відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Заяву обґрунтовував тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . При розгляді даної справи позивач поніс судові витрати, про які зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів, тому відповідно до норм ЦПК України просив задовольнити заяву та стягнути витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року заяву задоволено частково, стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи у Святошинському районному суді м. Києва у розмірі 10 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 15 квітня 2025 року відповідач засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв'язку з чим просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення від 26 березня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також апелянт просив судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
16 червня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Також просив судові витрати пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн покласти на відповідача.
У судове засідання, призначене на 17.07.2025 року, з'явився позивач та представник позивача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №1614, посвідченого ПР КМНО Мойсенко Т.О.
Згідно технічного паспорту від 28.05.2009 року на кв. АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 20,3 кв.м., розташована на 1 поверсі, складається із 1-кімнати, житловою площею 11,9 кв.м., кухня площею 3,1 кв.м., санвузол 1,8 кв.м., коридор 3,5 кв.м.
13.07.2023 року комісією ЖЕД №3 складено акт про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) встановлено те, що 02.06.2023 року у кв. АДРЕСА_4 пошкоджено коридор стіни шпалери, пошкоджено електропроводку. Кухня - кафельна плитка робоча стіна. Кімната - стеля водоемульсійна фарба, стіни шпалери, підлога паркет, пошкоджено електропроводку. Причини залиття: прорив трубопроводу холодного водопостачання в перекритті між квартирами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 через халатне відношення до сантехнічного обладнання.
Згідно звіту про визначення матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , складеного ТОВ «Експерт ін» від 15.08.2023 року, вартість матеріального збитку складає 184 063,00 грн.
Як вбачається із відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на адвокатський запит від 08.01.20234 року встановлено, що протягом запитуваного періоду з 01.01.2020 року по 30.11.2023 рік у житловому будинку АДРЕСА_3 виконувались роботи з поточного ремонту стоякових мереж холодного водопостачання за кошти, що надійшли відповідно до складової «Поточний ремонт» структури послуг, що надаються мешканцям за договором з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема щодо заміни вентелю та ремонт стояку; ремонт пошкодженого стояку у кв. АДРЕСА_8 ; заміна пошкоджених стояків у кв. АДРЕСА_9 ; заміна пошкодженого стояку ХВП кв №84 встановлення хомутів 14, 102, 11, ремонт ЦО в підвальному приміщенні; заміна пошкодженого стояку у кв. АДРЕСА_10 ; заміна стоякового уч. трубопроводу ХВП, ГВП в підвальному приміщенні, заміна каналізаційного стояку кв.11-23; заміна пошкодженого стояку ГВП в підвальному приміщенні, заміна пошкодженого стояку ХВП, ГВП кв. 12-24.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, і саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Також відповідачем не спростовано вказаний у звіті розмір завданих залиттям збитків. За таких умов суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, спричинених залиттям квартири, у розмірі 184 063,00 грн. Також суд зазначив, що враховує характер порушення прав позивача, обставини, пов'язані зі знищенням належного позивачу майна, і вважає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн 00 коп. таким, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на обґрунтованість твердження апелянта про те, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить поняття «балансоутримувач». У той же час у ході розгляду справи було підтверджено надання відповідачем послуг з утримання вказаного будинку, що по суті не заперечується ним самим, тому саме він несе відповідальність за шкоду, завдану аварією внутрібудинкових мереж.
Не може бути прийнята позиція апелянта стосовно завищення вартості ремонту.
Ст.12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладені норми, позивач на підтвердження своїх вимог надав відповідний Звіт про визначення матеріальних збитків, що понесені власнику пошкодженого майна , внаслідок затоплення однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , а відповідач з цього приводу жодних контрдоказів, крім голослівних тверджень не надав.
Аналогічно колегія суддів оцінює позицію апелянта щодо стягнення моральної шкоди. З цього приводу апелянт наводить лише голослівні твердження, які не підтверджені належними доказами.
Щодо оскарження додаткового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року
Додатковим рішенням від 26 березня 2025 року суд першої інстанції постановив стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат, врахував характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, та значимості таких дій у справі.
Відповідач вважає, суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем та задоволену судом, завищеною та такою, яка не відповідає складності справи та виконаним адвокатом обсягу робіт, при наданні професійної правничої допомоги.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суду надано: укладений договір про надання правничої допомоги №№03-09/24, додаткова угода №№1 до договору про надання правничої допомоги від 03.09.2024 №03-09/24 та акт №1/20032025 приймання передачі виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правничої допомоги від 03.09.2024 року №03-09/24.
Вказані докази були належним чином дослідженні судом першої інстанції, розмір витрат підтверджений документально, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу, тому жодних неналежних висновків у цій частині колегія суддів не вбачає.
Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було повідомлено суд, що сума судових витрат понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції складає 5 000 та включає в себе вартість витрат на професійну правничу допомогу. Також, позивач повідомив суд, що докази на підтверджень понесених судових витрату зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції будуть надані додатково у відповідності до положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
17.06.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи (повний розрахунок судових витрат).
В якості доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав Додаткову угоду (з деталізацією) від 06.06.2025 № 3 до Договору про надання правничої допомоги від 03.09.2024 № 03-09/24, що укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також Акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.06.2025 (з деталізацією).
Пунктом 3 Додаткової угоди від 06.06.2025 року № 3 Сторони погодили суму гонорару адвоката за надання адвокатом правничої допомоги, яка є фіксованою та складає 5000 гривень та включає в себе вартість всіх дій визначених та передбачених пунктом 2 вказаної Додаткової угоди.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Додаткової угоди від 06.06.2025 року № 3 після виконання комплексу послуг, що передбачений пунктом 2 Додаткової угоди Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а Клієнт зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором та вказаною Додатковою угодою протягом п'яти днів з дня отримання такого Акту від Адвоката.
Колегія суддів, дослідивши вказані докази, дійшла висновку, вказані витрати підтверджені належним чином та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 39607507) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько