Єдиний унікальний номер справи № 591/6888/24-ц
Провадження №22-ц/824/9929/2025
26 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року позивач звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 30.09.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг». За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Вказує, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 16.06.2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 188 138, 51 грн, яка складається із: 156 694, 93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 443, 58 грн - заборгованість за простроченими відсотками, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.09.2016 року в розмірі 188 138, 51 грн станом на 16.06.2024 року, яка складається із: 156 694, 93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 443, 58 грн - заборгованість за простроченими відсотками, також просив стягнути судові витрати.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09.07.2024 року справу передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 26.03.2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими, ґрунтуються на припущеннях.
Просить апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.
05 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача. При цьому відповідач зазначив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2025 року відмовлено відповідачу в задоволенні заяви на продовження строку на надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
05 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
У судове засідання, призначене на 26.06.2025 року, сторони не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялась.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Судом встановлено, що 30.09.2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно із умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16.06.2024 року становить 188 138, 51 грн, з яких: 156 694, 93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 443, 58 грн - заборгованість за простроченими відсотками; стягнути судові витрати.
Разом із позовною заявою, крім згаданої копії Анкети-заяви, позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості станом на 16.06.2024 року, Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 12.08.2018 року, довідку про отримання банківських карт та виписку за договором №б/н від 30.09.2016 року за період із 30.09.2016 року по 17.06.2024 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що розмір заборгованості, заявлений позивачем, визначений усупереч вимогам закону та умовам договору, останнім не надано достовірних доказів, а отже, й не підтверджено факту наявності непогашеної заборгованості у відповідача за тілом кредиту у вказаній сумі. Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, Анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами.
Основним доводом апеляційної скарги було те, що відповідач, починаючи з 13.03.2020 року був ознайомлений та підписав умови кредитування, в том числі і в частині розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами. За таких умов ті обставини, які суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, не відповідають дійсності.
Колегія суддів погоджується з вказаними доводами апелянта.
Як убачається з матеріалів справи, 13.03.2020 року Відповідач ознайомився з новими умовами кредитування в банку шляхом підписання ним Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (далі Заява), відповідно до якої Відповідач ознайомлений в т.ч. і з розміром відсоткової ставки.
У вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору, а саме: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту, можливі види (форми) забезпечення кредиту, розмір та тип відсоткової ставки, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, тощо.
Зокрема, розмір відсоткової ставки сторонами було встановлено в п. 1.3 анкети-заяви, і він склав 37,2 % річних (3.1% на місяць).
Відповідно до п. 1.4 анкети-заяви розмір мінімального обов'язкового платежу складає 7% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. + комісія, щомісячно.
Підписавши вказану заяву, відповідач починаючи з 13.03.2020 року був ознайомлений з умовами кредитування, в т.ч. і розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
З наданого до суду розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за період з 26.12.2019 року по 16.06.2024 року вбачається, що відповідачем було використано кредитних коштів в загальному розмірі 588024.21 грн., а погашено всього 566122.14 грн. Отже, фактично використані кредитні кошти складають 21902.20 гри. (588024,21 грн-566122,14 грн.).
До 13.03.2020 року було нараховано відсотки:
1) грудень 2019 року - 852.76 грн.;
2) січень 2020 року - 5015.09 грн.;
3) лютий 2020 року 5192.38 грн.;
4) до 13.03.2020 року -2397,63 грн. (946.15 грн.+189.23 грн.+901.45 грн.+180.4 грн. + 180.4 грн).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані. Анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, однак не звернув уваги, що 13.03.2020 року відповідач ознайомився з новими умовами кредитування в банку та підписав їх., в тому числі й в частині нарахування відсотків.
До моменту письмового погодження сторонами відсоткової ставки банком було нараховано відсотки в загальному розмірі 13457,86 грн., і саме на цю суму суд повинен був зменшити борг за відсотками, а не повністю відмовляти у стягненні заборгованості, чого ним зроблено не було.
У своїй апеляційній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2016 року в розмірі 174 680 грн. 65 коп.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову (92,85%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі (2422, 40 +4542, 00 * 92, 85%) = 6466,45 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2016 року в розмірі 174 680 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 6 466 (шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 45 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько