Справа № 599/1984/20Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/817/459/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
23 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката Жеребецької І.О., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Войнарського А.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 599/1984/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2025 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., повний текст якого складено 18 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,
у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , у якому після уточнення позовних вимог просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадиба) із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; дохід від купівлі - продажу електричної енергії від встановлених сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за позивачкою право власності на нерухоме майно, набуте у шлюбі: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину причіпа легкового - В, марки ТАРЗ 1П, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Визнати за відповідачем право власності на нерухоме майно, набуте у шлюбі: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину причіпа легкового - В, марки ТАРЗ 1П, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ;
В обґрунтування позову посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 1992 року. Рішенням Зборівського районного суду від 15 липня 2021 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано.
30 січня 2006 року мати відповідача ОСОБА_3 подарувала відповідачу житловий будинок загальною площею 33,2 м.кв. із житловою площею 13,7 м.кв., з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 отримав у власність 21 серпня 2007 року земельну ділянку за вищевказаною адресою, площею 0,194 га, кадастровий номер 6122686700:02:002:0137, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку ЯД № 197526.
До 2021 року було проведено капітальний ремонт та реконструкцію вказаного вище житлового будинку, в результаті чого збільшилася загальна та житлова площа будинку, його вартість будинку, відбулися невід'ємні поліпшення майна в цілому, що стверджується інвентарною справою Зборівського РБТІ.
Також, під час перебування сторін у шлюбі, ними куплені сонячні електростанції номінальною потужністю 33,44 кВт за ціною 508 025 гривень, які встановлені на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, 11 січня 2006 року, під час шлюбу, придбано причіп легковий - В, марки ТАРЗ 1П, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Таким чином майно є спільною сумісною власністю сторін і їх частки є рівними.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; дохід від продажу електричної енергії від сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт, встановлених за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, набуте у шлюбі: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт, що встановлені за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину причіпа легкового - В, марки ТАРЗ 1П, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно, набуте у шлюбі: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт, що встановлені за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину причіпа легкового - В, марки ТАРЗ 1П, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу від продажу електричної енергії від встановлених сонячних електростанцій потужністю 33,44 кВт. в сумі 316 859,24 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , вартість судових витрат понесених за результатами розгляду цивільної справи, а саме: 6911,60 грн. сплаченого судового збору; 5491,52 грн. витрат за проведення судової будівельно - технічної експертизи; 10000 грн витрат на правову допомогу, а всього - 22403,12 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2025 року в частині визнання спільною сумісною власністю спірного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також визнання за ОСОБА_4 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельну ділянку площею 0,194 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6122686700:02:002:0137, за цією ж адресою; 1/2 частину сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт, встановлених за цією ж адресою.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції не до кінця з'ясував обставини, що мають значення для справи, не допитав свідків, заявлених відповідачем, покази яких є ключовими для прийняття об'єктивного та неупередженого рішення, позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Так, на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.01.2006 року, він набув у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Єдиною усною передумовою договору дарування, яку поставила його матір було те, що даний будинок ніколи не буде ним проданий та буде належати тільки йому.
До відновлення та реконструкції даного будинку долучилися його батьки, брати, сестри та племінники. Їх допомога у відновленні, реконструкції даного будинку була фінансовою та матеріальною.
Позивач не надала належних та допустимих доказів того, що спірний будинок істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, які були внесені ОСОБА_1 . А також не надала доказів, яку суму позивач витратила, щоб спірний будинок істотно збільшився у своїй цінності.
Сам факт перебування позивача значний час в іншій країні та факт перебування сторін у шлюбі у період, коли було здійснено нове будівництво та його легалізація, не свідчить про те, що таке будівництво здійснено саме за істотної участі позивача.
Також ОСОБА_1 не подала суду жодного підтвердження щодо закупівлі та монтажу сонячних батарей, які в подальшому дали дохід від продажу електричної енергії від сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Жеребецька І.О. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому зазначила, що заявник жодним чином не спростовує факт спільної сумісної власності на вказане майно. Посилання на те, що судом першої інстанції не були допитані свідки, не заслуговують на увагу, оскільки заявлене клопотання про виклик свідків судом задоволено 05 травня 2021 року. Слід звернути увагу на те, що справа перебувала на розгляді протягом п'яти років. В подальшому представник відповідача не наполягав на участі свідків у судовому засіданні, як і не було забезпечено їх присутність при розгляді справи по суті зацікавленою стороною.
Також є безпідставними твердження апелянта про те, що кошти на ремонт та розбудову житлового будинку надали відповідачу його батько, сестра та брат всього на суму 8 795 євро, посилаючись на розписку, яка є неналежними та недопустимими доказами у даній справі.
Родичі відповідача (батько, сестра і брат) є зацікавленими особами, а тому є великі сумніви щодо даного твердження апелянта. Інших доказів відповідачем надано не було і матеріали справи не містять. Вважає, що наведені апелянтом доводи, направлені на нівелювання вкладу позивачки у будівництво житлового будинку, покращення нерухомого майна в цілому, встановлення електропанелей для отримання доходу сім'ї тощо.
Щодо сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт, то з метою купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідачем укладено Договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством з ТзОВ «Тернопільелектропостач» № 38 від 26 листопада 2019 року.
Відповідно частини 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, дохід від продажу електричної енергії від сонячних електростанцій є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу у рівних частках.
Доводи апелянта зводяться виключно до незгоди із рішенням суду першої інстанції, які не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Войнарський А.Й. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Жеребецька І.О. апеляційну скаргу не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, їх представників, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині визнання спільною сумісною власністю та визнання за сторонами у справі 1/2 частини на житловий будинок, земельну ділянку та сонячну електростанцію за адресою: АДРЕСА_1 . В неоскаржуваній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
Судом встановлено, що 30 січня 2006 року мати відповідача ОСОБА_3 на підставі договору дарування подарувала ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 33,2 м.кв. із житловою площею 13,7 м.кв., з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 104), де подружжя проживало до розірвання шлюбу.
Для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд позивач приватизував та отримав у власність 21 серпня 2007 року земельну ділянку за вищевказаною адресою, площею 0,194 га, кадастровий номер 6122686700:02:002:0137, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку ЯД № 197526 (т. 1, а.с. 196).
До 2021 року було проведено капітальний ремонт та реконструкцію вказаного вище житлового будинку, в результаті чого збільшилася загальна та житлова площа будинку, його вартість будинку, відбулися невід'ємні поліпшення майна в цілому, що стверджується інвентарною справою Зборівського РБТІ.
Так визначена нова загальна площа житлового будинку - 127,0 кв.м, житлова площа -14,4 кв.м.
Капітальний ремонт та реконструкція проведені повністю про що свідчить Декларація про готовність об'єкта (реєстраційний номер: ТП161210614840) від 14 червня 2021 року.
Факт того, що спірний житловий будинок повністю реконструйовано і його вартість суттєво збільшилась, стверджується також висновком проведеної у справі будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Тернопільського відділення КНІДСЕ від 25 березня 2022 року, №587/21-22 (т. 2, а.с. 21-33).
Згідно із вказаного висновку будинок реконструйовано у 2010 році і його вартість з січня 2006 року по грудень 2021 року збільшилася на 488822 грн.
Також, під час перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти на підставі договору про надання послуг № 090819 від 09.09.2019, укладеного між ТОВ «Екодім Проект» та ОСОБА_2 , було придбано сонячну електростанцію номінальною потужністю 33,44 кВт за ціною 508 025 гривень , яку встановлено на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 14-15).
Згідно із договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 38 від 26 листопада 2019 року, укладеним 26.11.2019 між ТОВ «Тернопільелектопостач» (постачальник) та ОСОБА_2 (споживач), постачальник купує у споживача електроенергію за «зеленим тарифом», вироблену сонячними електростанціями споживача.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Тернопільелектопостач» за даним договором (т. 2, а.с. 162), споживачу (відповідачу) нараховано кошти, станом на 27.11.2024 року, з відрахуванням податків і зборів - 595448,86 грн, під час воєнного стану - 38269,61 грн, а всього 633718,47 грн. Вказані кошти поступають на особистий рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 з 2006 року було реконструйовано, його вартість і площа суттєво збільшилася і капітальний ремонт (реконструкція) проведено спільними грошовими коштами подружжя, отже даний об'єкт є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно спільною сумісною власністю подружжя є земельна ділянка для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку, оскільки згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівель та споруд. Щодо сонячної електростанції, номінальною потужністю 33,44 кВт, суд першої інстанції виходив з того, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказане рухоме майно придбане під час шлюбу, а ст. ст. 355, 368, 369 ЦК України, ст. ст. 60, 65 СК України визначають порядок розпорядження майном, в тому числі грошовими коштами, за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні правочинів одним із подружжя.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Відповідно по п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Частиною першою статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначеними нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи в остаточному об'єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився за час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов'язаний зі спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що житловий будинок в АДРЕСА_1 подарований відповідачу його матір'ю на підставі договору дарування від 30.01.2006. На дату оформлення договору дарування житлового будинку його загальна площа складала 33,2 м.кв. із житловою площею 13,7 м.кв., вартість становила 3848 грн.
Однак за час перебування сторін у шлюбі вказаний житловий будинок зазнав невід'ємного покращення та згідно Технічного паспорта нова загальна площа склала 127,0 м.кв. із житловою - 14,4 м.кв., що свідчить про спільний вклад подружжя у розбудові нерухомого майна.
З висновку, проведеної у справі будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Тернопільського відділення КНІДСЕ № 587/21-22 від 25 березня 2022 року, вбачається, що будинок реконструйовано у 2010 році і його вартість з січня 2006 року по грудень 2021 року збільшилася на 488822 грн, виходячи з розрахунку 520530 грн - 31708 грн = 488822 грн. При цьому, при визначенні вартості спірного будинку експерт враховував індекси зміни вартості будівельно-монтажних робіт за даний період і визначив залишкову вартість вказаного будинку в розмірі 31708 грн (8,24 * 3848 грн = 31708 грн) (т. 2, а.с. 21-33).
Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 14 червня 2021 року, у розділі «Відомості про об'єкт» зазначено «нове будівництво», що також свідчить про істотне збільшення вартості спірного будинку.
Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи копії квитанцій про придбання будівельних матеріалів (т. 1 а.с. 19-49).
Також у судовому засіданні сторони у справі підтвердили, що будівництво даного житлового будинку здійснювалось за спільною участю подружжя, які перебували на роботі за кордоном і спільно вкладали кошти у розбудову сімейного житла, його покращення, отримання доходу.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, наданим на підтвердження здійснення позивачем спільно із ОСОБА_2 поліпшень спірного будинку та з огляду на те, що зазначені позивачем поліпшення вплинули на істотне збільшення будинку у своїй вартості (вартість будівель та споруд по АДРЕСА_1 , за період з січня 2006 по грудень 2021 збільшилась на 488822 грн), тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання такого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі положень статті 62 СК України.
Щодо земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , площею 0,0194 га, кадастровий номер 6122686700:02:002:0137, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічна норма передбачена і статтею 377 ЦК України.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України та станні 377 ЦК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.
Враховуючи описаний принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та збудованого на ній будинку, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка необхідна їй для обслуговування спірного будинку.
Також не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що ОСОБА_1 не надала жодного підтвердження закупівлі та монтажу сонячних батарей, які в подальшому надали дохід від продажу електричної енергії від сонячних електростанцій номінальною потужністю 33,44 кВт.
Долучений до матеріалів справи договір про надання послуг № 090819 від 09.09.2019, укладений між ТОВ «Екодім Проект» та ОСОБА_2 , свідчить про те, що подружжям ОСОБА_5 було придбано сонячну електростанцію номінальною потужністю 33,44 кВт за ціною 508025 гривень, яку встановлено на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у судовому засіданні, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив що позивачка надала кошти для придбання сонячних батарей на суму 4000 доларів США, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що даний об'єкт є спільною сумісною власністю подружжя в силу ст. 60 СК України, ст. 368 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, і не вказують на незаконність оскаржуваного рішення суду, що б було підставою для скасування чи зміни цього рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2025 року - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів