Єдиний унікальний номер справи № 367/10214/23
Провадження №22-ц/824/9242/2025
26 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною, її спростування, захист ділової репутації,
У грудні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач у соціальній мережі Facebook опублікувала допис негативного характеру, що містить недостовірну інформацію про народного депутата України ОСОБА_2 . У вказаній публікації відповідач зазначила наступний текст: «А це бучанці, як кажуть люди - маєток «слуги народу» не поважної ОСОБА_2 - головної «криши» бучанської корупції і великого крадівництва на відбудові! Будинок, середня вартість якого складає 3 млн. доларів!!!!! До двух десятків найманих працівників, які обслуговують родину з трьох осіб! До речі, ця прекрасна садиба за 3 млн. доларів - розташована в одному з найелітніших «сел для мажорів» під Києвом!!!!! Саме так живуть - «чесні» слуги народу Фуууу, тварини Ненавиджу !!!! Хотіла її відмітити, але я у неї в чорному списку, на жаль». Окрім того, до цього допису додано одинадцять фотографій, на яких зображено житловий будинок (будинки) та прибудинкову територію. Скріншоти публікації додані до позову.
Вказує про те, що зазначена інформація про позивача є недостовірною та такою, що має бути спростованою.
Адвокат Суткевич О.О., керуючись статтями 76 - 81, 100 ЦПК України, статтею 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», здійснив огляд матеріалів, які містяться на сторінці користувача соціальної мережі «Facebook» « ОСОБА_1 » (URL (стандартизована адреса певного ресурсу вінтернеті):
ІНФОРМАЦІЯ_5). Об ?єктом огляду є допис користувача соціальної мережі «Facebook» « ОСОБА_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_1 При відкритті браузером відображається допис користувача соціальної мережі Facebook « ОСОБА_1 » від ІНФОРМАЦІЯ_1, який містить текст, наведений вище, та фотографії. Скріншоти публікацій додаються до протоколу огляду веб-сторінки від 07.11.2023 року, складеного адвокатом Суткевичем О.О., які додано до позовної заяви.
Щодо порушених прав позивач вказує про те, що поширена інформація була доведена до необмеженого кола осіб, оскільки була опублікована у соціальній мережі Facebook на сторінці відповідача. Поширена інформація стосується безпосереднього Позивача, оскільки Відповідач зазначає безпосередньо прізвище та ім?я Позивача, поєднуючи свої ствердження з такими словами як «головна криша бучанської корупції», «велике крадівництво на відбудові», взятим у лапки словом «чесні» тощо. Крім того, у своїй публікації Відповідач стверджує, що зображений на доданих фотографіях будинок вартістю 3 млн доларів належить Позивачу.
Позивач вказала також про те, що поширена Відповідачем інформація є недостовірною та негативною, висловлена у формі фактичного твердження в категоричній формі, а саме фактів, висловлених у стверджувальній формі.
З огляду на лексичне та тлумачне значення в українській мові слів «корупція», «крадіжка», зміст написаного Відповідачем щодо Позивача апелює до вчинення особою дій, що відповідно до чинного законодавства України, є кримінальними правопорушеннями і, як наслідок, вказує на вчинення Позивачем протиправних дій, що дискредитують його в очах оточуючих, формуючи відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону. Таким чином, Відповідач фактично звинуватила Позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, що є виключною прерогативою органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Також звертає увагу суду, що у своїй публікації Відповідач вживає щодо позивача прикметник «чесні», беручи його при цьому у лапки. При цьому, згідно з п. 2 § 164 Українського правопису, схваленого постановою Кабінету Міністрів України №437 від 22.05.2019 року, лапки ставлять для виділення в тексті слів (висловів), що їх наводять як «чужі» або з відтінком іронічного, презирливого і подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів незвичайних, слів, ужитих уперше або, навпаки, застарілих, і т. ін. Отже, Відповідач в даному випадку явно завдає шкоди честі та гідності Позивача.
Недостовірною інформацією, висловленою та поширеною Відповідачем, є ствердження про те, що зображений на доданих до публікації фотографіях будинок належить Позивачу. Така інформація є недостовірною, стосується ділової репутації Позивача та спростовуються таким.
За результатами здійсненого адвокатом Суткевичем О.О. огляду зображених на доданих до вищевказаного допису фотографіях земельних ділянок, житлових будинків та прибудинкових територій було встановлено, що насправді сфотографовано домоволодіння за двома різними адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, один із зазначених об'єктів нерухомого майна очевидно станом на день огляду є або недобудованим, або нежилим.
Вказує про те, що саме інформація, що міститься у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є достовірною та такою, що відповідає дійсності.
Також позивач зазначила про те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що Позивач не є власником будинків (домоволодінь), фотографії яких містить публікація у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Так, з Інформаційної довідки № 353634369 від 08.11.2023 року вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,3576 гa кадастровий номер 3220881301:01:009:0381, на якому розташовується недобудований (нежилий) будинок є громадянин України ОСОБА_6 .
З Інформаційної довідки №353634564 від 08.11.2023 року вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,3465 га кадастровий номер 3220881301:01:009:0379 за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянин Об?єднаних Арабських Еміратів ОСОБА_7 .
Власником житлового будинку, загальною площею 695,1 кв. м., житловою площею 318,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на вищевказаній земельній ділянці, також є громадянин Об?єднаних Арабських Еміратів ОСОБА_7 , що вбачається з Інформаційної довідки № 353636604 від 08.11.2023 року.
Таким чином, з огляду на інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав, Позивач - ОСОБА_2 , не є власником будинків (домоволодінь), фотографії яких містить публікація у соціальній мережі Facebook, як стверджувала Відповідач.
Натомість, з Інформаційної довідки № 357118761 від 05.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 є власницею такого нерухомого майна: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартира за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, житлових будинків (домоволодінь), що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , даний перелік не містить.
Вказує про те, що поширення Відповідачем недостовірної та негативної інформації про Позивача стосується її ділової репутації, оскільки, Позивач є державним діячем, народним депутатом України. Розповсюдження недостовірної та негативної інформації Відповідачем про Позивача викликає відповідно негативну суспільну та громадську оцінку Позивача та безпосередньо впливає на сприйняття необмеженим колом осіб Позивача, через що Позивач була невиправдано піддана публічній критиці та змушена щоразу надавати пояснення з приводу висловлювань Відповідача.
Таким чином, інформація, зазначена Відповідачем у публікації у соціальній мережі Facebook про те, що зображений на доданих до публікації фотографіях будинок належить Позивачу, не відповідає дійсності, тобто є недостовірною. Наведена Відповідачем негативна та недостовірна інформація може бути розтлумачена як неправдиві фактичні дані, які не є оціночними судженнями, що порушують вимоги презумпції невинуватості та посягають на ділову репутацію Позивача.
У зв'язку з цим позивач просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації на персональній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook про те, що ОСОБА_2 є головною кришею бучанської корупції і великого крадівництва на відбудові, а також про те, що зображений на доданих до публікації фотографіях будинок та домоволодіння належать ОСОБА_2 ; зобов'язати ОСОБА_1 не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 шляхом публікації на сторінці ОСОБА_1 соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 : «Я, ОСОБА_1 , спростовую недостовірну інформацію, поширену мною ІНФОРМАЦІЯ_4 в дописі на моїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук щодо того, що ОСОБА_2 є головною кришею бучанської корупції і великого крадівництва на відбудові, а також про те, що зображений на доданих до публікації фотографіях будинок та домоволодіння належать ОСОБА_2 , визнаю неправомірність поширення такої інформації та приношу публічні вибачення». стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.02.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 16.03.2025 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв'язку з цим просила апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
01 травня 2025 року до Київського апеляційного суду позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
02 червня 2025 року від позивача до апеляційного суду надійшла заява про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції, в якій остання просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн.
У судове засідання, призначене на 26.06.2025 року, з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідач висловила не власні критичні думки, що є оціночними судженнями, які в силу вимог закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а фактичні твердження, які не відповідають дійсності та відповідно можуть бути підставою для захисту права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації та спростовування недостовірної інформації.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст.ст.3,28 Конституції України честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності. Разом із цим, у відповідності до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ч.1,6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Згідно вимог ст.ст.297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до положень ст.30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
Відповідно до ст.302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
За змістом статей 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
В апеляційні скарзі апелянт зазначала, що в дописі слово «криши» автором було взято у лапки, тобто зміст вислову «криша корупції» загалі відомий лише автору, тому її твердження є саме оціночним судженням. Називаючи ОСОБА_2 єголовною кришею бучанської корупції і великого крадівництва на відбудові, вона розглядає народну депутатку як посадову особу, ієрархії посадових осіб, починаючи з місцевих чиновників, займає найвищу думку, посаду. Апелянт вказує, що не називала і не мала на увазі , що Позивачка є корупціонером чи крадієм, як про це зазначала позивач, тому твердження сторони позивача про те, є нічим іншим, як власним баченням, судженням та сприйняттям написаного.
З точки зору апеляційного суду така позиція апелянта є правильною та відповідає обставинам справи.
Конституція України передбачає свободу слова та поглядів, які гарантують кожній особі в Україні незалежно від професії та посади, яку обіймає така особа.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п.2 параграфу 164 Українського правопису, схваленого постановою Кабінету Міністрів України № 437 від 22.05.2019 року, лапки ставлять для виділення в тексті слів (висловів), що їх наводять як «чужі» або з відтінком іронічного, презирливого і подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів надзвичайних, слів, ужитих вперше, або навпаки, застарілих, і т.ін.
Апелянт, опубліковуючи свій допис, фразу ОСОБА_2 є головною кришею бучанської корупції і великого крадівництва на відбудові, взяла в лапки, таким чином підкреслюючи іронічний та тільки їй відомий зміст цього вислову.
Крім того, у вказаній фразі апелянта не було жодного посилання на фактичні дані, які могли б підтвердити чи спростувати зазначену щодо позивача фразу, тому колегія суддів вважає даний вислів є саме оціночним судженням, який не підлягає судовому захисту.
Як встановлено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є народним депутатом України, її життя є публічним.
У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
Зокрема, у вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Тобто публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодилися на таку увагу.
У зв'язку з цим межа допустимої критики, щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Щодо визнання судом першої інстанції недостовірною інформацію про те, що зображений на доданих до публікації фотографіях та домоволодіння належить позивачу колегія суддів зазначає наступне:
Позивачем у судовому засіданні було надано Інформаційну довідку №357118761 від 05.12.2023 року, відповідно до якої вона є власницею наступного нерухомого майна:
- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Даним доказом позивач намагалася довести, що зображений на фото в спірній публікації будинок їй не належить.
Колегія суддів зазначає, що Інформація з реєстру речових прав не містить в собі візуалізації домоволодінь чи їх фотографій, а публікація не містить інформації про адреси чи кадастрові номери будинку чи земельної ділянки під ним.
Також надані позивачем до суду матеріали не містять також і доказів про те, що зображений на фото будинок знаходиться саме за адресою: АДРЕСА_1 , як про це стверджувала сторона позивача.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що вказана позиція позивача не може бути прийнятою судом.
Окрім того, про відсутність в розповсюдженій інформації твердження про факт належності домоволодіння саме позивачу свідчить і застосована мовна конструкція: «як кажуть люди». В дописі відповідач позивач не посилається на конкретну інформацію щодо будинку, а повідомляє що зазначає неперевірену інформацію, отриману від невизначеного та не персоніфікованого кола осіб, тому ця інформація не може вважатися твердженням про факт в аспекті законодавства про інформацію.
На цій підставі колегія суддів вважає, що підстав для визнання вказаної інформації недостовірною немає, однак суд першої інстанції на це увагу не звернув.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 367, 70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 лютого 2025 рокускасувати.
Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною, її спростування, захист ділової репутації.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користьОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ), судовий збір в розмірі 5 367 (п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 70 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і
може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько