Справа № 305/1710/25
Закарпатський апеляційний суд
29.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/444/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Богдан Ю. В. на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355615 від 17.05.2025 та постанови суду від 12.06.2025 вбачається, що ОСОБА_2 17.05.2025 приблизно о 12 год 40 хв був виявлений та у подальшому затриманий, спільно з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 364, поблизу залізничної станції населеного пункту Рахів, на відстані 16000 метрів до державного кордону (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Богдан Ю. В. просить постанову судді від 12.06.2025 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений можливості надати докази у підтвердження своєї невинуватості. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання Київського електромеханічного фахового коледжу, надавав працівникам прикордонної служби посадковий документ на поїзд Київ-Рахів та у зворотному напрямку, а також підтверджуючі документи бронювання помешкання в м. Рахів Закарпатської області. Протокол є неналежним доказом, оскільки складений на підставі
-2-
припущень працівника прикордонної служби, які не підтверджені жодними доказами. ОСОБА_2 був затриманий у світлий час доби, на залізничному вокзалі, на значній відстані від державного кордону, який проходить у гірській місцевості, у нього не було виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати наміри незаконного перетину кордону, і від працівників прикордонної служби він не втікав. Сам по собі факт присутності особи у населеному пункті, розташованому поруч із державним кордоном, не доводить умислу цієї особи на незаконний перетин кордону і факт спроби перетину державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. У матеріалах справи відсутня схема із зазначенням конкретного місця вчинення правопорушення, маршруту руху порушника, лінії державного кордону, а також фото-, чи відео фіксація вчинення правопорушення та інші беззаперечні докази, які б свідчили про причетність та умисел ОСОБА_2 на спробу незаконного перетину державного кордону. Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У додаткових поясненнях захисник-адвокат Богдан Ю. В. вказує на те, що протокол не є належним доказом, оскільки у порушення вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами ДПСУ матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою особою не конкретизовано місце вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив'язкою до місцевості. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що з протоколу та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. У протоколі не зазначено свідків події, відсутні їхні прізвища, крім того у справі відсутні світлини з мобільного телефону ОСОБА_2 , на яких була б наявна інформація, яка могла б свідчити про намір перетину ним державного кордону.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Богдан Ю. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_3 не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Богдан Ю. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Разом з тим, враховується заява захисника-адвоката Богдан Ю. В. про можливість розгляду справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
-3-
За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Ознакою об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно
-4-
до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_2 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355615 від 17.05.2025 вбачається, що ОСОБА_2 17.05.2025 приблизно о 12 год 40 хв був виявлений та у подальшому затриманий, спільно з громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» у контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 364, поблизу залізничної станції населеного пункту Рахів, на відстані 16000 метрів до державного кордону (територія Рахівської міської громади Рахівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою у підтвердження викладених у протоколі обставин не додано схему із зазначенням точних координат з прив'язкою до місцевості, де було виявлено ОСОБА_2 .
Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
В особистих поясненнях ОСОБА_2 ствердив, що він разом з товаришами є студентами, у них був намір приїхати до м. Рахів, зняти будинок з друзями та відпочити.
-5-
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було виявлено та затримано поблизу залізничної станції м. Рахів на відстані 16000 м від лінії державного кордону.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел ОСОБА_2 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не додано.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вказаної події, відсутні їхні прізвища, крім того у справі відсутні відомості про речі і документи, у яких була б наявна достовірна інформація, яка б могла свідчити про намір перетину ОСОБА_2 державного кордону.
Крім того, ОСОБА_2 був затриманий у світлий час доби, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, надав пояснення, які не спростовано, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Стороною захисту надано докази про бронювання помешкання у м. Рахів з 17.05.2025 по 18.05.2025 та з 18.05.2025 по 19.05ю2025, а також два квитки на потяг, дати яких узгоджуються з датами бронювання готелю.
Указані докази підтверджують доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 був зупинений неподалік залізничної станції одразу після прибуття поїздом з м. Київ до м. Рахів для відпочинку.
Сам факт виявлення ОСОБА_2 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» поблизу залізничної станції населеного пункту Рахів, не вказує безсумнівно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. Більш того, надані стороною захисту докази підтверджують той факт, що ОСОБА_2 разом із іншими особами мав намір відпочити в м. Рахів Закарпатської області.
З урахуванням наведеного, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що відстань від місця затримання ОСОБА_2 та державного кордону складає понад 16 км, що свідчить про відсутність будь-яких підстав уважати, що ОСОБА_2 розпочав дії, які можна кваліфікувати як спробу незаконного перетину кордону.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_2 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.
Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.
-6-
Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, в складі групи осіб.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до студентського квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 з 24.09.2021 до 30.06.2025 був студентом денної форми навчання Київського електромеханічного фахового коледжу.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно
-7-
витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Богдан Ю. В. задовольнити.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2025 щодо ОСОБА_8 скасувати, а провадження у справі за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя