просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 серпня 2025 року м. Харків Справа № 913/164/25
Провадження №5/913/164/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600)
про стягнення 30 961 грн 41 коп.
Суддя Вінніков С.В.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») 26.05.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Сватівської РДА) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т у сумі 18 308 грн 71 коп., пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3 867 грн 40 коп., 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1 625 грн 20 коп. та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7 160 грн 09 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням УСЗН Сватівської РДА зобов'язань за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т у частині своєчасної сплати поставленого в лютому 2022 року природного газу, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п.7.2 договору нарахована пеня за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3 867 грн 40 коп., а також згідно ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1 625 грн 20 коп. та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7 160 грн 09 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.
Ухвалою від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, яким він позовні вимоги відхилив.
Зазначив, що Департамент житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації листом від 05.01.2024 №03-14-24 через Сватівську районну державну адміністрацію-районну військову адміністрацію проінформував Управління про стан заборгованості за спожитий природний газ перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та про наявність непогашеної заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т у розмірі 18 308 грн 71 коп.
У подальшому Управління звернулось до Сватівської райдержадміністрації з листом від 15.01.2024 №1/61, у якому повідомило, що в нього відсутня інформація щодо періоду припинення газопостачання, відсутні акти наданих послуг та акти звірок.
Також Управлінням направлено лист від 16.02.2024 №1/143 Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» з проханням надати роз'яснення щодо наявної заборгованості, проте відповіді від адресата не надходило.
З посиланням на умови п.п.6.3, 8.4 договору зазначив, що постачальник з огляду на порушення споживачем умов договору в частині документального оформлення актів приймання-передачі природного газу не скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.
Указав, що відповідно до п.п.3.5, 5.1 для проведення розрахунків за отриманий природний газ постачальник повинен надати споживачу оригінал акту приймання-передачі природного газу з підписом уповноваженого представника постачальника та відбитком печатки, але позивач не направив відповідного акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року.
Послався на умови п.10.1 договору та те, що в даному випадку мають місце обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини).
13.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, яка зареєстрована відділом документального забезпечення роботи суду 16.06.2025, у якій він зазначив, що саме на споживача умовами договору покладено обов'язок надати постачальнику копію акту надання послуг з розподілу/транспортування природного газу за розрахунковий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку споживача.
Указав, що умовами п.п.3.5.2 - 3.5.4 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до умов п.5.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору.
Зазначив, що відповідачем здійснювалась оплата поставленого у листопаді-грудні 2021 року, січні 2022 року природного газу, при цьому відповідні акти споживачем не підписувались.
Указав, що сама наявність військової агресії не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, споживач не повідомляв постачальника, як це передбачено умовами договору, про настання форс-мажорних обставин.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» від УСЗН Сватівської РДА надійшли заперечення, які зареєстровані відділом документального забезпечення роботи суду 18.06.2025, у яких воно зазначило, що позивачем не надано доказів надсилання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року засобами поштового зв'язку або на адресу електронної пошти.
Указав, що за листопад-грудень 2021 року, січень 2022 року з повної вартості поставленого газу на суму 100 573 грн 78 коп. мав можливість частково оплатити 82 256 грн 07 коп. відповідно до умов договору та актів приймання-передачі, а з 24.02.2022 Управління знаходилось на території проведення бойових дій та в подальшому на окупованій території Сватівського району, тому можливості сплачувати за договором надалі не було можливості.
Зазначив, що відповідно до умов п.10.1 договору, ст.263 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України обставиною непереборної сили (форс-мажором) у даному випадку є військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення військового стану.
Частиною 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
09.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником та УСЗН Сватівської РДА як споживачем укладений договір постачання природного газу №11-1041/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
У п.1.3 договору передбачено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 12,5 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях:
МісяцьОбсяг
Жовтень 20211,0
Листопад 20211,5
Грудень 20211,5
Січень 20221,5
Лютий 20221,5
Березень 20221,1
Квітень 20221,0
Травень 20220
Червень 20220
Липень 20220
Серпень 20220
Вересень 20220
Жовтень 20221,0
Листопад 20221,2
Грудень 20221,2
Всього:12,5
Згідно з п.3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У п.3.5 договору сторони передбачили, що приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з пп.3.5.3 п.3.5 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У пп.3.5.4 п.3.5 договору сторони передбачили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136 грн 576 коп., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1 000 куб. м. Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором становить 16 554 грн 00 коп. (п.4.1 договору).
Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
На виконання вказаних умов договору позивач протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 100 573 грн 78 коп.
У свою чергу УСЗН Сватівської РДА повністю оплатило поставлений у листопаді - грудні 2021 року, січні 2022 року природний газ у сумі 82 265 грн 07 коп. та не оплатило поставлений у лютому 2022 року, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Суд зауважує, що обов'язку відповідача, передбаченому пп.3.5.1 п.3.5 договору щодо надання постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ, кореспондує обов'язок постачальника, передбачений пп.3.5.2 п.3.5 договору щодо підготовки та надання споживачу двох примірників акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Проте, саме відповідачем як споживачем були порушені указані умови пп.3.5.1 п.3.5 договору та не надано позивачу акт надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, тому позивач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного складання та надання споживачу відповідних актів приймання-передачі.
Суд наголошує, що саме через указані порушення УСЗН Сватівської РДА умов договору відсутні складені між сторонами оригінали актів приймання-передачі природного газу.
Ураховуючи наведене, у спірних правовідносинах за відсутності складеного між сторонами акту приймання-передачі природного газу слід керуватися умовами договору, що встановлюють порядок дій у разі відсутності такого акту.
Так, у п.5.1 договору сторони передбачили, що у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору, яким встановлено, що обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Також суд зауважує, що Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Згідно з п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (позивач як постачальник і відповідач як споживач природного газу) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Ураховуючи викладене, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
З огляду на викладене, відповідач як споживач природного газу, мав доступ до даних інформаційної платформи, зокрема і про обсяг спожитого ним природного газу.
Ураховуючи наведене, суд наголошує, що у разі недотримання споживачем умов пп.3.5.1 п.3.5 договору та відсутності належним чином оформленого між сторонами акту приймання-передачі природного газу обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.
При цьому, на думку суду, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому він був переданий.
У відповіді ТОВ «ОГТСУ» від 11.11.2024 №ТОВВИХ-24-17288 на адвокатський запит ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 06.11.2024 №125/3/2-14747 надано інформацію, зокрема по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56ХS000035Н0І00Т, який був закріплений за постачальником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у період з 12.11.2021 по 28.02.2022, згідно якої споживачем спожито: з 12.11.2021 по 30.11.2021 - 1 035 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 2 235,00 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 1 699,50 м3, з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 106,00 м3.
Отже, позивачем доведено факт споживання відповідачем у лютому 2022 року природного газу на загальну суму 18 308 грн 71 коп.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Ураховуючи наведене, граничними строками оплати поставленого позивачем відповідачеві у лютому 2022 року природного газу, ураховуючи умови п.5.1 договору, є 15.04.2022.
Суд констатує, що відповідно до наданої АТ «Ощадбанк» на вимогу позивача інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у період з 11.09.2021 по 30.10.2024, відповідач спожитий у листопаді-грудні 2021 року, січні 2022 року природний газ оплатив повністю, спожитий у лютому 2022 року - не оплатив.
Отже, заборгованість за поставлений у лютому 2022 року природний газ складає 18 308 грн 71 коп.
Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин суд зауважує наступне.
Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Згідно з п.10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
Відповідно до ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд зауважує, що заявником не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин для виконання договору від 09.11.2021 №11-1041/21-БО-Т, як і не надано доказів повідомлення позивача у відповідності до умов п.10.3 договору про їх настання.
Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у лютому 2022 року природний газ у сумі 18 308 грн 71 коп.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3 867 грн 40 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів та договірних умов.
Отже, обґрунтованою є пеня за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 3 867 грн 40 коп.
Водночас за приписами ч.1 ст.233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, в питаннях про зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.2 ст.19 Конституції України, ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, є: майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого територія Сватівської міської територіальної громади Сватівського району Луганської області з 08.03.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
Суд ураховує, що відповідач є неприбутковою установою, що належить до органів державної влади і фінансується за рахунок державного бюджету.
Крім того, розмір штрафних санкцій становить 21,12% суми основної заборгованості.
Ураховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає необхідним при вирішенні даного спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір пені на 50%
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені в цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (проведення розрахунків своєчасно та з повним дотриманням усіх умов договору до повномасштабного вторгнення на територію України), а також окупацію території України (м. Сватове Луганської області), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою.
За таких підстав, підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі 1 933 грн 70 коп., тобто 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що за внутрішнім переконанням суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та з повноваженнями суду при постановленні рішення.
Стягнення ж з відповідача пені в повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 підлягає частковому задоволенню в сумі 1 933 грн 70 коп. У задоволенні решти вимог про стягнення пені слід відмовити.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1 625 грн 20 коп. та інфляційних втрат за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7 160 грн 09 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 у сумі 1 625 грн 20 коп.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є інфляційні втрати за період з травня 2022 року по березень 2025 року в сумі 7 160 грн 09 коп.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач доказів відсутності заборгованості не надав.
Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп. покладаються на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Підстав для здійснення судового контролю, передбаченого ч.5 ст.3451 ГПК України, судом не встановлено.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600, ідентифікаційний код 03197018, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676, заборгованість у сумі 18 308 грн 71 коп., пеню в сумі 1 933 грн 70 коп., 3%річних у сумі 1 625 грн 20 коп., інфляційні втрати в сумі 7 160 грн 09 коп., судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676.
Відповідач: Управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації, майдан Злагоди, буд. 25, м. Сватове Луганської області, 92600, ідентифікаційний код 03197018.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 01.08.2025.
Суддя Сергій ВІННІКОВ