Справа № 759/4735/25 Головуючий в суді І інстанції Кравець В.М.
Провадження № 33/824/3114/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
10 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
За участі секретаря судового засідання Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 250710 від 18.02.2025, 18.02.2025 о 20:25 у м. Києві по вул. Кільцева дорога, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo EX30», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної відстані, внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із вказаною постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Комліченко В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок помилкових висновків судді місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які є належними та достатніми, та які у сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 ПДР України, що перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також вказує, що судом не вирішено питання щодо призначення у справі комплексної інженерно-транспортної (авто технічної) та відео технічної експертизи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Наведено у постанові висновки, які не відповідають обставинам справи, оскільки суд не врахував та не оцінив кожен доказ окермо, обмежившись формальним переглядом відеозапису та покладенням в основу постанови виключно показання водія ОСОБА_2 .
А також вказує, що суд не дослідив, не врахував та не оцінив всі наявні в матеріалах справи докази, їх сукупність, належність та допустимість.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його адвоката Камліченка В.С., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, пояснення адвоката ОСОБА_3 , адвоката Гусаревича С.М., які представляють інтереси ОСОБА_2 , наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 7 ст. 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 124 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП з підстав того, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 124 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250710 від 18.02.2025 року з якого вбачається що 18.02.2025 о 20:25 у м. Києві по вул. Кільцева дорога, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo EX30», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної відстані, внаслідок чого, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. п. 2.3.б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП;
- схему місця ДТП, на якій зафіксоване місце зіткнення транспортних засобів та відображено їх розташування на час приїзду співробітників поліції;
-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що він рухаючись в середній полосі, здійснював маневр в ліву від себе сторону так як перед ним почав зменшувати швидкість автомобіль. Тільки но він розпочав маневр відчув удар в задню сторону автомобіля. Вийшовши з авто виявив авто номер НОМЕР_4 , який здійснив удар;
-письмові пояснення ОСОБА_2 з яких вбачається, що він рухався в крайній лівій полосі зі швидкістю потоку. Перед ним неочікувано виїхало авто, виїзд був впритул до нього, неможливо було встигнути загальмувати;
-фотокартки, які були приєднані до матеріалів справи, на яких відображено взаємне розташування обох автомобілів після ДТП та їх пошкодження;
- відеозапис з відео реєстратора.
Виходячи з положення ст. 124 КУпАП об'єктивною стороною правопорушення є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як слідує із змісту протоколу серії ЕПР1№250710, ОСОБА_2 в провину ставиться недотримання пунктів 2.3.б, 12.1 та 13.1 ПДР.
Відповідно до пункту 2.3.б ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно із пунктом 12.1. наведених правил під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 13.1. правил визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Тобто ПДР містять положення, які закріплені в Розділі 12 ПДР "Швидкість руху", які визначають обмеження швидкості руху транспортних засобів за певних обставини, за яких водій має дотримуватись визначеної швидкості руху і не перевищувати її, а також загальні положення, які зобов'язують водія дотримання такої швидкості, яка забезпечує змогу контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Так, відповідно до загальних положень безпечна швидкість згідно з п. 1.10. це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 не звинувачували у перевищенні швидкості, недотриманні швидкісного режиму. Матеріали справи не містять доказів перевищення швидкості водієм.
Фабула протоколу містить вказівку на порушення загальних положень про недотримання безпечної швидкості руху.
Судом першої інстанції належно досліджені та оцінені докази, які узгоджуються між собою про те, що водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з іншим автомобілем шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху, яка виникла не очікувано. Водій ОСОБА_2 вже знаходився на смузі руху, куди неочікувано для нього почав переміщатись інший автомобіль.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом першої інстанції в основу оскаржуваного судового рішення покладено експертний висновок, виготовлений на замовлення сторони особи, проти якої складено протокол, та відмовлено у призначенні судової експертизи за клопотанням іншої сторони, не спростовують обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність достатньої кількості доказів, які спростовують винуватість ОСОБА_2 у ДТП.
Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції також доводи апеляційної скарги, що не було враховано пояснення іншого водія ОСОБА_1 . Так, як убачається із наданих його пояснень поліцейським, що відбирались на місці ДТП, адвокату та у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, він обґрунтовував необхідність здійснення свого маневру саме тим, що у смузі руху, якою він рухався, почав зменшувати швидкість автомобіль. Тому, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, що рухався попереду і почав зменшувати швидкість, ОСОБА_1 перемістився в сусідню смугу руху, де уже рухався водій ОСОБА_2 ..
Відповідні пояснення ОСОБА_1 не спростовують, а підтверджують висновки суду першої інстанції щодо обставин ДТП.
Надаючи оцінку залученому на стадії апеляційного розгляду висновку експертів №6620/6621 від 16.06.2025 року за результатами проведення комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, вбачається, що експертами надавалась оцінка стосовно доведеності, чи недоведеності пунктів ПДР, зокрема, 12.3ПДР, які не були предметом порушення водієм ОСОБА_2 згідно з фабулою протоколу серії ЕПР1№250710, який є предметом судової перевірки.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, яке не значиться у протоколі.
Таким чином, суд розглядає адміністративне провадження лише в межах протоколу, відповідно до якого, суд зобов'язаний був лише встановити наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
З огляду на досліджені під час апеляційного розгляду справи докази, з урахуванням схеми місця ДТП, наданими фотокартками, наданими письмовими поясненнями водіїв, наданим відеозаписом, а також наданими поясненнями їх представників у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 18.02.2025 року рухався на своєму автомобілі Volvo, по вул. Кільцева в крайній лівій смузі для руху, автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , в цей час перебував попереду в другій зліва смузі для руху. В подальшому автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_3 , розпочинає маневрування ліворуч та виїжджає в смугу руху автомобіля марки «Volvo EX30», д.н.з. НОМЕР_2 , де відбувається зіткнення вказаних транспортних засобів.
Тобто, під час здійснення маневру ОСОБА_1 , автомобіль марки «Volvo EX30» під керуванням ОСОБА_2 вже перебував у смізі, тобто ОСОБА_2 вже перелаштувався і лише після цього автомобіль марки «Volkswagen Tiguan» почав наїжджати на ліву смугу руху.
З огляду на встановлені обставини доводи апеляційної скарги є неспроможними та спростовуються дослідженими доказами у справі, яким надана правильна правова оцінка.
Отже, надані пояснення всіх учасників ДТП, не суперечать, а доповнюють один одного, а також узгоджуються із іншими доказами у справі.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, тому висновків суду першої інстанції не спростовують.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що в діях водія ОСОБА_2 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП унаслідок порушення пунктів 2.3.б, 12.1 та 13.1 ПДР.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги представника Комліченка В.С. є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана