ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 911/1543/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" (69032, вул. Автоклубна, буд.8, м. Запоріжжя,Запорізький р-н, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 32006396)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел" (08322 , Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 40258065)
про стягнення 27 682,32 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел" (далі - відповідач) про стягнення 27 682,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №0409/2024 від 04.09.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 218,44 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 292,51 грн 3% річних та 1 171,37 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1543/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Вказана ухвала суду була направлена сторонам та ними отримана - 05.06.2025, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між ТОВ «Торговий будинок «СІГМА» (надалі за текстом - Позивач) та ТОВ «ФУД СЕЛ» (надалі за текстом - Відповідач) було укладено договір поставки № 0409/2024 від 04 вересня 2024 р. (далі за текстом -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов'язався передати продукцію (далі - Товар) у власність Відповідача, відповідно до заявки, а Відповідач прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму на умовах цього Договору.
Згідно п. 3.3. Договору (за протоколом розбіжностей) Покупець здійснює оплату Товару на підставі видаткових накладних протягом 7 (семи) календарних днів з дня наступного за днем поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем в період з 28.09.2024 року по 12.11.2024 року Відвідачеві було поставлено товар, відповідно до замовлень останнього, на загальну суму 54 924,00 грн., з яких суму у розмірі 28 705,56 грн., Відповідачем було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № COS00019150 від 05.11.2024 р. на суму 26 261,88 грн. та № COS00019158 від 05.11.2024 р. на суму 2 443,68 грн.
За договором залишилась несплаченою сума заборгованості у розмірі 26 218,44 грн., що підтверджується наступними документами:
1. Видатковою накладною № KRS00321557 від 23.10.2024 р. на суму товару 1 464,84 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
2. Видатковою накладною № KRS00321426 від 23.10.2024 р. на суму товару 804,96 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
3. Видатковою накладною № KRS00321423 від 23.10.2024 р. на суму товару 1 629,12 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
4.Видатковою накладною № KRS 800321651 від 24.10.2024 р. на суму товару 490,32 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
5. Видатковою накладною № KRS 00321867 від 24.10.2024 р. на суму товару 1 961,28 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
6. Видатковою накладною № KRS 00322302 від 26.10.2024 р. на суму товару 1 255,92 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
7. Видатковою накладною № KRS 500322475 від 29.10.2024 р. на суму товару 3 032,28 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
8. Видатковою накладною № KRS 500322833 від 31.10.2024 р. на суму товару 804,96 грн. Товар отримано Відповідачем про, іщьвдідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
9. Видатковою накладною № KRS 500323524 від 05.11.2024 р. на суму товару 2 296,80 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
10. Видатковою накладною № KRS 500324061 від 08.11.2024 р. на суму товару 11 245,68 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
11. Видатковою накладною № KRS 00324488 від 12.11.2024 р. на суму товару 1 232,28 грн. Товар отримано Відповідачем про, що свідчить відмітка на видатковій накладній та ТТН.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з передачі відповідачу товару за Договором свідчить також відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов'язань за цією угодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №0409/2024 від 04.09.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 218,44 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 292,51 грн 3% річних та 1 171,37 грн інфляційних втрат.
Позивачем на адресу Відповідача 25.12.2024 р. було направлено претензію за договором на суму боргу за несплачений товар, яку Відповідачем не було отримано.
Зважаючи на те, що наведена претензія була залишена Відповідачем без задоволення, а спірна сума боргу покупцем у добровільному порядку на час звернення до суду з даним позовом не погашена, Позивач просив задовольнити його вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У той же час, докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень суми спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу Відповідача за Договором, яка складає 26 218,44 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог до Відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 26 218,44,00 грн. основного боргу.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 171,37 грн. та 3% річних в розмірі 292,51 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 1 171,37 грн. та 3% річних в розмірі 292, 51 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості (у встановленому судом обґрунтованому її розмірі) чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасної оплати поставленого товару за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сел" (08322 , Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 40258065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" (69032, вул. Автоклубна, буд.8, м. Запоріжжя,Запорізький р-н, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 32006396) суму основного боргу у розмірі 26 218 (двадцять шість тисяч двісті вісімнадцять) грн 44 коп, суму 3% річних у розмірі 292 (двісті дев'яносто дві) грн 51 коп, інфляційних втрат у розмірі 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одну) грн 37 коп та судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА