Єдиний унікальний номер справи № 372/5918/24
Провадження №22-ц/824/7531/2025
22 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою на дії державного виконавця.
Подану скаргу обґрунтовує тим, що 19 березня 2024 року Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) на підставі виконавчого листа № 395/1083/20, виданого 15 березня 2024 року Обухівським районним судом Київської області, було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявником до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області було подано клопотання про здійснення перерахунку по аліментам в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в період з 01.11.2019 року по 30.11.2022 року отримувала державну допомогу при народженні дитини, крім соціальної державної допомоги вона ніяких коштів не отримувала.
У відповідь на своє звернення скаржник отримала лист № 94200, в якому виконавець зазначив, що утримання аліментів з сум допомоги за дитиною до досягнення трирічного віку не проводиться, а сама допомога не може бути врахована при визначені заборгованості по аліментам. Оскільки у вказаний період заявник не працювала, інших доходів не отримувала, розрахунок заборгованості було належним чином здійснено на підставі розміру середньої заробітної плати для даної місцевості
Скаржник вважає, що розрахунок з середньої заробітної плати є необґрунтованим, оскільки старший державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості без урахування довідок про доходи за 2019-2022 років, що є порушенням вимог чинного законодавства, так як з 2019 року боржник ОСОБА_1 отримувала державну допомогу при народженні дитини, крім соціальної державної допомоги боржниця інших доходів не отримувала, тому при розрахунку даної довідки потрібно враховувати не середню заробітну плату працівника для даної місцевості, а прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Враховуючи зазначені обставини скаржник просила суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Клименка Віталія Юрійовича, щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому листу №395/1083/20 від 15 березня 2024 року з 01 травня 2021 року по 30 листопада 2022 року; визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за період 01 травня 2021 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 23 495,50 грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2025 року у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовлено.
Не погоджуючись із цією ухвалою суду, 28 січня 2025 року заявник направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи, просила апеляційний суд скасувати ухвалу суду та задовольнити скаргу, визнати дії державного виконавця неправомірними щодо розрахунку заборгованості з сплати аліментів, визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 з сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 23 495 грн. 50 коп.
31 березня 2025 року до апеляційного суду від стягувача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
У судове засідання, призначене на 22.05.2025 року, з'явилися скаржник та представник скаржника.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла такого висновку:
Судом встановлено, що 15.03.2024 року Обухівським районним судом Київської області на підставі рішення суду від 19.03.2023 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та утримання неповнолітньої дитини, третя особа - служба у справах дітей Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, справа № 395/1083/20 було видано виконавчий лист, в якому стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розміри 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 28.04.2021 до досягнення дитиною повноліття.
19 березня 2024 року старшим державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Клименко В.Ю. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2024 на підставі рішення суду від 19 січня 2023 справа № 395/1083/20.
27.09.2024 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, на підставі чого складено довідку-розрахунок, згідно якої заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням станом на 01.09.2024 року становить 143 336, 77 грн. При проведенні розрахунку виконавець виходив з розміру середньої заробітної плати працівників для даної місцевості, оскільки у вказаний період ОСОБА_1 не працювала, інших доходів не отримувала.
Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:
«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»
Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Окремо колегія суддів при вирішенні апеляційної скарги звертає увагу на те, що згідно з ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, 19 березня 2024 року старшим державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Клименко В.Ю. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 15.03.2024 на підставі рішення суду від 19 січня 2023 справа № 395/1083/20.
16.07.2024 року державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 395/1083/20 від 15 березня 2024 року, в якому було розраховано заборгованість за період з 01 травня 2021 року по 30 листопада 2022 року. Довідку-розрахунок заборгованості від 16.07.2024 року було направлено на адресу боржника засобами поштового зв'язку, і відповідно до реєстру № 131 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 17 липня 2024 року та відстеження поштових відправлень Укрпошти листа було отримано особисто боржником 23.07.2024 року.
17 вересня 2024 року боржником подано клопотання до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому листу №395/1083/20.
29 вересня 2024 року на адресу представника боржника надійшов лист (відповіді на клопотання) з Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за №94200 про відмову в перерахунку.
До суду боржник звернулася лише 04 листопада 2024 року, тобто з пропуском строку на оскарження дій виконавця.
У апеляційній скарзі боржник зазначав, що не з'ясування майнового стану боржника є триваючим порушенням, тому дана бездіяльність може бути оскаржена протягом усього часу тривання відповідного правопорушення.
Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20) зазначено, що «судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС».
На даний час існуюча судова практика оцінює існуючий 10-денний строк для оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні як короткий.
В той же час строк на оскарження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є процесуальними, він може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Вказане поновлення строку не може бути безкінечним, оскільки як убачається з матеріалів справи у апелянта з моменту, коли було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (липень 2024 року) до дня, коли вона звернулась до суду вказаною скаргою (листопад) пройшло достатньо часу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги з цієї підстави.
Крім того, колегія суддів не погоджується з твердження апелянта про те, аліментні платежі - це є періодичні платежі, тому немає строку на оскарження дій щодо розрахунку заборгованості по їх сплаті.
Розрахунок заборгованості здійснюється за минулий період сплати аліментів, вони вже є сталими, визначеними, тому вважати це періодичними платежами підстав немає.
По факту скаржник оскаржує конкретну дію державного виконавця - складення розрахунку заборгованості по аліментам, відтак і строк на її оскарження має чіткий конкретизований час відліку. Незастосування строку для подання скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько