Справа № 761/20434/24
Провадження № 2/761/2249/2025
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Габунії М.Г., Лишняк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
03 червня 2024 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь:
заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 813,68 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії в розмірі 34,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, він є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідачі є споживачами послуг, які постачає позивач за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, відповідачі у встановленому законодавством порядку не відмовлялись від послуг які надаються позивачем.
Крім того, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги №602-18 від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 12 588,41 грн.
Разом з тим, відповідачі в повному обсязі не оплачують надані позивачем послуги, внаслідок чого у останніх утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2024 року становить 39 436,40 грн, з яких: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 813,68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії в розмірі 34,31 грн.
А тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
04.09.2024 року до суду надійшов відзив відповідачів на заявлені вимоги в якому вони просять відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, в зв'язку із тим, що показники будинкового лічильника тепла не знімались, позивачем не вірно здійснено нарахування обсягу наданих послуг. Крім того, в нарахуванні за такі послуги не було взято до уваги площі нежитлових приміщень (підвальні приміщення), які використовуються юридичними особами.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 30.10.2024 року заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. В судове засідання, яке відбулось 23.05.2025 року представник позивача не з'явилась, звернулась із заявою про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити заявлені вимоги.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, звернулась із заявою про розгляд справи за її відсутності.
В судовому засіданні, яке відбулось 30.10.2024 року відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів вимоги позову не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Також представник відповідачів просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності за позовними вимогами до 01.05.2018 року та відмовити в задоволенні заявлених вимог в цій частині.
В судове засідання, яке відбулось 23.05.2025 року відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. 22.05.2025 року представник відповідачів подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з раптовою хворобою відповідача ОСОБА_2 . Про причини неявки в судове засідання представника відповідачів суду повідомлено не було.
Суд відмовив в задоволенні заявленого клопотання про відкладення розгляду справи оскільки представник позивача категорично заперечувала проти його задоволення так як таке відкладення затягує вирішення справи судом; відповідач та його представник не надали доказів на підтвердження захворювання відповідача, а також враховуючи строки перебування справи в провадженні суду.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 09.10.1979 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.10.1979 року зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 та є споживачами послуг, які надає позивач за вказаною адресою.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності та постачання теплової енергії споживачам. Так, з 01.05.2018 року, КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже є виконавцем цих послуг для житлових будинків комунальної форми власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2018 року між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг, як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів), а також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), в тому числі визначені рішеннями суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;
Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф.
За змістом п. 33 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно з п. 37 Правил розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 22.01.2022 по справі № 201/11406/20 зазначив, що відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом було встановлено, що місце проживання відповідачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та останні споживали житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за вказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наданого розрахунку заборгованості, станом на 01.03.2024 року, відповідачі належним чином не виконували свої зобов'язання, а тому за ними обліковується заборгованість у розмірі 39 436,40 грн, з яких:
заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року (01.07.2015 року - 30.04.2018 року) послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року по 31.03.2024 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 813,68 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії в розмірі 34,31 грн.
Відповідачі в судовому засіданні не надали доказів, що заборгованість існує в меншому розмірі чи відсутня, також суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що послуги не надавались чи надавались в меншому обсязі.
Представник відповідачів просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності за позовними вимогами щодо надання послуг до 01.05.2018 року та відмовити в цій частині вимог. Щодо заяви представника суд зазначає наступне.
Стаття 257 ЦК України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 3, 4 статті 267 ЦК України визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В той же час частина 1 статті 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач систематично, хоч і не в повному обсязі сплачував за надані послуги, тобто визнавав свій обов'язок по сплаті за отримані послуги.
Крім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З 1 липня 2023 року в Україні скасовано дію карантину, що був оголошений у зв'язку з пандемією коронавірусу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про скасування на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином, зважаючи на вищезазначене суд приходить до висновку, що звернувшись 03.06.2024 року до суду з даним позовом, позивачем не пропущено строки звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року (01.07.2015 року - 30.04.2018 року) послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами надання послуг та їх обсяг, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 813,68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії в розмірі 34,31 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України; Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, площа Івана Франка, 5) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 12 588,41 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 813,68 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг постачання теплової енергії в розмірі 34,31 грн.
а всього 39 436 (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 40 копійок.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, тобто по 1 514,00 грн з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула