Єдиний унікальний номер справи № 759/12131/24
Провадження №22-ц/824/10501/2025
03 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року та ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: П'ята Київська державна Нотаріальна контора, ОСОБА_2 , законний представник якого ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення від права на спадкування,
У червні 2024 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У 1990 році батьки позивача розлучились, батько жив окремо, проте на початку квітня 2010 року позивач почала жити з померлим ОСОБА_3 . Вказує, що з кінця 2016 року відповідач не бачився з рідним батьком, не спілкувався з ним. На початку 2010 року у ОСОБА_3 почали виникати проблеми із серцем, а в кінці 2015 року виникли проблеми з ногами. Батько сторін не дуже любив лікарів і ходив до них не часто, особливо коли періодично по декілька тижнів, а іноді і місяців в нього виникала біль в колінах, в результаті чого він не міг самостійно пересуватись, в чому йому допомагала позивач. В кінці 2012 року ОСОБА_3 було ампутовано кінцівку на лівій руці, та з того часу відповідач дуже рідко став навідувати батька, а з кінця 2016 року взагалі перестав його відвідувати та жодного разу не запропонував допомогу, не надавав і матеріальної допомоги на лікування та утримання хворого батька. Таким чином вважає, що відповідач не надав допомоги померлому ОСОБА_3 , який через свій похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво перебував у безпорадному стані. Окрім цього, перед тим, як поховати батька позивач зверталась до свого брата - відповідача ОСОБА_1 з проханням допомогти з похованням батька, але останній не мав бажання навіть зустрітись з позивачем.
У зв'язку з цим позивач просила суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_3 , який є рідним батьком відповідача, до складу якої увійшли всі його права та обов'язки, які існували на момент його смерті.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, 15.04.2025 року позивач подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
01 квітня 2025 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій останній просив стягнути з позивача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн.
28 квітня 2025 року до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року заяву задоволено частково та стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, 27 травня 2025 року відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права та яке підлягає зміні в частині розміру судових витрат. Просить апеляційний суд додаткове рішення змінити та стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
02 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача на судове рішення від 28.03.2025 року залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, до апеляційного суду не надходив.
У судове засідання, призначене на 03.07.2025 року, з'явилися позивач, представник позивача та представник відповідача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.09.2023 року.
Позивач та відповідач у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є дітьми померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, а саме: - на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Святошинською районною у місті Києві радою 06.12.2006 року, що вбачається з Інформаційної довідки КВ-2024 року №10501 від 01.04.2024 року; на квартиру АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Лиюровою Л.О. 29.12.2004 року.
На підставі заяви відповідача ОСОБА_1 від 29.09.2023 року про прийняття спадщини, П'ятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №552/2023 року після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_3 07.10.2023 року заявою №1653 до П'ятої київської державної нотаріальної контори, на підставі ч. 6 ст. 1273 ЦК України відкликав попередню заяву про прийняття спадщини.
Згідно з заяви від 07.10.2023 року №1654, відповідач відмовився від прийняття спадщини за всіма підставами на користь онука померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається із копії спадкової справи, крім заяв ОСОБА_1 , до П'ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась позивач ОСОБА_1 та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 його мати ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 10.04.2024 року №1098/02-14, спадкоємцями за законом в рівних частках є донька померлого - ОСОБА_1 та онук померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції у якості однієї з підстав для відмови у задоволенні позову зазначив протне належність відповідача, до якого позивач пред'явив позов.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки нею заявлено вимогу про усунення спадкоємця від права на спадкування спадщини за законом.
Зазначала, що належним відповідачем є та особа, яка усунулась від допомоги померлому ОСОБА_3 , який через свій похилий вік, тяжку хворобу та каліцтво перебував у безпорадному стані, і той факт, що спадкоємцем став його син у зв'язку з відмовою батька від спадщини на його користь, саме ОСОБА_2 успадкував саме ту частку у спадщині, яку мав спадкувати його батько за законом, тому він є належним відповідачем.
Зазначала, що ОСОБА_2 не є самостійним, а похідним спадкоємцем, відтак усунення від спадкування його батька автоматично усуває від спадкування і ОСОБА_2 .
З вказаними твердженнями колегія суддів погоджується.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_3 26.09.2023 року подав заяви про відкликання попередньої заяви про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь онука померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законний представник якого ОСОБА_4 прийняла спадщину згідно заяви від 07.10.2023 року №1655.
Позивач пред'явила позовні вимоги про усунення спадкоємця від права на спадкування спадщини за законом до ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу встановив, що ОСОБА_1 не є зобов'язаною за цією вимогою особою, тому визнав його неналежним відповідачем у справі. В той же час суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не є самостійним спадкоємцем після його діда, він успадкував ту частку у спадщині, на яку мав право відповідач по справі. Крім того саме до ОСОБА_1 направлені претензії позивача щодо ненадання допомоги померлому.
В той же час колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем наявності підстав для усунення відповідача від спадкування.
Правова конструкція усунення особи від спадкування передбачає наявність таких підстав:
- спадкодавець перебуває у стані, що потребує сторонньої допомоги;
- спадкодавець звертався до спадкоємця за наданням допомоги;
- спадкоємець мав можливість надання такої допомоги;
- спадкоємець ухилився від надання такої допомоги;
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Позивач на підтвердження перебування спадкодавця у стані, що потребує сторонньої допомоги, надала до суду медичну документацію.
У той же час вказаною медичною документацією не встановлено перебування спадкодавця у безпорадному стані.
Крім того, жодної експертизи з цього приводу до суду не надано. Свідки, які були допитані в судовому засіданні, також не підтвердили перебування спадкодавця у безпорадному стані.
За таких умов, дана обставина, необхідна для встановлення обставин, передбачених ст.1224 ЦК України позивачем не доведена.
Не було належно доведено і факт звернення спадкодавця до відповідача за отриманням такої допомоги.
Про дані обставини зазначила лише позивач, однак жодним чином їх не довела.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про усунення права на спадкування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Щодо оскарження додаткового рішення
Як убачається з матеріалів справи, відповідач 01.04.2025 року подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
На підтвердження вказаних витрат надав до суду договір про надання правничої допомоги від 20.05.2024 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.07.2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 року, копії квитанцій: №652039131379 на суму 5000, 00 грн., №623177263897 на суму 2512, 56 грн., №619966851783 на суму 2512, 56 грн., №670176910806 на суму 2500, 00 грн., №626654415373 на суму 2512, 56 грн, довіреність від 18.04.2024 року.
Також вказані витрати були анонсовані у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем було надано документальне підтвердження та розрахунок цих витрат у додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги, а саме:
- за підготовку відзиву на позовну заяву вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн;
-за підготовку відзиву на позовну заявувартість послуг адвоката становить 5 000,00 грн;
-за участь адвоката в одному судовому засіданні вартість послуг адвоката становить 2 500 грн. за кожне судове засідання;
З матеріалів справи вбачається, що по справі було проведено 4 судових засідання;
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем повністю підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, однак суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони відповідача та стягнення з позивача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000, 00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Водночас, зменшуючи суму стягнення витрат, суд не вказав в чому полягає нерозумність та завищеність цих витрат.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що стягнення витрат на правничу допомогу, заявлених в суді першої інстанції, підтверджені документально, тому підстав для їх зменшення немає.
У зв'язку з цим судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 рокузмінити, стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько