30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2749/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглядаючи у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Козир Т.П.),
ухвалену за зустрічною позовною заявою акціонерного товариства «Лубнифарм» (далі - АТ «Лубнифарм»)
до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій») та приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»)
про визнання недійсними свідоцтв України на торговельні марки, зобов'язання вчинити дії
у справі № 910/2749/25
за первісним позовом ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»
до ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та АТ «Лубнифарм»
про визнання недійсним свідоцтва на торговельні марки, зобов'язання вчинити дії,
ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулося до суду з позовом до ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та АТ «Лубнифарм», в якому просить:
- визнати недійсним повністю свідоцтво України від 09.03.2022 № 316193 на торговельну марку «ЦИТРАМОН-ФОРТЕ», яке належить АТ «Лубнифарм»;
- зобов'язати ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 09.03.2022 № 316193 на торговельну марку «ЦИТРАМОН-ФОРТЕ» та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені «Промислова власність».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2025 зі справи № 910/2749/25, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
АТ «Лубнифарм» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою (вих. № 686 від 25.03.2025) до ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання недійними свідоцтв України на торговельні марки, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2025 зі справи № 910/2749/25 зустрічну позовну заяву АТ «Лубнифарм» і додані до неї документи повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що до зустрічної позовної заяви заявником не додано документів, визначених частиною третьою статті 56 ГПК України [статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції тощо], а також відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які можуть підтвердити повноваження особи, яка підписала зустрічну позовну заяву.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 ухвалу господарського суду міста Києва від 04.04.2025 зі справи № 910/2749/25 скасовано, а матеріали оскарження ухвали скеровано до господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за зустрічним позовом. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а саме:
- частини п'ятої статті 164 та статті 56 ГПК України: приймаючи до уваги системне тлумачення норм, особа, яка діє в порядку самопредставництва, повинна надати документ на підтвердження своїх повноважень;
- статті 174 ГПК України: залишення позовної заяви без руху не є альтернативою повернення позовної заяви - ці заходи застосовуються за різних умов.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.11.2024 зі справи № 910/16580/23, від 02.07.2020 зі справи № 9901/39/20,від 16.02.2022 зі справи № 910/9150/21, від 13.07.2020 зі справи № 905/2203/19, від 13.08.2021 зі справи № 910/21107/20, від 27.01.2022 зі справи № 904/4790/21 (904/6711/21).
АТ «Лубнифарм» у відзиві на касаційну скаргу зазначило, зокрема про те, що касаційну скаргу подано на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, оскільки оскаржуване рішення, а саме постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 910/2749/25, не закінчила судовий розгляд, а навпаки усунула перешкоди для судового розгляду по суті зустрічної заяви, відповідно таке рішення не може бути предметом перегляду у касаційній інстанції. Крім того, АТ «Лубнифарм» зазначило, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 були зроблені виходячи з інших, ніж у цій справі обставин, у зв'язку з чим їх застосування апеляційним судом в якості правової висновку щодо застосування норми статті 174 ГПК України є хибним та безпідставним. З посиланням на позиції Верховного Суду назване товариство зазначило, що позиція касаційного суду у випадку подання позовної заяви без підтвердження відповідними документами повноважень особи, що підписала позов, обумовлюється обов'язком саме суду перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, суд не позбавлений можливості самостійно перевірити уповноваженого представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, окрім іноземних юридичних осіб, відомості про керівника яких і його повноваження відсутні в Реєстрі. За наведених обставин, АТ «Лубнифарм» просило касаційну скаргу у справі відхилити.
ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 ГПК України, не скористалося.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2025 № 32.2-01/1671 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2749/25, у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні постанови про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/2749/25, якою повернуто зустрічну позовну заяву АТ «Лубнифарм» на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду Судом з'ясовано таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 18.04.2025 постановив ухвалу про передання справи № 350/413/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на різну судову практику Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо можливості оскарження в касаційному порядку ухвал суду першої інстанції про повернення позовної заяви чи закриття провадження у справі у разі їхнього скасування апеляційним судом і спрямування справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду 14.05.2025 постановила ухвалу про повернення справи № 350/413/24 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначивши, зокрема таке.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 367/252/24 (провадження № 14-21цс25), що перебуває в її провадженні, вже вирішує питання відступу від висновку (чи його підтримання), викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 380/970/24 про те, що постанова апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), відмову у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), та про скерування справи до суду першої інстанції для продовження розгляду не може бути предметом касаційного оскарження.
Велика Палата Верховного Суду 05.03.2025 постановила ухвалу, згідно з якою прийняла та призначила до розгляду справу № 367/252/24.
Відповідно до приписів статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
З огляду на викладене, беручи до уваги предмет касаційної скарги та її вимоги, Суд дійшов висновку про те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 367/252/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з точки зору компетенційної складової у поняття «суд, встановлений законом» та реалізації конституційного права на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції (що перешкоджає подальшому провадженню за зустрічним позовом), а справу в частині зустрічного позову передано для розгляду до суду першої інстанції. З метою єдності судової практики, а також з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, та завдання Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/2749/25, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/252/24.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 910/2749/25 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/252/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов