Справа № 607/9040/20Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 22-з/4817/44/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
21 липня 2025 р.м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №607/9040/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про зобов'язання вчинити дії,
У червні 2020 року ОСОБА_3 (далі - позивачка, апелянтка) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро» (далі - КП «Земельно-кадастрове бюро», відповідач 1), ОСОБА_4 (далі - відповідач 2), про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року в прийнятті заяви ОСОБА_3 про зміну предмету позову, відмовлено. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Сампара Н.М., подала на нього апеляційну скаргу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
08 липня 2025 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Сутковий А.М., подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи не вирішив питання про розподіл судових витрат.
У зв'язку з наведеним просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 44500.00 грн.
Частиною четвертою статті 270 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При цьому, згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Таким чином, враховуючи, що апеляційний суд не вбачає необхідності у виклику сторін у судове засідання, дана заява розглядається в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з доводами заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Отже, розподіл судового збору у справі здійснює суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Відповідно до частини п'ятої статті 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов'язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
З урахуванням висновку щодо суті апеляційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Як вбачається з постанови Тернопільського апеляційного суду від 02 липня 2025 року справу за позовом ОСОБА_3 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, в мотивувальні частині постанови зазначено, що питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не прийняв у цій справі рішення по суті, а направив її на продовження розгляду до суду першої інстанції, у колегії суддів апеляційного суду при ухваленні зазначеної вище постанови були відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наразі відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача ОСОБА_4 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку із поданням апеляційної скарги в означеній справі в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статями 141, 270, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №607/9040/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро», ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак