Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19355/24 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.
Номер провадження №33/4805/564/25
Категорія 124,130 ч.1 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
31 липня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Крижанівського В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Крижанівського Володимира Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2025 року об'єднано в одне провадження справи № 295/19355/24 та №295/19356/24, присвоївши об'єднаній справі № 295/19355/24. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 21 грудня 2024 року о 04 годині 50 хвилин у м. Житомирі по вул. Петра Калнишевського, 34 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen LT 35, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у результаті чого здійснив наїзд на паркан, пошкодивши його. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.5, 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Крижанівський В.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження в справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на незаконність постанови. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у відсутності ОСОБА_2 23 січня 2025 року під час оголошеної у місті сигналу повітряної тривоги, чим порушив його право на захист. Захисник не вбачає в матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем. Вказав на відсутність у працівників поліції належних підстав для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, заперечував участь ОСОБА_1 у ДТП 21 грудня 2024 року. Просив допитати у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вважає, що у діях ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина - не доведена.
Одночасно, скаржник вказав, що не мав можливості оскаржити постанову Богунського районного суду м. Житомира у межах встановленого законом строку, оскільки 23 січня 2025 року на 10-00 год у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою службою судової охорони було заборонено вхід у приміщення суду. Про винесене щодо нього рішення дізнався 03 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу адвокат подав із пропуском встановленого законом строку 11 квітня 2025 року. На підставі викладеного вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з тим, що доводи скаржника щодо поважності причини пропуску строку узгоджуються із матеріалами справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Крижанівський В.П. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Оскільки у апеляційній скарзі адвокат Крижанівський В.П. просив скасувати постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанова суду першої інстанції в частині притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не переглядається.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 201629 від 21 грудня 2024 року, ЕПР1 № 201631 від 21 грудня 2024 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів із виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів), від проходження огляду відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 із метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 21 грудня 2024 року, огляд не проводився; схемою місця ДТП; рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП ст.лейтенанта поліції Євгена Сингаївського; письмовими поясненнями свідків ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; відеозаписами з портативних нагрудних реєстраторів працівників поліції.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з відеозапису обставин події вбачається, що працівники поліції прибули на місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та встановили особу водія автомобіля Volkswagen LT 35 - ОСОБА_1 . Поліцейські виказали підозру у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння у зв'язку з різким запахом алкоголю з ротової порожнини та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі, від якого він категорично відмовився. Працівники поліції роз'яснили водію наслідки такої відмови, права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Щодо ОСОБА_1 склали адміністративні матеріали, від підпису яких він відмовився. Від подальшого керування транспортним засобом водія відсторонили.
ОСОБА_1 наполегливо заперечував факт перебування його за кермом автомобіля, проте пасажирка, яка знаходилась у автомобілі з ним - ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях та під час встановлення обставин справи вказала на ОСОБА_1 як на водія вказаного автомобіля. Сам ОСОБА_1 у розмові з поліцейськими заперечував перебування за кермом як себе, так і ОСОБА_3 , проте обіцяв власниці зламаного паркану відшкодувати завдані збитки. Згідно пояснень свідка ОСОБА_4 , остання вказувала, що вийшовши з будинку біля машини, яка в'їхала в її паркан, стояли двоє: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інших осіб не було.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що за кермом автомобіля перебувала саме вона та вчинила ДТП, не впоравшись з керуванням. Дані пояснення свідка суд не приймає як належний доказ та розцінює ці покази як такі, що спрямовані на сприяння уникнення відповідальності ОСОБА_1 , який і відшкодував спричинену ОСОБА_4 шкоду.
Скаржником не надано будь-яких інших доказів на спростування факту керування ним транспортним засобом, який об'єктивно встановлений у протоколах про адміністративні правопорушення та підтверджений зібраними у справі доказами. Відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який у повному обсязі узгоджується з наданим відеозаписом, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання скаржника уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, не має ознак монтування та у повному обсязі відтворює обставини, за яких патрульні на місці оформлення ДТП виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів), у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі. Сам факт відмови його від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Тому його дії кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР.
Посилання захисника на порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з розглядом суддею першої інстанції у його відсутності під час повітряної тривоги, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки з матеріалів справи дійсно вбачається та перевірено апеляційним судом, що повітряна тривога у м. Житомирі 23 січня 2025 року тривала з 06-48 год до 12-40 год, на противагу доводам захисту розгляд даної справи міг бути здійснений по закінченню повітряної тривоги. Крім того, скаржником та його захисником не наведено обставин, які перешкодили їм поцікавитись щодо призначеного у його справі судового засідання, а також подати заяву про відкладення розгляду справи. Слід зазначити, що в силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов'язковою. Апеляційний суд зауважує, що під час апеляційного розгляду справи були вислухані та оцінені усі доводи захисника та ОСОБА_1 , які вони не змогли висловити у місцевому суді, дана оцінка доказам у справі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Крижанівського Володимира Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду міста Житомира від 23 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь