Єдиний унікальний номер справи № 756/7672/23
Провадження №22-ц/824/10198/2025
03 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,
У червні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позову зазначила, що 22.07.2010 року між нею та відповідачем у справі було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрованого у реєстрі за №7-1037.
Згідно з умовами зазначеного договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а остання в свою чергу зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами, та інше. Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного одноразового платежу у розмірі 75 000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 600 грн.
Також, ОСОБА_2 зобов'язалася щомісяця разом з щомісячним грошовим утриманням, сплачувати комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 , а саме: квартплата, послуги по утриманню будинку, плату за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання та електроенергія, абонентська плата за телефон, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплату домофона.
За п. 8 Договору, сторони погодили, що сума грошового утримання буде щомісячно виплачуватись починаючи з моменту укладення Договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , або готівкою на руки під розписку. Сума грошового утримання підлягає індексації.
Позивач є особою похилого віку (83 роки), має ряд хронічних захворювань. Станом на день подання позову ОСОБА_1 в силу свого віку та стану здоров'я потребує сторонньої допомоги в побуті та догляду.
За твердженням позивача ОСОБА_2 з 2021 року і по теперішній час систематично порушує умови договору довічного утримання: не сплачує кошти за житлово-комунальні послуги; не сплачує абонентську плату за телефон, послуги соціального пакету кабельного телебачення та не сплачує за домофон; систематично порушує строки оплати щомісячного грошового утримання; взагалі не сплачувала щомісячне грошове утримання за січень 2021 року, травень 2021 року, липень 2021р., жовтень 2021 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року; не сплачує індексацію щомісячного грошового утримання, сума якої замість 500 грн становить 2411 грн. 30 коп в 2023 році; має заборгованість по індексації щомісячного грошового утримання в розмірі 81 402 грн. 84 коп; не забезпечує позивачку харчуванням, одягом, лікарськими засобами; не надає догляд, не провідує позивачку, не спілкується та взагалі не цікавиться життям; не задовольняє потреби людини похилого віку та не створює умов для нормальної життєдіяльності; своєю бездіяльністю та байдужістю завдає моральної шкоди та страждань позивачу, позивач вимушена самостійно та за власні кошти сплачувати житлово-комунальні послуги.
13.12.2022 року позивач направила на адресу відповідача досудову вимогу в якій просила усунути вказані претензії, на що отримала відповідь на досудову вимогу, при цьому, ОСОБА_2 до цього часу так і не навідала ОСОБА_1 , не надала жодної допомоги, не провела звірку по оплаті та не сплатила заборгованість.
Позивач вказує, що є хворою людиною, стан її здоров'я різко погіршився, а тому вона наразі потребує стороннього догляду або допомоги, вона вже не може повністю самостійно себе обслуговувати. Таким чином, ОСОБА_1 вважає істотними порушення умов договору довічного утримання зі сторони ОСОБА_2 , оскільки позивач позбавлена того на що вона розраховувала при укладенні договору.
У зв'язку з цим позивач просила суд розірвати договір довічного утримання, укладений 22.07.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрований у реєстрі за №7-1037; скасувати обтяження - заборону на нерухоме майно, що зареєстроване в реєстрі за №7-1037, яку було накладено за договором довічного утримання від 22.07.2010 року на квартиру АДРЕСА_1 та застосувати наслідки розірвання договору, визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
24 лютого 2025 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій відповідач просила стягнути з позивача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 72 000, 00 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року заяву відповідача задоволено частково та стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., в іншій частині відмовлено в задоволенні заяви.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, 04.04.2025 року позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувані рішення вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
Просить апеляційний суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.
03 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача на судові рішення залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Разом з відзивом відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи ряду нових доказів, які не були подані до цього.
У відповідності до положень ч. 3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Вказана правова конструкція передбачає можливість прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи лише у виключних випадках, коли сторона не тільки обґрунтує, але й підтвердить такі обґрунтування відповідними доказами, саме неможливість (тобто обставини поза її волею) подання доказів на стадії розгляду справи судом першої інстанції.
В згаданій заяві відповідач зазначив, що питання, стосовно яких подаються нові докази, ставились в суді першої інстанції, однак отримання документів зайняло певний час, що унеможливило вчасно подати такі документи. В той же час жодного доказу на підтвердження таких своїх посилань відповідач не надав. За таких умов його доводи залишилися голослівними, відтак не можуть бути прийняті судом. В свою чергу це обумовлює відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та долучення нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи.
03 липня 2025 року га адресу суду від представника відповідача - адвоката Стовбуна О.Й. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання адвокат зазначив, що буде перебувати у відпустці з 01.07.2025 року по 04.07.2025 року, тому позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні. На підтвердження вказаного долучив наказ про надання відпустки по АТ «Сенс Банк».
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції є об'єктивні підстави, які поза волею особи перешкоджають їй з'явитись у судове засідання.
Наданий до суду наказ по АТ «Сенс Банк» свідчить лише про те, що у вказаний період Стовбуна О.Й. у правовідносинах з таким банком має право не виконувати трудову функцію у заявку з перебуванням у відпустці. В той же час, яким чином вказані відносини з банком об'єктивно перешкоджають адвокату Стовбуну О.Й. з'явитися в судове засідання по даній справі, ні заява, ні додані документи не свідчать.
Окремо звертає увагу колегія суддів й на ту обставину, що з матеріалів справи вбачається наявність у відповідача ще одного представника, який також до суду не з'явився, жодного обґрунтування неможливості явки в засідання не надав. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що про відмову в задоволенні клопотання.
У судове засідання, призначене на 03.07.2027 року, з'явився представник позивача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Судом встановлено, що 22.07.2010 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) було укладеного договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрованого у реєстрі за №7-1034.
Згідно з умовами зазначеного договору відчужувач передав у власність набувачеві квартиру АДРЕСА_1 , а остання в свою чергу зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужував самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами, та інше. Сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за їх спільною згодою у розмірі 600 грн. на місяць, які будуть надаватись відчужувачу щомісячно.
Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного одноразового платежу у розмірі 75 000 грн. перед підписанням цього договору та щомісячних платежів до 10 числа поточного місяця грошовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , або готівкою на руки під розписку.
Також, ОСОБА_2 зобов'язалася щомісяця сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені. До оплачуваних послуг належать: квартплата, плата за користування природним газом, теплопостачання, гаряче та холодне водопостачання та електроенергія до 150 кВт.год, абонентська плата за телефон, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплату домофона. При цьому зазначено, що набувач має передавати грошові кошти за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для оплати останнім.
Крім того, у п. 8 вказаного договору зазначено, що сума грошового утримання підлягає індексації в порядку встановленому чинним законодавством. Не проведення індексації у випадку, якщо про це не було заявлено відчужувачем не вважається істотним порушенням умов договору.
Досудова вимога про неналежне та неповне виконання умов договору довічного утримання та сплату індексації грошового утримання ОСОБА_1 адресована ОСОБА_2 лише 13.12.2022 року, а відповідь ОСОБА_2 з роз'ясненням та пропозицією зустрічі для звірки, проведення перерахунків і запевненням готовності виконувати додаткові прохання датована 18.01.2023 року.
Отримавши досудову вимогу та позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 погодилась на закріплення в Додатковій угоді до договору нової збільшеної суми грошового утримання з врахуванням інфляційний процесів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що утворення незначної заборгованості з оплати комунальних послуг само по собі не є підставою для розірвання договору довічного утримання за відсутності підтвердження несприятливих наслідків для відчужувача, пов'язаних з можливістю проживання у спірній квартирі (якщо це прямо не зазначено у відповідному договорі). Крім того, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та введення в Україні воєнного стану беззаперечно не нівелювали умов та змісту договору довічного утримання з ОСОБА_1 , однак об'єктивно впливали на розмір та своєчасність оплати за цим договором.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Основним доводом апеляційної скарги позивача було те, що відповідач систематично не сплачує щомісячне грошове утримання, порушує строки оплати та взагалі не сплачує індексацію щомісячного грошового утримання.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до п. 8 Договору, сторони погодили, що сума грошового утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення Договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом за адресою: АДРЕСА_2 , або готівкою на руки під розписку. Сума грошового утримання підлягає індексації. Не проведення індексації у випадку, якщо це не було заявлено відчуджувачем, не вважатиметься істотним порушенням умов Договору.
13.12.2022 року позивач направила на адресу відповідача досудову вимогу, у якій просила сплатити індексацію щомісячного грошового утримання за весь час дії договору, починаючи з 2011 року по 2021 рік включно в розмірі 65 746 грн. 92 коп; провести з нею звіряння розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги за останні 2 роки та погасити заборгованості; сплачувати суму щомісячного грошового утримання з урахуванням індексації (помісячної або щорічної), яка станом на грудень 2022 року повинна бути не менше, ніж 1731 грн на місяць. Також просила навідувати її не менше 2 разів на тиждень з метою надання допомоги у придбанні продуктів харчування, ліків, приготуванні їжі, прибиранні в квартирі тощо.
18 січня 2023 року ОСОБА_2 надано відповідь на досудову вимогу ОСОБА_1 від 13 грудня 2022 року, в якій остання пропонувала зустріч для звірки, проведення перерахунків і запевняла про готовність виконувати додаткові прохання.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснила індексацію щомісячного грошового утримання та в подальшому сплачувала грошове утриманні з відповідною індексацією.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що несплата утримувачем щорічної індексації, нарахованої на узгоджене сторонами грошове утримання відчужувача до грудня 2022 року, не може вважатися істотним порушенням умов договору довічного утримання,
Водночас пред'явлення досудової вимоги позивачем про здійснення відповідачем індексації 13.12.2022 року є підставою для сплати грошового утримання з урахуванням індексації саме з грудня 2022 року, чого відповідачем зроблено не було.
Твердження відповідача про те, що позивач деякий час відмовлялась від отримання коштів від відповідача, колегія суддів не приймає.
Як убачається з умов договору відповідач зобов'язувалась сплачувати позивачу 600 грн щомісячно з урахуванням індексації та зобов'язувалась сплачувати комунальні платежі за квартиру.
Грошове утримання мало виплачуватись щомісячно, починаючи з моменту укладання договору до 10 числа поточного місяця грошовим переказом за адресою: АДРЕСА_3 .
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що вказані кошти позивач направляла грошовим переказом або іншим доступним способом за вказаною адресою починаючи з 0.01.2021 року, тому вказане твердження залишилось голослівним.
Не погоджується колегія суддів і з позицією суду першої інстанції про те, що поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та введення в Україні воєнного стану об'єктивно впливали на розмір та своєчасність оплат за цим договором.
Саме по собі введення карантину та режиму воєнного стану не може бути підставою для невиконання умов договору довічного утримання. Відповідач не надала жодних обставин, які б об'єктивно перешкодили їй в можливості виконання умов договору довічного утримання внаслідок запровадженого карантину або введення воєнного стану.
Відповідно до п.13 Договору вбачається, що Договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі Сторін- у судовому порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини
Відповідно до ст. 756 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Колегія суддів зазначає, що невиконання відповідачем вищевказаних вимог договору є істотним порушення вимог договору, що є підставою для розірвання договору та тягне за собою визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним, доводи наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, відповідним чином підлягає скасуванню й додаткове рішення по справі, яким суд стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідним чином підлягають перерозподілу між сторонами й витрати по сплаті судового збору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 рокускасувати.
Позов задовольнити, розірвати договір довічного утримання, укладений 22.07.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрований у реєстрі за №7-037; скасувати обтяження - заборону на нерухоме майно, що зареєстроване в реєстрі за №7-1037, яку було накладено за договором довічного утримання від 22.07.2010 року на квартиру АДРЕСА_1 та застосувати наслідки розірвання договору, визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації і проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько