Єдиний унікальний номер справи № 754/5659/13-ц
Провадження №22-ц/824/9841/2025
26 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виконання умов договору про сплату аліментів на дитину,
08 листопада 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява від відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2-2680/2013 від 14.08.2014 року Деснянського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за №1358 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 108 000 грн.
З державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржник дізнався, що на його майно накладено арешт, хоча сплачував аліменти. Боржником було подано запит до Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) та 31.07.2024 року він отримав відповідь, в якій зазначено, що 01.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 800 грн., 10.09.2014 року державним виконавцем керуючись ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 100,07 грн.,
16.02.2016 року державним виконавцем керуючись п. 7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернувся стягувану, (боржник чи майно не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).
Крім, того в заяві зазначено про те, що згідно відповіді від 23.10.2024 року Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі документи боржником, за якими є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 23.10.2024 року на виконанні у відділі не перебувають. Таким чином, виконавчий лист №2-2680/2013, виданий Деснянським районним судом міста Києва від 14.08.2014 року є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, ОСОБА_2 весь період з серпня 2014 року до 21.06.2024 року (до повноліття дочки) добровільно виконувався його обов'язок зі сплати аліментів. На підтвердження цього надано квитанцію з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про сплату аліментів з 03.04.2019 року на суму 163 500 грн. До цієї дати ОСОБА_2 сплачував аліменти через касу АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Тобто, ОСОБА_2 сумлінно сплачував аліменти, навіть більшу суму, чим була зазначена в договорі про сплату аліментів на дітей.
У зв'язку з цим заявник просив суд:
- визнати виконавчий лист №2-2680/2013 від 14.08.2014 року Деснянського районного суду міста Києва таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку зі сплати аліментів;
- зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладений Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 10.09.2024 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.03.2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із ухвалою суду, 28.03.2025 року позивач направила апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи, просить апеляційний суд скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
10 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. При цьому зазначив клопотання про продовження строку на надання відзиву на апеляційну скаргу.
11 червня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду визнано поважними причини пропуску строку та поновлено відповідачу строк на надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Судове засідання, призначене на 26.06.2025 року, з'явився представник відповідача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.11.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_3 , на утримання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. щомісячно, починаючи з 14.11.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_3 на утримання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові витрати на оздоровлення в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн. щорічно, починаючи з 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 108 000 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2014 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.11.2013 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дітей від 03.10.2011 року на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів у розмір 6 000 грн. щомісячно та додаткових витрат на оздоровлення в розмірі 15 000 грн. щорічно. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та додаткових витрат на оздоровлення за договором від 03 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за р. №1358, відмовлено. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року залишено без змін.
12.08.2014 року Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист по вказаній справі № 754/5659/13-ц.
Таким чином, на примусовому виконанні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2-2680/2013 від 14.08.2014 року Деснянського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за №1358 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 108 000 грн.
У межах виконавчого провадження було накладено арешт на майно ОСОБА_2 .
Згідно відповіді на запит заявника від 23.10.2024 року Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі документи боржника, яким є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , станом на 23.10.2024 року на виконанні у відділі не перебувають.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року до 21.06.2024 року (до повноліття дочки) добровільно виконував свій обов'язок зі сплати аліментів. На підтвердження цього надано квитанцію з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про сплату аліментів з 03.04.2019 року на загальну суму 163 500 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву зазначив, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується права заявника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно судом не встановлено, оскільки заявником в добровільному порядку виконано його обов'язок щодо сплати заборгованості за виконавчим листом №2-2680/2013, а тому вимога про зняття арешту підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На виконання зазначених вимог, заявником надано до суду копію виписки з АТ «Універсал банк» про рух коштів по картці, з якої вбачається, що позивачем сплачувались аліменти з 03.04.2019 року на суму 163 500, 00 грн.
Таким чином, позивач зазначив, що він сумлінно сплачував аліменти, навіть на більшу суму ніж була зазначена в договорі про сплату аліментів на дітей.
Квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, мають бути враховані при обрахунку заборгованості за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені боржником є саме аліментами на дитину.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23), де встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов'язань, окрім аліментних.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №2-2680/2013 від 14.08.2014 року Деснянського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 саме заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за №1358 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 108 000 грн.
Водночас відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.11.2013 року постановлено стягувати з ОСОБА_2 за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за № 1358 на користь ОСОБА_3 , на утримання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. щомісячно, починаючи з 14.11.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Таким чином, стягнуті виконавцем у поряду примусового виконання із заявника кошти у розмірі 163 500, 00 грн. є саме погашенням заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину від 03.10.2011 року за №1358 на користь ОСОБА_1 .
Водночас саме зобов'язання по сплаті аліментів у розмірі 6000, 00 грн відповідно до рішення суду у заявника залишилось і виплата цих аліментів ним не здійснювалася.
Враховуючи розмір аліментів у сумі 6 000, 00 грн щомісячно, який заявник мав сплачувати протягом 10 років, виплаченої останнім сума 163 500, 00 грн, яка за його твердженням була сплачена в якості аліментів, буде недостатньою для належного виконання зобоб'язання за цей період часу.
Таким чином твердження заявника про те, що сплачені ним кошти були саме сплатою аліментів, присуджені йому рішенням суду, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №2-2680/2013 від 14.08.2014 року таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, із заявника на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №2-2680/2013 від 14.08.2014 року таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько