Єдиний унікальний номер 757/44785/24-п
Апеляційне провадження № 33/824/3203/2025
26 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №123770 ОСОБА_1 06.09.2024 року о 00 год. 36 хв. у м. Києві на бульв. Лесі Українки, 24 керував автомобілем Шкода, д.н.з. НОМЕР_1 всупереч вимогам п2.9 а Правил дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат тесту - 1,27 ‰, що зафіксовано на бодікамери № 472834 та 473888 працівників поліції.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
У судове засідання, призначене на 25.06.2025 року з'явився захисник.
Основним доводами апеляційної скарги було те, що:
- немає доказів керування транспортним засобом;
- відеозапис починається майже через годину від припустимого часу зупинки, що зазначений в протоколі та в рапорті поліцейського, тому не є належним доказом вини.
Дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом, оскільки такий факт не зафіксований наявним в матеріалах справи відеозаписом, суд зазначає наступне:
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У той же час жодною нормою закону не встановлено обов'язку саме відеофіксації факту керування особою транспортними засобами.
На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП за непред'явлення водійського посвідчення.
Апелянт зазначив, що вказана постанова була оскаржена ним до Дарницького районного суду м. Києва, так як він не був водієм і тому не був зобов'язаний пред'являти водійське посвідчення працівникам поліції.
На підтвердження вказаного ОСОБА_1 надав до апеляційного суду копію позовної заяви, однак жодного процесуального рішення по цій заяві до суду не представив.
Суд зазначає, що сам факт подання позову не свідчить про незаконність постанови, її незаконність може бути встановлена вище стоячим органом або відповідним рішенням суду. І те, і інше наразі відсутнє, тому не брати до уваги вказану постанову суд не може.
У свою чергу дана постанова підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що спростовує ті обставини, які апелянт поклав в основу своєї апеляційної скарги.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба