про залишення позовної заяви без руху
29 липня 2025 року м. Рівне№460/12766/25
Рівненський окружний адміністративний суд складі судді Максимчука О.О. після одержання позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, перевіривши виконання вимог статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінської І.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098, постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098 протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098, постанову про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).
Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов'язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.
Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам :
1) частини 8 статті 160 та частини 3 статті 161 КАС України, оскільки до позовної заяви позивач не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, і в позовній заяві не зазначені передбачені законом підстави звільнення позивача від сплати судового збору, якщо така позовна заява подана особою (позивачем), яка є звільненою від сплати судового збору відповідно до закону;
2) частини 6 статті 161 КАС України, оскільки звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою) позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску;
3) частини 7 статті 161 КАС України, оскільки до заяви про визнання індивідуального акта протиправним (чи адміністративного договору недійсним) позивач (заявник) не додав також оригінал або копію оспорюваного акта (чи договору) або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта (чи договору) у позивача - клопотання про його витребування.
1. Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 8 статті 160 та частини 3 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з тим, що до позовної заяви позивач не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також у позовній заяві не зазначив передбачені законом підстави звільнення позивача від сплати судового збору, якщо така позовна заява подана особою (позивачем) звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, суд виходить з такого.
Згідно з приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регламентовані Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI), частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028,00 грн.
Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI встановлені ставки судового збору, зокрема і за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб..
В свою чергу, за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру встановлена ставка судового збору, яка становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону №3674-VI визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позивач подав до суду свій адміністративний позов (позовну заяву) у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду і вказаний позов фактично містить вимогу як немайнового (щодо визнання протиправною і скасування постанови про відкриття провадження) так і майнового характеру (щодо визнання протиправними і скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).
Тому відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства позивач за подання до суду вказаного позову (позовної заяви) зобов'язаний сплатити судовий збір із розрахунку відповідно до кількості позовних вимог без застосування понижуючого коефіцієнта 0,8, тобто у сумі 6056,00 грн (3028,00 + 3028,00).
Водночас, якщо позивач є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, то він зобов'язаний у позовній заяві (або окремій заяві) зазначити наявні конкретні передбачені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору та надати для суду відповідні докази на підтвердження факту наявності таких підстав.
Однак, ні у тексті позовної заяви, ні у доданих до неї документах позивач всупереч приписам частини 8 статті 160 КАС України не зазначив про наявність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а також всупереч приписам частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви не додав документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, у позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору, однак ні в тексті позовної заяви, ні у доданих до неї документах жодним чином не обґрунтовує та не підтверджує будь-якими доказами наявності передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. А тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні такого клопотання позивача, оскільки воно є не обґрунтованим і без відповідних доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення сплати судового збору.
Тому для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивач зобов'язаний сплатити (доплати) судовий збір у сумі 6056,00 грн та подати до суду про це відповідні підтверджуючі платіжні документи, або подати до суду окрему заяву, в якій зазначити наявні конкретні передбачені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору та надати для суду відповідні докази на підтвердження факту наявності таких підстав.
2. Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 6 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з тим, що звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою), позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, суд виходить з такого.
Частинами 2 та 3 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За правилами частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відповідно до частини 2 статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Отже, строк звернення до суду з позовом про скасування постанов державного виконавця становить десять днів.
Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098, про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.02.2025 року №77071098.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу стало відомо про оскаржувані постанови з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області № 15710 від 16.07.2025, сформованого на запит ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про безспірне списання коштів виконавчого збору у сумі 32000,00 грн згідно листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.02.2025 №3441, постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098. З огляду на вказане позивач вважає, що процесуальний строк на оскарження рішень державного виконавця, позивачем не порушено, у розумінні статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо таких доводів позивача. При цьому суд також зауважує на тому, що в позовній заяві позивачем зазначено про отримання 18.06.2025 листа Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області від 12.06.2025 №07.1-08-06/412, яким позивачу було повідомлено про здійснення безспірного списання коштів виконавчого збору у сумі 32000,00 грн на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098. Отже саме 18.06.2025 позивачу стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №77071098 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач є боржником. Всупереч цьому, адміністративний позов поданий до суду лише 25.07.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду у такій категорії справ.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року (справа №420/7598/22, адміністративне провадження № К/990/23345/22) виснував:
"Положеннями статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, зокрема, те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 19 Закону №1404-VІІІ передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону №1404-VІІІ, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», вбачається про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, в учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень (постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13, від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16).
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця.
Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом №1404-VІІІ, термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо)".
Як зазначалося вище, позивачем 18.06.2025 було отримано лист від Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, яким позивачу було повідомлено про здійснення безспірного списання коштів виконавчого збору у сумі 32000,00 грн на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 06.02.2025 року №77071098.
Тому звернення позивача з листом до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області у відповідь на отриманий 18.06.2025 лист ГУ ДКС у Рівненській області від 12.06.2025, не підміняє собою дати, з якої позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав, будучи обізнаним з 18.06.2025 про те, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції наявне виконавче провадження №77071098, де позивач є боржником.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладені обставини, суд вбачає наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
3. Відповідно до частини 7 статті 161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Як слідує зі змісту позовної заяви позивач оскаржує постанови відповідача від 06.02.2025 у виконавчому провадженні №77071098 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які всупереч вказаних вимог КАС України до матеріалів позовної заяви долучені не були.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також точна сума судового збору, яку необхідно сплатити або доплатити, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі.
У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 122, 160, 161, 172, 169 КАС України, суд
1. Залишити без руху позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду:
- заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 6056,00 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Рівненській області/Рівнен.міс.тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) -38012494; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA168999980313191206084017527; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу 101 код за ЄДРПОУ (для платника юридичної особи) / РНОКПП (для платника фізичної особи);Судовий збір, за позовом ПІБ чи назва позивача, Рівненський окружний адміністративний суд;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред'явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог;
- подання до суду копій оскаржуваних постанов відповідача від 06.02.2025 у виконавчому провадженні №77071098 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а у разі відсутності таких - клопотання про їх витребування.
4. Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
5. Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК