Справа №752/5565/25
Провадження №2-а/752/213/25
25 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2025 працівником відповідача йому було надано постанову від 11.02.2025 № 170, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн (далі - постанова).
Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII), а саме за неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці / розпорядженні / виклику.
Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, при її винесенні відповідачем були порушені приписи чинного законодавства України, зокрема порушений порядок винесення вказаної постанови.
Позивач просив визнати протиправною, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
19.03.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не надано.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 251 КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 235 КУпАП керівники ІНФОРМАЦІЯ_1 наділені повноваженнями з розгляду від імені відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210-211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
За змістом частини 1, 2 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Судом встановлено, що на місце роботи позивача (Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ) відповідачем було направлене розпорядження від 29.10.2024 № 12/р-6374 про необхідність явки позивача за місцезнаходженням відповідача 27.11.2024 о 09:00 год з метою уточнення даних (далі - розпорядження).
Позивач, в свою чергу, є військовозобов'язаним, що підтверджується засвідченою копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 15.10.2019 № 4/1050 та засвідченою копією електронного військово-облікового документа позивача із застосунку «Резерв+». Також позивач є заброньованим на період мобілізації на підставі заяви № 20241201-297686 від 04.12.2024 (далі - заява), засвідчена копія якої додана останнім до матеріалів справи, до 25.11.2025.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, дізнавшись про вказане розпорядження відповідача, 13.02.2025 прибув за місцезнаходженням останнього з метою надання пояснень про його бронювання на період мобілізації на підставі заяви та вирішення питання щодо зняття його з «розшуку» і розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак 13.02.2025 позивачем уже була отримана постанова за порушення вимоги, передбаченої статтею 22 Закону №3543-XII, а саме: неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці / розпорядженні / виклику.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до положень пункту 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок), з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Згідно з положеннями пункту 47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
За змістом частини 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статтей 247 та 280 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а).
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що останньому не було надано жодних належних, допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та що відповідачем була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що відповідачем не було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, що є порушенням вимог частини першої статті 256 КУпАП, статті 254 КУпАП та абзацу 1 пункту 1 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3. Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодних доказів щодо того, що відносно позивача у встановленому законодавством порядку був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач був ознайомлений із розпорядженням лише після 27.11.2024, адже він дізнався про дане розпорядження лише у лютому 2025 року. Відповідачем, в свою чергу, не було надано до суду жодних доказів того, що відповідальні особи роботодавця позивача (Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ) своєчасно ознайомили останнього із зазначеним розпорядженням згідно з вимогами, передбаченими Порядком, з огляду на що суд доходить висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Суд також звертає увагу на те, що з огляду на зміст позовної заяви та доданої до неї засвідченої копії постанови вбачається, що працівники відповідача не повідомили позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення і розгляд даної справи відбувався без присутності позивача. При цьому, відповідачем не було надано жодних доказів щодо даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи, з огляду на що суд доходить до висновку, що відповідачем були порушені вимоги статтей 268 та 279 КУпАП.
Також суд звертає увагу, що постанова не містить чіткого опису ознак вчиненого позивачем адміністративного правопорушення (зокрема дати вчинення правопорушення та ідентифікаційних ознак документа, який зобов'язував позивача з'явитися за викликом за місцезнаходженням відповідача), що є порушенням вимог статті 283 КУпАП в частині опису обставин, установлених під час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, враховуючи повноваження місцевого загального суду як адміністративного, визначених частиною третьою статті 286 КАС України, суд доходить висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 605,60 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 99, 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.02.2025 № 170 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повне рішення складене 25.06.2025.
Суддя О. Б. Кокошко