30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» (особа, яка не брала участі у справі)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (головуючий суддя Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)
у справі № 914/2191/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі - позивач, Банк)
до Акціонерного товариства «Галичфарм» (далі - відповідач, АТ «Галичфарм»),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа позивача 1, Фонд);
Національний банк України (далі - третя особа позивача 2, НБУ);
про стягнення боргу за кредитними договорами у сумі 1 153 112 678,05 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Банк у листопаді 2018 року звернувся до суду з позовом до АТ «Галичфарм» про стягнення 1 153 112 678,05 грн боргу за кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо щомісячного погашення заборгованості та повернення кредитних ресурсів в обумовлені договором строки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 (суддя Запотічняк О.Д.) у справі № 914/2191/18 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з АТ «Галичфарм» на користь Банку в особі Фонду борг за кредитними договорами у сумі 689 595 066,99 грн, а саме: 529 538 496,03 грн борг за кредитами, 40 812 755,72 грн борг зі сплати комісійної винагороди та 119 243 815,24 грн борг зі сплати процентів за несвоєчасне повернення кредитних коштів. Провадження у частині позовних вимог про стягнення боргу у сумі 17 787 599,09 грн закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» (далі - ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість»), особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у частині стягнення з АТ «Галичфарм» на користь Банку борг зі сплати комісійної винагороди у сумі 40 812 755,72 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути борг зі сплати комісійної винагороди у сумі 38 832 755,72 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» посилалося, зокрема на те, що не брало участі у розгляді справи № 914/2191/18. Натомість оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує його право та охоронюваний законом інтерес, як акціонера АТ «Галичфарм».
При цьому, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо із джерел масової інформації 16.05.2025 після оголошення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Галичфарм» від 14.05.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги (зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18) - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» звернулося 04.06.2025 через підсистему «Електронний суд» із заявою про усунення недоліків, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження спірного рішення місцевого господарського суду від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18 з огляду на те, що скаржник не був повідомлений про розгляд цієї справи та не був її учасником. Вказував, що лише з моменту оприлюднення рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Галичфарм» апелянт дізнався про наявність оскаржуваного рішення суду у цій справі та ознайомився з його змістом.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 визнано неповажними підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18 та відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18; апеляційну скаргу ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» разом з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі № 914/2191/18 та передати справу до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» зазначає про те, що ним подано апеляційну скаргу як особою, права якої порушені судовим рішенням. При цьому скаржник не брав участі під час судового розгляду цієї справи, а про спірне рішення місцевого господарського суду йому стало відомо лише після 16.05.2025, з оголошення про банкрутство АТ «Галичфарм» на сайті Верховного Суду. Натомість відмова суду апеляційної інстанції у поновленні строку здійснена без належної правової оцінки, на підставі припущень, а не доведених фактів. Суд апеляційної інстанції не забезпечив доступ до правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.07.2025 № 32.2-01/1322 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2191/18, у зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л.
Доводи інших учасників справи
Банк, АТ «Галичфарм», Фонд та НБУ не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2025 32.2-01/1672 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 914/2191/18 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
Отже, положення частин другої та третьої статті 256 ГПК України фактично визначає, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Тобто, питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог статті 86 ГПК України, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Зазначені правові позиції наведені у постановах Верховного Суду: від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17; від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17; від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г; від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012; від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15; від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 визначено, що з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Зазначена процесуальна норма не встановлює безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України (зазначений правовий висновок є сталим послідовним та викладеним Верховним Судом, зокрема у постановах: від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.12.2024 у справі № 910/15808/19, від 03.04.2025 у справі № 910/6180/20).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т.ч. у рішеннях: у справі «МШ «Голуб» проти України" від 18.10.2005; у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006; у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010; справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, - сформовано сталу практики, згідно з якою поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яку не повідомлено про розгляд справи або не залучено до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, не звільняє цю особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог ГПК України.
Суд апеляційної інстанції у цій справі (№ 914/2191/18) здійснив аналіз підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, наведених скаржником, а саме, що апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, є акціонером АТ «Галичфарм», про порушення своїх прав дізнався лише із джерел масової інформації 16.05.2025 після оголошення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Галичфарм» від 14.05.2025.
Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями процесуального законодавства, оцінив подані докази та пояснення, враховуючи їхню обґрунтованість і можливість визнання зазначених причин поважними.
При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги положення Закону України «Про акціонерні товариства», які гарантують акціонерам право на участь в управлінні товариством та доступ до інформації про його господарську діяльність, що свідчить про наявність у скаржника як акціонера фактичної можливості своєчасно дізнатися про існування відповідного провадження.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив та врахував, що: - у матеріалах справи містяться витяги із єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів від 31.12.2019 та 31.12.2022, з яких вбачається, що АТ «Галичфарм» у своїй річній звітності повідомляло про наявність судового провадження за позовом ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до АТ «Галичфарм» про стягнення боргу за кредитними договорами у сумі 1 153 122 678,05 грн та про стан розгляду справи № 914/2191/18; - у мережі «Інтернет» наявна загальнодоступна веб-сторінка: https://reyestr.court.gov.ua/, на якій за номером справи можливо знайти тексти усіх судових рішень, у т.ч. і повний текст оспорюваного рішення, яке згідно з інформацією з цієї веб-сторінки оприлюднено 04.11.2024. Відповідно скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про стан розгляду цієї справи, скориставшись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Водночас скаржник не надав пояснень щодо неможливості реалізації свого права на отримання інформації як акціонера АТ «Галичфарм» та своєчасного звернення до суду. Усі підстави, зазначені у клопотаннях ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», зводилися до його необізнаності про порушення прав до отримання інформації із джерел масової інформації 16.05.2025 після оголошення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ «Галичфарм» від 14.05.2025. Водночас суд зазначив, що така необізнаність зумовлена саме пасивною поведінкою самого скаржника, а не об'єктивно незалежними від нього обставинами.
Таким чином, відсутність у ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» додаткових обґрунтувань щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження, разом із встановленою судом наявністю у нього реальної можливості своєчасно отримати інформацію про існування провадження, з урахуванням тривалості правовідносин у справі, свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Доводи скаржника по суті зводяться до ініціювання повторної оцінки обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованим, а застосування пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України відповідає вимогам процесуального законодавства.
Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.
За таких обставин Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість».
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 зі справи № 914/2191/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов