Єдиний унікальний номер 758/2214/25
Апеляційне провадження № 33/824/3243/2025
10 липня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної митної служби України на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 483 МК України, -
Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0556/90300/24 від 20 грудня 2024 року, складеним головним державним інспектором оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Енергетичної митниці ОСОБА_2 за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керівника ТОВ «Плац» встановлено, що 08.08.2023 року автомобільним транспортом через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» відділи митного оформлення № 3-6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці на адресу ТОВ «ПЛАЦ» був перемішений товар «паливо дизельне» у кількості 24 970 кг та загальною вартістю 20 225, 70 Євро (що за офіційним курсом валют НБУ станом на момент перетину кордону дорівнює 812 330,86 грн).
Переміщення через державний кордон України відбувалося на підставі:
- зовнішньоекономічного контракту від 10.07.2023 № 2023/07/10;
- рахунка-проформи від 31.07.2023 № 2023-07-31/5;
- рахунка-фактури (інвойса) від 07.08.2023 № ЕКО 7853;
- міжнародної автомобільно-транспортної накладної від 07.08.2023 № 992;
- сертифіката (паспорта) якості від 26.07.2023 № 166354_5230724;
- сертифіката походження товарів від 07.08.2023 № 478674.
Зазначений товар був оформлений в Енергетичній митниці та випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» від 08.08.2023 № 23UA903040016429U9.
Відповідно до умов контракту від 10.07.2023 року № 2023/07/10, укладеного між ТОВ «ПЛАЦ» (покупець), в особі директора ОСОБА_1 та Литовським UAB EKOENERGIJA (Granito g.ll, LT-02241, Vilnius, Lithuania) (продавець), в особі директора Julijus Srage, продавець продає, а покупець купує нафтопродукти: дизельне паливо та бензин. Товар, що поставляється за цим контрактом, за своєю якістю відповідає стандартам. Якість товару підтверджується паспортом якості/сертифікатом відповідності, що видаються заводами виробниками або терміналом, розміщеними в країнах-членах ЄС.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду енергетична митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року, прийняти нову постанову про визнання директора ТОВ «ПЛАЦ» ОСОБА_1 винним в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст.483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил 5 790,74 грн. з конфіскацією цих товарів (шляхом стягнення вартості цих товарів.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:
У судове засідання, призначене на 10.07.2025 року, з'явився представник ДМСУ.
По своїй суті позиція апелянта, висловлена в апеляційній скарзі, в переважній більшості співпадає з доводами та обґрунтуваннями вимог, які він висловлював в суді першої інстанції, і яким судом надано відповідну правову оцінку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
У своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо суд звертає увагу на те, що диспозиція ч.1 ст.483 Митного кодексу України полягає у переміщенні або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
З пояснень Енергетичної митниці вбачається, що вони інкримінували ОСОБА_1 переміщення таких товарів з поданням митним органам як підстави для переміщення таких товарів підробленого документу чи документ, одержаного незаконним шляхом або такого, що містить неправдиві відомості, у даному випадку - щодо вартості товару.
При цьому з пояснень представника митниці, а також зі змісту протоколу митного органу вбачається, що такими документами, що містять неправдиві відомості щодо ваги товару, митний орган вважає сертифікат (паспорт) якості від 26.07.2023 року №166354_5230724.
У той же час, як було встановлено судом першої інстанції, вказаний сертифікат якості не містить відомостей щодо ваги та кількості або вартості товару.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги і не може самостійно ні змінити, ні уточнити його.
За таких умов висновок суду першої інстанції з даних підстав колегія суддів вважає належним.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба