Справа № 601/3457/24Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Провадження № 22-ц/817/538/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
14 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Дідух М.Є.,
представника відповідача - Киричук Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №601/3457/24 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 березня 2025 року, ухвалене суддею Білосевич Г.С., дати складення повного тексту якого не зазначено, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») в особі філії «Подільський лісовий офіс» (далі - відповідач, апелянт) про визнання незаконним та скасування наказу філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 10.10.2024 №261-к про накладення дисциплінарного стягнення, визнання незаконним та скасування наказу філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 11.10.2024 №262-к про звільнення з роботи ОСОБА_3 , поновлення ОСОБА_3 на посаді майстра лісу Забарівського лісництва в філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 12.10.2024 та стягнути з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Кременецьке лісове господарство» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.10.2024 до дня поновлення на роботі.
Заяву мотивує тим, що 21.06.2022 згідно наказу №151-к позивач прийнятий на роботу на посаду лісника обходу №2 Забарівського лісництва.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №843 «Про припинення Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» вказане державне підприємство реорганізоване шляхом приєднання у філію «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків у повному обсязі.
Наказом №442-к від 29.12.2023 позивач переведений майстром лісу Забарівського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Наказом філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 10.10.2024 №261-к, на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, позивача звільнено з посади майстра лісу Забарівського лісництва за незаконні рубки, надлишкову лісопродукцію на ділянці ВСР 2024 року.
Згідно наказу від 30.07.2024 №195-к позивачу оголошено догану у зв'язку з неналежним виконанням завдань по охороні лісу та контролю за виконанням проведення лісогосподарської діяльності, халатне ставлення до своїх посадових обов'язків, однак у наказі не зазначено, які саме службові обов'язки, покладені на позивача трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, ним не виконувалися, як і не зазначено у чому саме полягає дисциплінарний проступок вчинений ним, за який дане дисциплінарне стягнення було застосовано, коли та за яких обставин цей дисциплінарний проступок вчинено та які вимоги посадової інструкції порушено.
Підставою для оголошення догани, відповідно до наказу від 30.07.2024 №195-к, є наказ по філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» від 30.07.2024 №97 «Про результати раптової ревізії обходу №2 Забарівського лісництва».
Позивачу достеменно відомо, що при проведені перевірки з дотримання законодавства під час здійснення лісогосподарської діяльності у кварталі 16 виділі НОМЕР_1 СВР-2023, площею 13 га, та в кварталі НОМЕР_2 виділі НОМЕР_3 СВР-2023, площею 10 га, комісією виявленні недоліки здійснення лісогосподарської діяльності, яка відбувалась у період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, відповідальною особою за здійснення лісогосподарської діяльності у даному кварталі був призначений майстер лісу Забарівського лісництва ОСОБА_4 , а не позивач.
До проведення раптової ревізії ОСОБА_3 письмово повідомляв про виявлені ним недоліки при проведенні лісогосподарської діяльності ОСОБА_4 , за яку був відповідальний останній.
Наказом від 30.07.2024 №195-к позивачу оголошено догану за лісогосподарську діяльність, відповідальним за яку він не був, до того ж догану оголошено з порушенням вимог ст.148 КЗпП, після спливу шести місяців з дня вчинення проступку, без проведення службового розслідування, із формальним посиланням на посадову інструкцію.
Підставою для винесення наказу про оголошення догани від 09.10.2024 №259-л та наказу про звільнення з роботи від 10.10.2024 №261-к є акт Департаменту безпеки державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», складений за результатами проведеного контрольного заходу у філії «Кременецьке лісове господарство» Подільського лісового офісу від 04.10.2024. В зазначеному акті не зазначається, які саме порушення трудових обов'язків вчиненні позивачем. У наказах від 09.10.2024 №259-к, від 10.10.2024 №261-к позивача притягнуто двічі до дисциплінарної відповідальності за виявлені порушення у Забарівському лісництві, незаконні рубки, надлишкову лісопродукцію на ділянці ВСР 2024 року, проте знову не зазначено коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення трудових обов'язків.
Таким чином, застосувавши до працівника за порушення трудових обов'язків стягнення у виді догани, роботодавець за це саме порушення не має права застосовувати інший вид стягнення - звільнення, що прямо суперечить вищевказаним приписам ст.61 Конституції України. Крім того не було проведено службове розслідування, про що просив позивач у заяві від 09.10.2024, яка була відправлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №261-к від 10.10.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №262-к від 11.10.2024 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 »
Поновлено ОСОБА_3 на посаді майстра лісу Забарівського лісництва в філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 12.10.2024.
Стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 89529 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок, без вирахування податків і обов'язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді майстра лісу Забарівського лісництва в філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.03.2025 стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23360 (двадцять три тисячі триста шістдесят) гривень.
В апеляційній скарзі ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.
Крім того, апелянт також вказує на підстави для закриття провадження у справі, оскільки вважає, що з урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19 вказує, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 712/13066/18, від 10.11.2021 у справі №552/2889/20, від 09.02.2022 у справі № 607/4090/21, від 09.02.2022 у справі №213/4206/19, від 05.10.2022 у справі №211/2401/19.
Зазначає, що філія, відповідно до положень статей 47, 48 ЦПК України та Положення про філію «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», згідно якого філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», який не має статусу юридичної особи, не може виступати стороною у цивільному процесі, не має цивільної процесуальної правоздатності, а тому такий позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України).
Також вважає, що стягнута з апелянта на користь відповідача сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Собчук В.К., який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Зокрема зазначає, що суд належним чином дослідив усі обставини справи, надав вірну оцінку доказам у ній та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Також зазначає, що посилання апелянта на відсутність процесуальної дієздатності філії не відповідає дійсності, оскільки позов був поданий до юридичної особи - ДСГП «Ліси України» - в особі філії, як це передбачено ч.7 ст.28 ЦПК України.
Вказує, що Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду неодноразово розглядав справи, де стороною виступало ДСГП «Ліси України» в особі філій, зокрема у постановах від 05.03.2025 у справі №463/10998/23, від 30.11.2023 у справі №622/688/20, від 19.02.2025 у справі №588/1668/23, від 03.04.2024 у справі №363/3808/22, тощо. Зазначає, що Верховний Суд жодного разу не дійшов висновку про те, що позов пред'явлено до філії як до окремого суб'єкта, що не має процесуальної дієздатності. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №495/10988/17 наголосила, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу і об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст їх правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
У зв'язку з цим вважає, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається представник відповідача у апеляційній скарзі, стосуються інших обставин та інших правовідносин. Зокрема, в них розглянуто ситуації, коли позови були пред'явлені безпосередньо до філій, без зазначення юридичної особи, що не має місця у даній справі.
Також вказує, що стягнута з відповідача на користь позивача сума в розмірі 23360 грн за надання правничої допомоги у даній справі є співмірною з огляду на тривалість розгляду справи, її складність, обсягу підготовлених документів, ціни позову, участі адвоката в судових засіданнях та юридичної значущості справи для позивача.
В судовому засіданні представник апелянта просив задовільнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено наступні обставини.
З 22.06.2022 ОСОБА_3 працював на посаді лісника обходу №2 Забарівського лісництва.
Наказом №442-к від 29.12.2023 року ОСОБА_3 переведено майстром лісу Забарівського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , від 23.06.2005.
Згідно наказу №195/к від 30.07.2024 ОСОБА_3 , майстру лісу Забарівського лісництва, за неналежне виконання завдань по охороні лісу та контролю за виконанням проведення лісогосподарської діяльності, халатне ставлення до своїх посадових обов'язків оголошено догану.
Із акту про відмову від підпису від 30.07.2024 слідує, що вказаний наказ доведений до відома ОСОБА_3 в усній формі. Підписати про ознайомлення з наказом ОСОБА_3 відмовився.
Із акту Департаменту безпеки ДСГП «Ліси України», складеного за результатами проведеного контрольного заходу у філії «Кременецьке лісове господарство» Подільського лісового офісу від 04.10.2024, слідує, що у Забарівсьому лісництві в ході проведення спільних заходів по перевірці інформації щодо самовільних порубок, спільно з працівниками охорони та захисту лісу 03.10.2024 працівниками сектору №2 відділу 6, за участю провідного інспектора з охорони та захисту лісу Аршуліка В.М. та т.в.о. головного лісничого ОСОБА_5 , було виявлено самовільну рубку одинадцяти дерев породи ясен звичайний діаметром пнів від 28 до 90 см, а також одного дерева клена гостролистого та сосни звичайної. Пні зрізаних дерев знаходяться у сироростучому та вітровальному стані.
Згідно наказу директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за №259-к від 09.10.2024, ОСОБА_3 , майстра лісу Забаріського лісництва, за виявлені порушення у Забарівському лісництві, а саме: незаконні рубки, надлишку лісопродукції на ділянці ВСП 2024 року - оголошено догану.
10.10.2024 директором філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» винесено наказ №260-к про скасування раніше виданого наказу від 09.10.2024 №259-к «Про накладення дисциплінарного стягнення», що стверджується наказом №260-к від 10.10.2024.
Згідно наказу директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за №261-к від 10.10.2024 до ОСОБА_3 , майстра лісу Забарівського лісництва, за виявлені порушення у Забарівському лісництві, а саме: незаконні рубки, надлишкову лісопродукцію на ділянці ВСР 2024 року - застосовано захід дисциплінарної відповідальності у виді звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_6 був ознайомлений із даним наказом, однак відмовився від його підпису, що стверджується актом про відмову від підпису від 10.10.2024.
Із наказу директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за №262-к від 11.10.2024 слідує, що ОСОБА_3 , майстра лісу Забарівського лісництва, звільнено з роботи 11.10.2024 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Даний наказ та трудова книжка НОМЕР_4 надіслані ОСОБА_3 11.10.2024 рекомендованим поштовим відправленням.
09.10.2024 ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку на адресу філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» надіслано заяву про проведення перевірки щодо відсутності слідів самовільної рубки дерев.
Посадовою інструкцією майстра лісу, затвердженою директором філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» 01.01.2024 визначено завдання, обов'язки, права та відповідальність майстра лісу, із якими ОСОБА_3 ознайомлений.
Із пояснень ОСОБА_3 від 04.10.2024 слідує, що позивачем надано пояснення щодо виявленого актом від 04.10.2024 порушення та вказано, що обхід кварталу 9 виділу 11.12 він здійснював 23.09.2024 та жодних пнів не бачив. З 23.09.2024 по 25.09.2024 знаходився у відрядженні, з 25.09.2024 займався заготівлею лісу. Керівництво не повідомив, бо не встиг виявити пнів.
08.07.2024 ОСОБА_3 на ім'я директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» надано пояснення щодо виявлення недоліків у кварталі 16 виділів 8 СРВ-2024.
10.10.2024 на ім'я директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», лісничим Забарівського лісництва ОСОБА_7 подана характеристика на майстра лісу Забарівського лісництва ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку, однак відповідач по справі не надав суду доказів підставності скасування наказу директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» №259-к від 09.10.2024 та не довів, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Так, у даній справі предметом розгляду є встановлення обставин щодо дотримання відповідачем законної процедури звільнення позивача.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше), незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги (Постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 212/5018/20 )
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з наказом №195/к від 30.07.2024 ОСОБА_3 , майстру лісу Забарівського лісництва, за неналежне виконання завдань по охороні лісу та контролю за виконанням проведення лісогосподарської діяльності, халатне ставлення до своїх посадових обов'язків - оголошено догану.
Відповідно до наказу директора філії «Кременецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України» за №259-к від 09.10.2024, ОСОБА_3 , майстру лісу Забарівського лісництва, за виявлені порушення у Забарівському лісництві, а саме: незаконні рубки, надлишку лісопродукції на ділянці ВСП 2024 року - оголошено догану.
10.10.2024 директором філії «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» винесено наказ №260-к про скасування раніше виданого наказу від 09.10.2024 №259-к «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Так, згідно зі статтею 151 КЗпП України, роботодавець може зняти догану раніше встановленого строку (одного року) якщо працівник протягом цього часу не допустив нових порушень трудової дисципліни та проявив себе як сумлінний працівник. Скасування догани відбувається шляхом видання відповідного наказу.
Аналізуючи зазначені вище положення ст. 151 КЗпП, колегія суддів вважає, що підставою для дострокового скасування наказу про оголошення догани може бути лише прояв працівника, як сумлінного, та його позитивна поведінка, за наслідком чого такий наказ може бути скасований та визнаний роботодавцем як передчасний.
Разом з тим, як вбачається зі змісту наказу № 260-к від 10.10.2024 про скасування раніше виданого наказу від 09.10.2024 №259-к «Про накладення дисциплінарного стягнення», підставою для його скасування слугувало систематичне порушення з боку працівника та грубе порушення вчиненого за результатами перевірки Внутрішньої безпеки. Тобто, вказані підстави, у відповідності до згаданих вище норм КЗпП, не є підставами для скасування наведеного наказу, який виданий уповноваженою на те особою та який набрав законної сили.
В подальшому, того ж дня, наказом директора філії «Кременецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємство «Ліси України» за №261-к від 10.10.2024 до ОСОБА_3 , майстра лісу Забарівського лісництва, за виявлені порушення у Забарівському лісництві, а саме: незаконні рубки, надлишкову лісопродукцію на ділянці ВСР 2024 року - застосовано захід дисциплінарної відповідальності у виді звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України
Тобто, фактично, скасування зазначеної вище догани було вчинено з метою звільнення ОСОБА_3 , що, на думку колегії суддів, свідчить про неправомірну поведінку роботодавця по відношенню до працівника, який, згідно з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №202/3322/22, є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.
У постанові від 20.10.2020 у справі № 826/3694/16 Верховний Суд підкреслив, що складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
Зловживання правами роботодавцем у трудовому праві стосується випадків, коли роботодавець використовує свої права, передбачені законодавством, недобросовісно, з метою нанесення шкоди працівнику або порушення його прав. Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує на неприпустимості такого зловживання та вказує на необхідність захисту трудових прав працівників.
З огляду на наведене вище, діючи таким чином, відповідач фактично позбавив працівника можливості на правомірне очікування щодо продовження ним виконання своїх обов'язків після винесення відносно нього догани від 09.10.2024, тим більше після її скасування наказом від 10.10.2024 за №260-к.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_3 не відбулося з дотриманням належним чином норм КЗпП України, що є підставою для його поновлення.
Оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі не зазначає про наявність підстав для здійснення перерахунку стягнутої оскаржуваним рішенням суду з нього на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, то в цій частині апеляційний суд рішення не переглядає.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та як вірно зазначив Кременецький районний суд у своїй ухвалі від 04.03.2025 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження, позивач звернувся з даним позовом до юридичної особи - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс».
Більше того, як філія «Подільський лісовий офіс», так і його правонаступник - філія «Подільський лісовий офіс» ДСГП Ліси України», є юридичними особами з відповідними кодами ЄДРПОУ, які сам відповідач вказував у своїх заявах по суті, а тому слушними є доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається представник відповідача у апеляційній скарзі, стосуються інших обставин та інших правовідносин, оскільки у наведених апелянтом справах позови були пред'явлені безпосередньо до філій, без зазначення юридичної особи, що не має місця у даній справі.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неспівмірність витрат, які позивач поніс на правничу допомогу, складності даної справи та часу, витраченого на виконання відповідних послуг, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі 18.03.2025 Кременецьким районним судом ухвалено додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 23360 грн.
Однак, апелянтом не оскаржується зазначене судове рішення.
У своїй апеляційній скарзі на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 апелянт, виходячи зі змісту апеляційної скарги, хоча і заявляє про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи, однак, у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.356 ЦПК України не зазначає, окрім вказаного вище рішення суду, що ним оскаржується також і додаткове рішення Кременецького районного суду від 18.03.2025.
Колегія суддів враховує, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Разом з тим, у даній справі суд першої інстанції не з власної ініціативи ухвалив додаткове рішення від 18.03.2025, а за заявою представника позивача, яку він подав протягом 5 днів з дня ухвалення рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025, долучивши відповідні докази понесених позивачем адвокатських витрат.
Тобто, зазначене додаткове рішення суду, в даному випадку не є рішенням, яким суд першої інстанції фактично усуває недоліки основного рішення, пов'язані з питаннями, які суд повинен був вирішити ухвалюючи основне рішення по справі, однак цього не зробив у відповідності до ст.270 ЦПК України.
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Межі розгляду справи апеляційним судом направлені на зміцнення та розвиток принципів диспозитивності та змагальності в цивільному процесі. Реалізація принципу диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги: слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів і вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2018 у справі №186/1743/15-ц зазначив, що можна вийти за межі доводів апеляційної скарги при наявності такої скарги і підстав для цього, а безпідставний вихід за межі доводів апеляційної скарги є порушенням принципів диспозитивності і змагальності процесу.
Таким чином, оскільки апелянтом не оскаржується додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.03.2025 ані в апеляційній скарзі на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025, ані окремою апеляційною скаргою, тому колегія суддів не вбачає підстав для його перегляду та, відповідно, перегляду розміру витрат на правничу допомогу, які поніс позивач, оскільки оскаржуваним рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.03.2025 не вирішувались питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 липня 2025 року.
Головуючий Костів О.З.
Судді: Храпак Н.М.
Гірський Б.О.