30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/200/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивна Л. В., Барсук М. А., Руденко М. А.
від 25.06.2025
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3,
07 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням умов державного контракту про поставку товарів оборонного призначення № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/200/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню в сумі ІНФОРМАЦІЯ_5, проценти за користування коштами попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6 та витрати по сплаті судового збору в сумі ІНФОРМАЦІЯ_7. У задоволенні решти позову відмовлено повністю, у зв'язку із зменшенням судом нарахованої пені до 15%, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/200/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою від 25.06.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/200/25 в частині відмови у стягненні з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 пені. Прийняв в цій частині нове рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 пені. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/200/25 залишив без змін.
15 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/200/25 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/200/25.
Перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (ІНФОРМАЦІЯ_9).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено, що підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/200/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20, з посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2020 у справі N 922/3578/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22.
Водночас в касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 не зазначено про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що саме пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Pelevin v. Ukraine", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 справа "Lavages Prestations Services v. France" вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність обґрунтування/посилання на наявність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/200/25 за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/200/25 за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова