Єдиний унікальний номер 757/4317/25-п
Апеляційне провадження № 33/824/3428/2025
10 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ст.124 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №223462 17.01.2025 року, 17 січня 2025 року о 17:20 у м. Києві, Узвіз Дніпровський, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Ленд Ровер», державний реєстраційний НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, при цьому ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3Б, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
У рамках справи суд першої інстанції прийняв висновок експерта №2025-2102 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_3 та Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_4 від 25.02.2025 року на підставі заяви ОСОБА_2 .
Відповідно до дослідження експерт дійшов висновку про те, що з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди були невідповідності дій водія автомобіля Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_1 вимогам п.п.10.1. та 10.3. Правил дорожнього руху, з причин ,наведених в дослідницькій частині висновку.
З точки зору апеляційного суду такий доказ не може бути визнаний належним та прийнятий судом, оскільки всі висновки експерта гуртуються виключно на тій обставині, що перед зіткненням автомобіль Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 виїхав на сусідню смугу руху безпосередньо перед ДТП, і продовжував рух на момент зіткнення.
У той же час про рух вказаного автомобіля зазначає лише сам ОСОБА_2 , водій автомобіля Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 категорично заперечує цю обставину і зазначає, що виїхав на сусідню смугу руху з метою об'їзду ДТП, після чого зупинився і надав можливість проїзду автомобіля ОСОБА_2 , який при проведення повороту ліворуч своєю частиною автомобіля зачепив автомобіль Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 , який на той час не рухався.
Жодних інших доказів з даного приводу, крім пояснень учасників ДТП, які прямо суперечать одне одному, матеріали справи не містять.
За таких умов, з таких матеріалів справи не можливо встановити дану обставину відтак той висновок експерта, який ґрунтується саме на підтвердженні факту руху автомобіля Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 не може вважатися належним і братися судом до уваги при вирішенні справи.
У той же час, як убачається з тексту оскаржуваної постанови, при вирішенні справи суд першої інстанції жодним чином не посилається у своєму рішенні на вищевказаний висновок експерта.
Підставою для закриття провадження у справі була відсутність достеменних доказів, які б доводили винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
З цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок доказування вини у справах про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), покладається на орган, уповноважений складати протокол про правопорушення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься лише схема ДТП, яка фіксує місцезнаходження автомобілів після зіткнення і жодним чином не висвітлює того питання, чи рухався автомобіль Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 у момент зіткнення, враховуючи, що з даного приводу в матеріалах справи є лише пояснення обох водіїв, які прямо протирічать одне одному (водій ОСОБА_2 заявляв, що автомобіль Land Rover Discovery д.н. НОМЕР_5 виїхав на його смугу руху і здійснив зіткнення з його автомобілем, а водій ОСОБА_1 зазначив, що виїхав на сусідню смугу руху, зупинив автомобіль для надання проїзду автомобіля ОСОБА_1 , який при здійсненні повороту ліворуч боковою частиною здійснив зіткнення з його автомобілем, що на той час не рухався) суд констатує відсутність беззаперечних доказів, які підтвердили б вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому дій.
Жодних інших належних доказів матеріали справи не містять.
У ході розгляду справи апелянт заявив клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити питання про встановлення експертом факту руху чи не руху автомобіля Land Rover Discovery д.н.з. НОМЕР_5 в момент ДТП і на цій підставі надати відповідь, чи мав можливість водій автомобіля Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем Land Rover Discovery д.н.з. НОМЕР_5 .
Дане клопотання було відхилене судом, як і клопотання про виклик і допит інспектора, який складав протокол, оскільки відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд може досліджувати і здобувати нові докази лише за умови доведення об'єктивних обставин, що перешкоджали представленню таких доказів до суду першої інстанції.
Жодних обґрунтувань наявності таких перешкод клопотання апелянта не містить.
Крім того, питання встановлення факту перебування в русі автомобіля під час ДТП може бути здійснено лише на підставі доказів по справі і не відноситься до компетенції експерта.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №161/11454/16-а, зазначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах, де пояснення свідка суд визнав такими, що не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення зазначений свідок був присутній на місці як службова особа - інспектор УПП.
У зв'язку з викладеним вказане клопотання апелянта не підлягає до задоволення.
Підсумовуючи вищевказане, апеляційний суд зазначає, що оскільки органи поліції не забезпечили доведення «поза розумним сумнівом» факту порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_2 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба