24 липня 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11782/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Аксьонової Н. М.
від 28 квітня 2025 року
у цивільній справі № 760/10919/23 Солом'янського районного суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_2 ,
третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В травні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд із вказаним позовом, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02 листопада 2018 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року було залучено до участі у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, встановлено третій особі п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, які мають відповідати вимогам ч. 3-6 ст.178 ЦПК України.
24 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява третьої особи ОСОБА_1 , в якій він просить визнати кредитний договір про надання банківських послуг №б/н від 02 листопада 2018 року, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 недійсним.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - про визнання кредитного договору недійсним у справі 760/10919/23 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вважає, що ухвала від 28.04.2025, якою позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами було залишено без розгляду, є неправомірною та порушує його право на доступ до правосуддя.
Апелянт зазначає, що підставою для залишення позову без розгляду суд першої інстанції вказав пропуск строку подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, посилаючись на те, що з дня відкриття провадження у справі (ухвала від 25 травня 2023 року) минуло більше 30 днів.
Апелянт не погоджується з таким висновком, оскільки він був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, лише ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2025 року. Примірник цієї ухвали він отримав через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 31.03.2025, проте без позовної заяви та додатків до неї. Ознайомився з позовною заявою та отримав примірник ухвали від 28 березня 2025 року лише 14 квітня 2025 року.
ОСОБА_1 зазначає, що 24 квітня 2025 року, тобто у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк для подання пояснень, він подав позовну заяву як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Предметом його позову є визнання недійсним кредитного договору про надання банківських послуг №б/н від 02 листопада 2018 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 . Він обґрунтовує свої вимоги тим, що у справі порушуються його права та обов'язки як чоловіка відповідача, з якою він перебуває у шлюбі з 2004 року, і кредитний договір укладений з порушенням законодавства, оскільки виходить за межі дрібного побутового та укладений стосовно цінного майна без його згоди.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції формально дослідив питання щодо строків та підстав подання позовної заяви, що призвело до постановлення неправосудної ухвали. Він посилається на статтю 52 ЦПК України, яка передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Апелянт підкреслює, що його процесуальний статус прирівнюється до статусу позивача.
Він також зазначає, що розгляд його позову як третьої особи з самостійними вимогами є взаємопов'язаним зі справою про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , оскільки предметом розгляду є той самий кредитний договір, і спільний розгляд цих позовів є доцільним для правильного вирішення судового спору.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року без змін, як законну та обґрунтовану.
Банк звертає увагу на ч. 3 ст. 279 ЦПК України, яка передбачає, що якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без судового засідання, процесуальні дії, обмежені першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Оскільки провадження у справі було відкрито ухвалою від 25 травня 2023 року у порядку спрощеного позовного провадження, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що строк для подання позову третьою особою із самостійними вимогами вже закінчився.
Банк погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. АТ КБ «ПриватБанк» також вважає, що поданням даної позовної заяви ОСОБА_1 затягує розгляд справи.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Інші учасники на виклик апеляційного суду не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належними чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.
Суд першої інстанції виходив із того, що 24 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява третьої особи ОСОБА_1 , в якій він просить визнати кредитний договір недійсним. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що порушуються його права та обов'язки як чоловіка відповідача ОСОБА_2 , з якою він перебуває у шлюбі з 2004 року. Він також вважає, що кредитний договір укладений з порушенням законодавства та є правочином стосовно цінного майна, а згоди на його укладання не надавав.
Суд встановив, що у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №760/10919/23 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 . Ухвалою від 25 травня 2023 року у цій справі було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання. Частиною 3 ст. 279 ЦПК України передбачено, що у спрощеному позовному провадженні процесуальні дії, обмежені першим судовим засіданням, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки з дня відкриття провадження у справі (25 травня 2023 року) минуло більше тридцяти днів, суд дійшов висновку, що строк для подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, закінчився. Згідно зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого строку, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Враховуючи, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1 подана після закінчення процесуального строку, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
ЦПК України розрізняє дві відмінні категорії третіх осіб: ті, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (Стаття 52 ЦПК України), та ті, що не заявляють таких вимог (Стаття 53 ЦПК України). Для кожного з цих процесуальних статусів передбачені свої умови вступу у справу та відповідні процесуальні строки.
Відповідно до частини 1 статті 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у справу «до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження».
Частина 3 статті 279 ЦПК України конкретизує, що у спрощеному позовному провадженні, якщо судове засідання не проводиться, «процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі»
При цьому, підготовче засідання у спрощеному провадженні не проводиться.
Стаття 195 ЦПК України прямо встановлює, що положення статей 193 та 194 ЦПК України (щодо зустрічного позову) застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Це означає, що до таких позовів застосовуються аналогічні правила щодо строків подання, які для відповідача обмежені строком для подання відзиву.
У спрощеному провадженні цей строк становить 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у справі №760/10919/23 було відкрито ухвалою від 25 травня 2023 року. Відповідно, 30-денний строк для подання позову третьої особи із самостійними вимогами у спрощеному провадженні сплив приблизно 24 червня 2023 року. Позовна заява ОСОБА_1 була подана лише 24 квітня 2025 року, що значно пізніше встановленого законом строку.
Факт залучення ОСОБА_1 до справи як третьої особи без самостійних вимог ухвалою від 27 березня 2025 року не змінює та не поновлює встановлені законом строки для подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.
Це різні процесуальні дії з різними правовими наслідками. Його залучення як третьої особи без вимог надавало йому право подати пояснення, а не новий позов із самостійними вимогами, після спливу загального строку, визначеного для позовів із самостійними вимогами.
Відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого строку, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, суд першої інстанції правомірно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду через пропуск процесуального строку.
Право на доступ до суду є складовою права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це право не є абсолютним і може підлягати дозволеним обмеженням, які повинні відповідати принципу пропорційності. Обмеження є допустимими, якщо вони не суперечать самій суті цього права, переслідують легітимну мету та існує розумне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що правила щодо строків для подання позовів є типовим прикладом таких обмежень. Встановлення процесуальних строків (преклюзивних строків) є легітимним правом держави, спрямованим на забезпечення належного відправлення правосуддя та юридичної визначеності. Колегія суддів звертає увагу, що такі строки слугують меті забезпечення ефективного розгляду справ і запобігання невиправданим затягуванням судових проваджень.
У даному випадку, суд першої інстанції застосував положення статті 52 ЦПК України та статті 279 ЦПК України, які встановлюють строки для вступу у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги, особливо в контексті спрощеного позовного провадження. Метою спрощеного провадження є швидкий та ефективний розгляд нескладних справ. Обмеження строків для подання нових, самостійних позовних вимог у такому провадженні (особливо, коли вони прирівнюються до зустрічних позовів, що можуть змінити порядок розгляду справи на загальний) є обґрунтованим з точки зору цієї мети.
Аргумент апелянта про порушення права на доступ до суду, зумовлений пізнім отриманням повної інформації про справу після його залучення як третьої особи без самостійних вимог, не скасовує загального правила щодо строків для заявлення самостійних вимог, які обчислюються з дня відкриття провадження у справі. Законодавець розрізняє статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (Стаття 53 ЦПК України), та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги (Стаття 52 ЦПК України).
Кожен з цих статусів має свої особливості та часові рамки для реалізації процесуальних прав. Якщо особа бажає заявити самостійні вимоги, вона має діяти відповідно до строків, встановлених для такого роду позовів (які прирівнюються до зустрічних).
Факт залучення до справи у іншому статусі не означає автоматичного поновлення чи продовження строків для зміни процесуального статусу на більш складний, що може змінити хід всього судового провадження.
Таким чином, відмова у прийнятті позову через пропуск строку, встановленого законом для забезпечення юридичної визначеності та ефективності судочинства, не розцінюється ЄСПЛ як порушення права на доступ до суду, за умови, що ці вимоги є зрозумілими, доступними та застосовуються без дискримінації. У даному випадку, обставини, на які посилається апелянт щодо пізнього отримання інформації, не звільняють від обов'язку дотримання чітко встановлених процесуальним законом строків для подання самостійних позовних вимог. Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є законною та обґрунтованою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні (ухвалі), питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення (ухвала) суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 липня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов