24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4863/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуюча - Владимиренко С. В., судді: Ходаківська І. П., Демидова А. М.)
від 01.07.2025
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання зобов'язань припиненими.
1. У червні 2022 року Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про визнання зобов'язань припиненими.
2. 25.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою задовольнив клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ № 910/4863/22, № 910/4948/22, № 910/4950/22, № 910/4941/22, № 910/4864/22, № 910/4862/22, № 910/4946/22, № 910/4861/22, № 910/4865/22 та присвоїв об'єднаній справі № 910/4863/22.
3. 23.01.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив; визнав припиненими усі зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитними договорами № 4З10282Д від 01.10.2010; № 4З1075Д від 04.01.2007; № 4З10304Д від 01.11.2010; № 4З10303Д від 01.11.2010; № 4З10283Д від 01.11.2010; № 4З10284Д від 01.11.2010; № 4З1074Д від 04.01.2007; № 4З10145Д від 01.07.2010 та № 4З1194Д від 02.07.2007, укладеними між АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Запорізький завод феросплавів", у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
4. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Нікопольський завод Феросплавів" (далі - АТ "Нікопольський завод Феросплавів", скаржник), яке не було залучено до участі у справі, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. 07.04.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення її недоліків, шляхом подання відповідної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 26 794, 80 грн за подання апеляційної скарги.
6. 15.04.2025 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій просив відстрочити АТ "Нікопольський завод феросплавів" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у цій справі.
7. 18.04.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив АТ "Нікопольський завод феросплавів" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; продовжив скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі до трьох днів з дати отримання копії цієї ухвали; роз'яснив скаржнику, що при невиконанні вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у цій справі протягом встановленого строку даною ухвалою, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
8. 30.04.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу АТ "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у цій справі повернув без розгляду на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
9. 26.05.2025 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4863/22 за касаційною скаргою АТ "Нікопольський завод Феросплавів" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025.
10. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, АТ "Нікопольський завод феросплавів" повторно звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення; прийняти до розгляду та задовольнити апеляційну скаргу, змінивши рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 шляхом доповнення його мотивувальної частини.
11. 10.06.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою поновив АТ "Нікопольський завод феросплавів" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрив апеляційне провадження та призначив скаргу до розгляду; зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у цій справі на час апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Нікопольський завод феросплавів".
12. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що він є контрагентом позивача, а тому для нього є важливим, щоб суд апеляційної інстанції надав повну кваліфікацію правовідносинам між позивачем та відповідачем, та порушенню, яке мало місце у вказаних правовідносинах.
13. 01.07.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у цій справі закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
14. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються відносин між позивачем та відповідачем щодо виконання позивачем кредитних договорів № 4З1075Д від 04.01.2007, № 4З10304Д від 01.11.2010, № 4З10303Д від 01.11.2010, № 4З10283Д від 01.11.2010, № 4З10284Д від 01.11.2010, № 4З1074Д від 04.01.2007, № 4З10145Д від 01.07.2010, № 4З1194Д від 02.07.2007, тоді як виконання вказаних правочинів не стосуються прав та обов'язків АТ "Нікопольський завод феросплавів". Також суд зазначив, що згадка АТ КБ "ПриватБанк" у позові до Окружного суду в Тель-Авіві (Ізраїль) про АТ "Нікопольський завод феросплавів" не свідчить про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у цій справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків.
15. 10.07.2025 АТ "Нікопольський завод феросплавів" надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
16. Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо справедливого судового розгляду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не спростував доводи скаржника та неповністю дослідив обставини, на які скаржник посилався при зверненні до апеляційного суду. На думку скаржника, Північний апеляційний господарський суд неправомірно констатував про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою та порушив його право на доступ до суду.
17. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
18. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.
21. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
22. Аналогічні висновки наведені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19.
23. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою у порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
24. Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.
25. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
26. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов'язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов'язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11).
27. Верховний Суд, що розглядає цю справу, не вважає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку щодо застосування норм права.
28. Суд апеляційної інстанції, керуючись вказаними висновками Верховного Суду встановив, що оскаржуване судове рішення не було прийнято про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, тому дійшов висновку, що така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
29. Отже конструкція вказаної правової норми процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, її правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду щодо застосування норми пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
30. Доводи, викладені у касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанції, оскільки, з огляду на викладене вище, відсутні підстави для широкого розуміння визначеного частиною першою статті 254 ГПК України поняття інтересу особи, яка не брала участі у справі та звертається з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
31. Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
32. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
33. Беручи до уваги конкретні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги АТ "Нікопольський завод феросплавів", оскільки застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, тому Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про закриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/4863/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко