Єдиний унікальний номер 363/622/25
Апеляційне провадження № 33/824/3053/2025
10 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської обалсті від 21 лютого 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 3 ст.126 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №235764 01.02.2025 року об 11 год. 35 хв. в селищі Димер на вул. Довженко Варвари (Комсомольська) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи обмеженим в праві керування відповідно до постанови старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30.01.2025 року виконавче провадження ВП НОМЕР_1. Вказаними діями водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання, призначене на10.07.2025 року, з'явилися особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисник та представник поліції.
Основними доводами апеляційної скарги було:
- відсутня суб'єктивна складова у формі умислу в діях ОСОБА_2 , направлена на вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, що виключає притягнення до його відповідальності.
- між винесенням Постанови ДВС державним виконавцем і складанням протоколу інспектором поліції відносно ОСОБА_1 проміжок часу становить 51 година 57 хвилин 18 секунд, що свідчить про беззаперечну необізнаність ОСОБА_1 щодо встановленого обмеження.
- заява ОСОБА_1 про визнання вини в повному обсязі викликає обґрунтовані сумніви.
Дані твердження апелянта суд приймає до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Ч.3 ст.126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП присутній лише у тому випадку, коли в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суб'єктивна сторона виражається у формі умислу, а саме, коли особа, яка керує транспортним засобом, обізнана з встановлення обмеження, винесені повноважним процесуальним документом службової особи, зокрема, державного виконавця у вигляді постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам.
Як убачається з матеріалів справи старшим державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_3 30.01.2025 року було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Протокол про адміністративне правопорушення ЕПРІ № 235764 складання інспектором Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Щегловим Максимом Володимировичем було складено 01.02.2025 року.
Доказів того, що ОСОБА_1 володів інформацією про те , що тимчасово обмежений в праві керування транспортними засобами, матеріали справи не містять.
Крім того, у суді апеляційної інстанції був допитаний працівник поліції, що складав протокол про адміністративне правопорушення, який підтвердив, що ОСОБА_1 телефонував зі свого мобільного телефону в його присутності Державному виконавцю через гучний зв'язок і під час телефонної розмови ОСОБА_1 з Державним виконавцем, той повідомів, що дійсно він виніс цю постанову, і на питания ОСОБА_1 , чому він не повідомив про це його, ОСОБА_3 жартома, але в доволі грубій формі, відповів, що «.... ось і будеш тепер знати і ще в тебе поліцейські заберуть машину».
Таким чином, суд зазначає, що необізнаність щодо наявного обмеження у ОСОБА_1 є підтвердженою. У зв'язку з цим суд констатує відсутність суб'єктивної складова у формі умислу в діях ОСОБА_1 , направлена на вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, що виключає притягнення до відповідальності останнього.
Що стосується заяви ОСОБА_1 про визнання провини у повному обсязі від 21.02.2025 року, суд зазначає, що її необхідно оцінювати критично, з огляду на те, що її добровільність викликає обґрунтовані сумніви, оскільки по суті, вона суперечить поясненням самого ж ОСОБА_1 від 01.02.2025 року, що викладені ним власноручно у п.14 Протоколу.
Враховуючи вищевикладене, в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п. ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного постанова Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року має бути скасована, а провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вишгородського районного суду Київської обалсті від 21 лютого 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба