14 липня 2025 року м. Київ
Справа №757/50603/24-п
Апеляційне провадження № 33/824/3065/2025
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Охневської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №829751 від 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Басейна, 12 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Lexus NX 200» д.н.з. НОМЕР_1 здійснила рух по велосипедній доріжці позначеній дорожнім знаком 4.12, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 1.10 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова суду мотивована тим, що вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 829751 від 18.10.2024; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.10.2023; копією письмових пояснень водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; фотоматеріали з місця ДТП; висновок експерта № 284/24 від 16.12.2024; постанова Київського апеляційного суду від 24.05.2024 у справі № 757/49262/23-п.
Однак, суд першої інстанції вказав на те, що на момент надходження справи на розгляд до суду, три місяці з дня вчинення правопорушення сплинули, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 , її захисником - адвокатом Олексієнком М.М. подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що водій «Лексус» рухалась в смузі для руху автомобілів та мала намір повернути праворуч на вул. Еспланадну. Водій «Хонда» припаркував свій автомобіль та перед тим, як вийти з нього не переконався в безпечності та відкрив двері, у зв'язку із чим сталося зіткнення.
Однак, у фабулі протоколу зазначено « ОСОБА_1 керуючи автомобілем Лексус здійснила рух по велосипедній доріжці позначеній дорожнім знаком 4.12 внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль «Хонда», чим порушила п. 1.10 ПДР України, інкримінують порушення вимог п. 1.10 ПДР України».
Відповідно до п. 1.10 ПДР він визначає терміни, які наводяться в ПДР України.
«1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:»
п. 1.10 Правил дорожнього руху (далі по тексту - ПДР):
велосипедна доріжка - доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 та горизонтальною розміткою 1.36;
велосипедна смуга - смуга, призначена для руху на велосипедах у межах проїзної частини вулиці та/або дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.88 та відповідною горизонтальною дорожньою розміткою».
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 рухалась на велосипедній доріжці, тобто тій, яка не знаходиться на проїжджій частині, а фактично вона рухалась по велосипедній смузі.
Окрім цього, в момент руху автомобіля «Лексус» двері «Хонда» були закриті і в останню мить водій «Хонда» відкрив двері, створивши небезпеку для руху.
Тобто, фабула протоколу не відповідає дійсним обставинам, що ОСОБА_1 бачачи відкриті двері автомобіля «Хонда» взяла і наїхала на них.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що фабула протоколу щодо руху на велосипедній доріжці не відповідає інкримінованому пункту ПДР України, у зв'язку із цим це виступає підставою для закриття провадження зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції також не надав належної оцінки висновку експерта та схемі ДТП, в якій відсутня і велосипед доріжка, а також не встановлений дорожній знак 4.12.
На підставі викладеного, просить постанову суду першої інстанції скасувати, винести нову постанову, якою закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Олексієнко М.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник потерпілого - Сівовна Ю.В. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіряючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
З аналізу ст.ст. 251, 252КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв'язку з їх наслідками.
Пунктом 1.10 ПДР України визначені терміни, що наведені у цих Правилах:
велосипедна доріжка - доріжка з покриттям поза межами проїзної частини вулиці та/або дороги, розташована окремо чи суміжно з тротуаром або пішохідною доріжкою, що призначена для руху на велосипедах, і позначена дорожнім знаком 4.14 4.14 «Доріжка для велосипедистів» та горизонтальною розміткою 1.36 Розмітка 1.36
велосипедна смуга - смуга, призначена для руху на велосипедах у межах проїзної частини вулиці та/або дороги, яка позначена дорожнім знаком 5.88 5.88 «Велосипедна смуга» та відповідною горизонтальною дорожньою розміткою.
Дорожній знак 4.12 «Обмеження мінімальної швидкості». Рух зі швидкістю не меншою, ніж зазначено на знаку, але і не більшою, ніж це передбачено пунктами 12.4, 12.5, 12.6, 12.7 цих Правил.
Дорожній знак 5.88 «Велосипедна смуга». Позначення виділеної на проїзній частині велосипедної смуги. Якщо велосипедна смуга відокремлена від основної проїзної частини розміткою 1.2 , знак 5.88 у поєднанні з табличкою 7.9 розташовується над виділеною велосипедною смугою на її початку та повторюється.
Дорожній знак 7.9 «Смуга руху». Визначає смугу руху, на яку поширюється дія знака або світлофора.
Дорожня розмітка 1.2 (широка суцільна лінія) - позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги. У місцях, де на смугу маршрутних транспортних засобів дозволено заїзд іншим транспортним засобам, ця лінія може бути переривчастою.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №829751 від 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року о 10 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Басейна, 12 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Lexus NX 200» д.н.з. НОМЕР_1 здійснила рух по велосипедній доріжці позначеній дорожнім знаком 4.12, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 1.10 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
На схемі місця ДТП зображено місце зіткнення (удару) транспортних засобів «Lexus NX 200» д.н.з. НОМЕР_1 та «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 , а також пошкодження яких зазнали транспортні засоби. На схемі місця ДТП не відображено жодних дорожніх знаків.
В матеріалах справи містяться світлини з місця ДТП, з яких вбачається, що автомобіль «Lexus NX 200» д.н.з. НОМЕР_1 стоїть на виділеній на проїзній частині велосипедній смузі, яка позначена дорожнім знаком 5.88.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Lexus NX 200» д.н.з. НОМЕР_1 здійснила рух по велосипедній доріжці позначеній дорожнім знаком 4.12, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, однак дорожній знак 4.12 позначає - «Обмеження мінімальної швидкості». Рух зі швидкістю не меншою, ніж зазначено на знаку, але і не більшою, ніж це передбачено пунктами 12.4, 12.5, 12.6, 12.7 цих Правил.
Таким чином, ОСОБА_1 не могла рухатись по велосипедній доріжці позначеній дорожнім знаком 4.12, оскільки з матеріалів справи та обставин ДТП вбачається, що вона рухалась по виділеній велосипедній смузі на проїзній частині, яка позначена дорожнім знаком 5.88.
Крім того, у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.1.10 ПДР України, однак п.1.10 ПДР України визначає терміни, що наведені у цих Правилах, та їх значення.
Таким чином, приймаючи рішення щодо притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції, враховуючи межі наданих йому повноважень та ту обставину, що диспозиція вказаної вище норми закону за своєю структурою є бланкетною, оскільки відсилає до Правил дорожнього руху України, а тому суд вправі приймати рішення щодо доведеності чи недоведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення лише в межах тих пунктів вказаних Правил, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і навпаки, не вправі встановлювати порушення тих пунктів Правил, які в протоколі не зазначені, оскільки це уповноважена робити лише особа, яка, відповідно до вимог ст. 255 КУпАП наділена правом складати протокол про адміністративне правопорушення, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №829751 від 18 жовтня 2024 року..
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не дотримався у повній мірі вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, повно та всебічно не з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив належним чином всі докази та не дав їм належної оцінив в сукупності, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.1.10 ПДР України та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року - скасувати та постановити нову постанову.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.