Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6209/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.
Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.
30 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/6209/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2025 року, яка ухвалена під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просить: прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів; визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність, вчиненням порушень законодавства виконавчим комітетом Житомирської міської ради; прийняти обґрунтування 10 випадків порушення законодавства, що призвели до вчинення незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими порушено цивільні права та інтереси, із зазначенням суті вчинених випадків, якими порушено цивільні права; прийняти пояснення стосовно відшкодування моральної шкоди, заподіяної 10 випадками недодержання вимог, встановлених законом, які визивали душевні страждання; прийняти пояснення стосовно розміру моральної шкоди та відшкодувати моральну шкоду за вчинення 10 випадків незаконних рішень, дій чи бездіяльності в сумі 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує вчиненням випадків порушення законодавства, які призвели до вчинення незаконних рішень, дій чи бездіяльності та порушення її цивільних прав та інтересів, із зазначенням суті порушень та врахуванням ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про належність до відання виконавчих органів здійснення контролю за додержанням земельного законодавства: 1) невідповідність затвердженого 04 квітня 2017 року №579 плану зонування території району вул.Маликова та пров. АДРЕСА_1 , затвердженому 30 листопада 2016 року №454 генеральному плану м.Житомира району вул.Маликова та пров.1-го Винокурного, так як на плані зонування відсутнє зазначення зон територій, які є на генеральному плані; 2) невідповідність умовних призначень територій в плані зонування, умовним позначенням території в генеральному плані; 3) невідповідність умовного призначення території на плані зонування території (Ж-4), зазначено зона мішаної багатоповерхової забудови та громадської забудови, а призначення даної території на генеральному плані - це території: п.108 - громадські центри, (Ж-4) плану зонування територія багатоповерхової забудови, заклади освіти, дитячі дошкільні заклади, об'єкти транспорту, садибна житлова забудова; 4) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити п.108 - магазин - торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який працює 30 років; 5) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити пункт 48 - дитячий дошкільний заклад, який працює 30 років; 6) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити п.207 - об'єкти транспорту - гаражі, які збудовані 30 років тому; 7) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити п.207 - об'єкти транспорту гаражі на площі 1,20 га, на яку міська рада рішенням від 21 червня 2012 року №400 надала дозвіл на розробку проєкту із землеустрою; 8) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити територію земельної ділянки - АДРЕСА_2 , яку міська рада рішенням від 28 травня 2003 року №193 передала у приватну власність, земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,0903 га під садівництво; 9) незаконна відмова на плані зонування території (Ж-4) зазначити територію земельної ділянки - АДРЕСА_2 , яку міська рада рішенням від 28 травня 2003 року №193 передала у приватну власність, земельну ділянку площею 0,10000 га під житлове будівництво - це садибна територія; 10) незаконна відмова зазначити на плані зонування території (Ж-4) фактичну забудову території вулиці Маликова,6 та АДРЕСА_3 , яка повністю забудована одноповерховими будівлями. Спричинення моральної шкоди аргументує погіршенням здоров'я та душевними стражданнями - емоціями людини, зміст яких є біль, муки, розчарування, відчуття несправедливості та інші негативні переживання. Вона позбавлена можливостей у реалізації звичок та побажань, що сприяло погіршенню відносин із оточуючими людьми. Порушення її конституційних прав під час розгляду її звернення призвело до погіршення її життєвих зв'язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі відмовлено. Одночасно роз'яснено, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на 18 випадків порушення законодавства, просить ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі скасувати, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, позбавляє її права захищати в суді порушені цивільні права та інтереси, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що при розгляді питання про відкриття провадження у справі незаконно змінена суть позовних вимог. Суд незаконно відмовив їй мати незаборонені законом цивільні права розглянути вимоги позовної заяви. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права, є нікчемним. Незаконний виклад висновку в ухвалі про суть позовної заяви, зазначений у вимозі 4, що має значення для розгляду позовної заяви. Незаконна відмова в ухвалі зазначити суть обґрунтування позовної вимоги, яке зазначено у вимозі 5 позовної заяви. Незаконний виклад висновку в ухвалі, який не підлягає застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою. Незаконний виклад в ухвалі тлумачення 15 висновків із Законів України та постанови Великої Палати Верховного Суду в справі №180/1560/16а, які не підлягають застосуванню згідно з чинним законодавством при розгляді питання про відкриття за позовною заявою про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів. Незаконна відмова застосувати закони, які підлягають застосуванню при розгляді питання про відкриття провадження. Порушення її ( ОСОБА_1 ) цивільних прав незаконною відмовою мати не заборонені законом цивільні права розглянути та врахувати вимоги 2 та 3 позовної заяви. Незаконна відмова розглянути та врахувати суть вчинених 10 випадків порушення законодавства, якими порушені її права, тобто виникли правовідносини з виконавчим комітетом, які мають цивільно-правовий характер. Не розглянуто та не враховано суть вчинених 10 випадків порушення законодавства, які зазначені у вимозі 5 позовної заяви. Судом не враховано висновок, зазначений у вимозі 1 позовної заяви, та незаконно відмовлено розглядати та врахувати його при розгляді питання про відкриття провадження за позовною заявою, викладеного у вимозі 2 позовної заяви. Суддя Петровська М.В. вчинила порушення, неповно з'ясувала обставини позовної заяви та незаконно відмовила мати не заборонені законом цивільні права розглянути вимоги позовної заяви. Неповно з'ясовано судом обставини вимоги 9 позовної заяви.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Судова повістка про виклик у судове засідання на 30 липня 2025 року вручена позивачу ОСОБА_1 24 липня 2025 року, а відповідачу виконкому Житомирської міської ради - 22 липня 2025 року (а.с.55). Виконавчий комітет Житомирської міської ради Житомирської області спрямував до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша ст.19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За таких обставин, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Законодавець у частині першій ст.16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою ст.16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
За змістом частини першої ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 частини першої ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п.1 частини першої ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушення її прав обґрунтовує тим, що виконком Житомирської міської ради порушив вимоги земельного законодавства 10 раз, чим завдав їй моральної шкоди.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Із наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У пункті 7 частини першої ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Ураховуючи викладене вище, при вирішенні судом позову в цій справі насамперед підлягає дослідженню правомірність дій відповідача на виконання його повноважень у сфері регулювання земельних відносин. Вказані обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, оскільки ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не набула.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду є правильним, оскільки стосується спору фізичної особи з постійно діючим органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та бездіяльності цього органу, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Відшкодування моральної шкоди залежить від вирішення публічно-правового спору, а тому також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п'ятої ст.21 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 частини першої ст.186 ЦПК України.
Решта доводів апеляційної скарги ґрунтується на помилковому тлумаченні норм процесуального права та з огляду на викладене вище додаткового правового обґрунтування не потребує.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства та залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: