Житомирський апеляційний суд
Справа №296/93/24 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М.
14 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/93/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Техносервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 червня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. у м.Житомирі,
У грудні 2023 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Техносервіс» (далі - ОСББ «Техносервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просило стягнути заборгованість зі оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 квітня 2017 року по 01 травня 2023 року в сумі 19 406,37 грн; інфляційні втрати у сумі 6 885,01 грн та три проценти річних у сумі 1 243,58 грн. Також просило стягнути на користь ОСББ «Техносервіс» 2 684 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правову допомогу.
Позов обґрунтований тим, що рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Техносервіс». Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . В той же час, ОСББ «Техносервіс» надана інформація, що власниками зазначеної квартири є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі, а також користуються послугами ОСББ «Техносервіс». Згідно з довідкою за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачі у період із 01 квітня 2017 року по 01 травня 2023 року не виконували своїх обов'язків зі сплати внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, внаслідок чого утворилася вказана вище заборгованість.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11 червня 2024 року провадження в справі за позовом ОСББ «Техносервіс» до ОСОБА_3 закрито у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.184-185 т.1).
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 11 червня 2024 року позов задоволений частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Техносервіс» заборгованість за період із 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року в розмірі 14 301,54 грн, із якої: 13 284,50 грн - внески на утримання будинку та прибудинкової території, три проценти річних - 127, 04 грн, інфляційні втрати - 890 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Техносервіс» по 697 грн судових витрат по сплаті судового збору з кожного. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги аргументує зокрема тим, що ОСББ «Техносервіс» не має юридичних підстав для стягнення з неї віртуальних послуг без їх переліку і методики обчислення в структурі тарифу, який формується на їх основі, точніше на основі робіт, які по кожній складовій тарифу-послузі проводяться. Між нею та позивачем не укладений договір на надання послуг, а тому позивач не має права стягувати з неї віртуальний (нереальний) борг, тим більше, що неможливо встановити початок перебігу строку позовної давності. Упродовж 2014-2015 років в судах розглядалися справи щодо укладення договорів та за її позовом установлено відсутність такого договору. Щоб не виконувати рішення суду за її позовом від 08 липня 2015 року ОСОБА_6 повідомила їй, що застосувала нову редакцію статуту, із якої була вилучена норма про укладення договору з чітким визначенням прав і обов'язків сторін. Після ознайомлення з статутом вона дізналася, що вказана норма не виключена з положень статуту ОСББ. Позивач договори з співвласниками квартир на оплату послуги з управління житловим комплексом та прибудинковою територією не заключав та відповідно переліку послуг не існує. У протоколі загальних зборів від 26 грудня 2020 року підняття тарифу було з роз'ясненням про те, що КМУ підвищена мінімальна заробітна плата, а також піднялася плата за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, але в чому це полягає не вказано. ОСОБА_7 отримала кредит у сумі 700 000 гривень на заміну внутрішньобудинкової електропроводки та включила його у тариф. Проте, кредит має бути для власників квартир окремо та електропостачальна компанія повинна надавати послугу в квартирі споживача. У зв'язку з тим, що з нею ОСББ не заключало договір відповідно до Типового договору, вона відмовилася сплачувати внески. Відповідно до постанови КМУ від 05 вересня 2018 року, якою затверджений Типовий договір, у додатку №5 визначений кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території, в якому є таблиця з графою про складові витрати на утримання будинку та прибудинкової території та поточний ремонт спільного майна будинку. Вона не погоджується з вартістю послуг, які нібито надавалися власникам квартир під головуванням Чернищук Л. та були розроблені Житомирською міською радою, а також із самим фактом надання вказаних послуг. Вважає, що вказана сума її заборгованості за час головування ОСОБА_6 значно завищена, що підтверджується проведеним нею аналізом рахунку про сплату послуг. Позивач просить відшкодувати кошти за послуги, але не вказує за які саме. Має місце лише їх декларативне загальне проголошення, бо в ОСББ переліку послуг немає, а тому вона не могла їх отримувати. Оскільки немає послуг, то немає і виконаних робіт та ціни на них, а отже немає і боргу. Позивач не надав доказів того, що вона користувалася послугами, а має місце лише декларативна заява, що послуги надавалися і відповідач ними користувався. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 22 січня 2024 року про відкриття провадження у справі є неправосудною. Вважає, що суддею прийнята позовна заява, яка не відповідає нормам ЦПК України. Щодо ухвали від 25 березня 2024 року про відвід судді, то в ухвалі відбулася підміна частини першої ст.36 ЦПК України частиною четвертою ст.36 ЦПК України. Вважає, що ухвала суду від 20 травня 2024 року не відповідає дійсним обставинам справи. У позовній заяві та у рішенні суду не встановлений конкретний момент початку перебігу строку позовної давності по стягненню з неї боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Техносервіс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У підтримання своєї позиції посилається на те, що сплата внесків у ОСББ є обов'язковою та безумовною. Відносини власників приміщення та управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Відповідно до ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», власники квартир, приміщень зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Відсутність договору між сторонами не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Скаржник користувалася послугами ОСББ «Техносервіс», чим підтвердила свою згоду на їх отримання, що призвело до виникнення між сторонами договірних відносин. На підставі затверджених тарифів здійснювалося нарахування за надані послуги. Тарифи нечинними не визнавалися, скаржник не надала доказів на спростування наявності заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Докази щодо не отримання таких послуг також відсутні. Попри це, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, які судом першої інстанції застосовані правильно.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСББ «Техносервіс» спрямувало до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. ОСОБА_1 спрямувала до суду клопотання про постановлення колегією суддів окремої ухвали з підстав, викладених у клопотанні, на підставі ст.262 ЦПК України і направити її до органів прокуратури для вжиття відповідних заходів. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини другої ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Положеннями ст.385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку встановлені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частиною четвертою ст.4 Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом ст.ст.15,16 Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. У свою чергу, співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі.
Статтею 20 Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.
Статтею 21 Закону визначено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Згідно з ст.23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №910/12065/17, системний аналіз приписів ст.ст.10,13,15,16,17,20,23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений Закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст.ст.10,16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.ст.15, 20 Закону).
За таких обставин, рішення загальних зборів, якими встановлений розмір внесків (платежів), є обов'язковими для усіх співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Згідно з п.1 частини першої ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №712/8916/17 висловлена правова позиція про те, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою.
Відповідно до частини ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до статуту, який затверджений загальними зборами співвласників, що оформлено протоколом від 05 грудня 2016 року №1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Техносервіс» здійснює діяльність із забезпечення, захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом (а.с.4-10 т.1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 вересня 2023 року та відповіді від 26 січня 2024 року №422171 щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний №33132045, власниками квартири АДРЕСА_2 є: ОСОБА_4 (1/3 частка), ОСОБА_5 (1/3 частка), ОСОБА_3 (померла) (1/3 частка) (а.с.3,52 т.1).
ОСОБА_5 змінив прізвище на « ОСОБА_8 », ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копіями актових записів про зміну імені (а.с.69-70 т.1).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29 червня 2010 року (а.с.147 т.2).
Відповідно до частини першої ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною третьою ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а тому ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину в розмірі 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 після смерті матері та вона їй належить із 2010 року, тобто з часу відкриття спадщини. Навіть відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (випливає зі змісту частини п'ятої ст.1268, частини третьої ст.1296 ЦК України).
Загальними зборами співвласників ОСББ «Техносервіс», рішення яких оформлені протоколом від 29 вересня 2019 року, затверджений розмір щомісячних обов'язкових внесків співвласників на утримання багатоквартирного будинку: з 01 грудня 2019 року в розмірі: для 1-х поверхів - 6,45 грн за 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 7,25 грн за 1 кв.м; із 01 січня 2020 року в розмірі: для 1-х поверхів - 6 грн за 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 6,80 грн за 1 кв.м; із 01 березня 2020 року в розмірі: для 1-х поверхів - 5,25 грн за 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 6 грн за 1 кв.м (а.с.14-16 т.1).
Згідно з рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Техносервіс», яке оформлено протоколом від 26 грудня 2020 року, збільшений тариф на сплату внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території з 01 лютого 2021 року в розмірі: для 1-х поверхів - 6,50 грн за 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 7 грн за 1 кв.м (питання 3) (а.с.19-20 т.1).
Як убачається із довідки за особовим рахунком 38, у зв'язку із несплатою по квартирі АДРЕСА_2 , у відповідачів перед позивачем числилася заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 19 406,37 грн за період із 01 квітня 2017 року по травень 2023 року (а.с.25-26 т.1).
Згідно зі ст.625 ЦК України позивачем також здійснений розрахунок інфляційних втрат внаслідок несплати відповідачами послуг із утримання будинку та прибудинкової території в сумі 6 885,01 грн за період із квітня 2017 року по лютий 2022 року та три проценти річних в сумі 1 243,58 грн за період із вересня 2020 року по лютий 2022 року (а.с.27-28 т.1).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача про стягнення основного боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими частково в розмірі 13 284,50 грн за період із 01 грудня 2019 року по 31 травень 2023 року, а тому підлягають стягненню. Що стосується стягнення заборгованості з відповідачів за період з 01 квітня 2017 року по 30 листопада 2019 року, то позивачем не надано доказів на підтвердження встановленого за цей період розміру щомісячних обов'язкових внесків співвласників на утримання багатоквартирного будинку, а сам по собі розрахунок таким доказом не є.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною третьою ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст.267 ЦК України).
ОСОБА_1 у заяві від 28 травня 2024 року заявила про застосування позовної давності.
Разом із тим, згідно з приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ, а також у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені ст.ст.257,258 цього Кодексу, продовжуються на строк їх дії.
Суд першої інстанції не звернув уваги на заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, межі заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про стягнення суми боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 грудня 2019 року по 31 травень 2023 року в сумі 13 284,50 грн.
Так, ОСББ «Техносервіс» звернулося до суду з позовом засобами поштового зв'язку 29 грудня 2023 року та просило стягнути заборгованість із послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 квітня 2017 року по 01 травня 2023 року в сумі 19 406,37 грн. Враховуючи тарифи, заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, встановлення КМУ з 12 березня 2020 року карантину та початок дії 24 лютого 2022 року воєнного стану, а також межі заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що з відповідачів на користь позивача належить стягнути за спірний період заборгованість із послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 9 647,02 грн, а у стягненні решти основного боргу відмовити.
Ураховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції у задоволеній частині та ухвалює в цій частині нове про часткове задоволення позову, що відповідає приписам ст.376 ЦПК України, та за спірний період стягує на користь ОСББ «Техносервіс»: з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати послуг із утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6 431,34 грн, оскільки її частка у праві власності на квартиру складає 2/3 (1/3+1/3), а з ОСОБА_2 - 3 215,68 грн, враховуючи, що його частка становить 1/3, оскільки власник зобов'язаний утримати майно, що йому належить, і у цьому випадку нормами чинного законодавства солідарної відповідальності співвласників не передбачено.
За положеннями частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати та три проценти річних нараховані позивачем не більше ніж до лютого 2022 року, що узгоджується із забороною на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену зі сплати за житлово-комунальні послуги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 (зі змінами). Проте, з огляду на те, що не вся база (заборгованість із послуги з утримання будинку та прибудинкової території) для нарахування відповідальності за порушення грошового зобов'язання є доведеною, інфляційні втрати в сумі 6 885,01 грн та три проценти річних у сумі 1 243,58 грн є необґрунтованими, а тому стягнутими бути не можуть та у задоволенні таких вимог відмовляється.
Доводи апеляційної скарги про не надання послуг належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені.
Матеріали справи також не підтверджують обставин того, що суд першої інстанції ухвалою від 22 січня 2024 року відкрив провадження у справі всупереч вимогам ст.175 ЦПК України. Заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді першої інстанції Петровській М.В. вирішений у спосіб, передбачений ст.40 ЦПК України, та у його задоволенні відмовлено ухвалою від 25 березня 2024 року обґрунтовано, що виключає застосування наслідків, передбачених п.2 частини третьої ст.376 ЦПК України. Аналогічними є висновки й щодо відводу, який вирішений судом першої інстанції ухвалою від 20 травня 2024 року.
Щодо прохання, висловленого ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції про вжиття заходів для запобігання порушень щодо умисного недоставляння їй документів із суду, колегія суддів виходить з наступного.
Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.
Відповідно до положень ст.385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст.262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
За положеннями частини десятої ст.262 ЦПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції.
Підстав для постановлення окремої ухвали колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Враховуючи, що позов ОСББ «Техносервіс» задовольняється частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягується із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Техносервіс» судовий збір у сумі 626,27 грн, а з ОСОБА_2 - в сумі 313,13 грн.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 червня 2024 року у задоволеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Техносервіс» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 6 431 грн 34 коп. за період із 01 квітня 2017 року по 01 травня 2023 року та судовий збір у сумі 626 грн 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Техносервіс» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 3 215 грн 68 коп. за період із 01 квітня 2017 року по 01 травня 2023 року та судовий збір у сумі 313 грн 13 коп.
У задоволені решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: