14 липня 2025 року м. Київ
справа №371/1285/24
провадження № 33/824/2920/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року (ухвалене у складі судді Геліч Т.В.) щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 484824 від 30 серпня 2024 року о 23 год. 07 хв. ОСОБА_1 30 серпня 2024 року о 12 год. 25 хв. по вулиці Соборності в місті Миронівка Обухівського району Київської області в порушення підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Hyundai», моделі «Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На вказану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та справу закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що апелянт не порушував п. 2.9а ПДР, оскільки не перебував в алкогольному сп'янінні за кермом.
Вказує, що відео з бодікамери працівника поліції не є безперервним на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Звертає увагу, що з результатами Драгеру не погодився, просив працівників поліції повторно пройти освідування на місці зупинки, проте поліцейські не дали такої можливості та не направили на огляд в медичний заклад.
Наголошує, що суд першої інстанції не спростував висновки фахівця ОСОБА_3 та безпідставно не взяв даний висновок до уваги.
Вказує, що роздруківка тестування на алкоголь з приладу Драгер викликає сумніви щодо його достовірності, а працівники поліції не повідомили дату останнього калібрування.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Доценко В.О. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею суду першої інстанції не було дотримано в повному обсязі виходячи з огляду на таке.
Постанова Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №484824 від 30 серпня 2024 року, в якому зазначено дату, час, місце вчинення правопорушення, зазначено спосіб фіксації правопорушення;
- результатами газоаналізатора алкотестера Драгер 6810 від 30 серпня 2024 року (Результат огляду 0,43%);
- постановою серії ББА №705049 від 30 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП (за порушення вимог дорожньої розмітки), у виді штрафу в сумі 340 гривень;
- відео з бодікамер поліцейських;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів б/н;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 серпня 2024 року;
- свідоцтвом про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки від 20 лютого 2024 року.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 484824 від 30 серпня 2024 року о 23 год. 07 хв. ОСОБА_1 30 серпня 2024 року о 12 год. 25 хв. по вулиці Соборності в місті Миронівка Обухівського району Київської області в порушення підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Hyundai», моделі «Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положенням ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З матеріалів справи вбачається, що після проходження ОСОБА_1 медичного огляд на місці зупинки автомобіля на приладі Драгер, результат тесту 0.43 проміле, водій не був згоден з такими результатами. Після чого, ОСОБА_1 написав свою незгоду з результатами на роздруківці з приладу Драгер, а також в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Як вбачається з бодікамери працівників поліції, після незгоди водія з результатами тесту приладу Драгер, працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, що є порушенням ст. 266 КУпАП на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Також суду було надано ряд медичних документів, які свідчать про те, що за станом здоров'я, у ОСОБА_1 за медичними показниками могли бути відхилення в показаннях приладу. Проте останній був позбавлений можливості у лікаря повідомити про ці фактори та вже з урахуванням них пройти повторний огляд у медичному закладі.
За таких обставин та встановлення порушення процедури огляду на стан сп'яніння, а також враховуючи зовнішній стан водія, досліджений на відео, суд не може дійти висновку, що ОСОБА_1 поза розумним сумнівом керував транспортним засобом в стані сп'яніння.
За наведених вище обставин, апеляційний суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із не доведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати, а провадження у справі закрити, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа