про залишення позовної заяви без руху
28 липня 2025 року м. Рівне№460/12316/25
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про:
визнання ОСОБА_1 винним у нанесенні збитків державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнення з ОСОБА_1 збитків, завданих державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 698,45 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет дотримання вимог встановлених процесуальним законом, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, частинами першою та другою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, частиною четвертою статті 5 КАС України установлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що приписи чинного КАС України не встановлюють такого способу захисту порушеного права (інтересу) як визнання особи винною у завданні матеріальної шкоди, в т.ч. державі.
При цьому, необхідно наголосити, що визнання особи винною не є завданням адміністративного судочинства, а тому не входить до способу захисту порушеного права.
У свою чергу, позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтував застосування в спірних правовідносинах саме такого способу порушеного права (інтересу) як визнання відповідача винним у нанесенні збитків державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування такої заяви позивач, покликаючись на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України. З огляду на вказане, пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує, що строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Отже, КАС України, передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Належність такої категорії правовідносин, до спорів, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби встановлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 в справі № 520/10571/2020 і суд не має підстав не погодитись із запропонованим підходом.
Матеріалами адміністративного позову стверджується, що про наявність підстав для звернення до суду позивачу було відомо 02.06.2025, тобто з дня видання наказу від 02.06.2025 № 793-ОС "По особовому складу", яким сержанта ОСОБА_1 з 29.05.2025 знято з усіх видів забезпечення як такого, самовільно залишив лікувальний заклад та відсутній у місці дислокації підрозділу.
Проте, позовна заява подана до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС лише 21.07.2025, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Зважаючи на те, що позивачем не надано до суду письмової відмови відповідача від добровільного відшкодування позивачу завданої ним матеріальної шкоди, як і не надано належних доказів отримання відповідачем претензій, строк звернення до суду обраховується з моменту видання наказу від 02.06.2025 № 793-ОС "По особовому складу", яким сержанта ОСОБА_1 з 29.05.2025 знято з усіх видів забезпечення.
Отже, суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався 02.06.2025, а до суду звернувся 21.07.2025, що свідчить про порушення місячного строку звернення до суду, установлено частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивач покликається на воєнний стан, запроваджений на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, однак належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали від волі позивача своєчасно звернутись до суду, та які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та його поновлення, суду не надано.
Тому суд визнає такі причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Суд звертає увагу, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 44 КАС України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини восьмої статті 44 КАС України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому, згідно з частиною дев'ятою статті 44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС (відповідь від 29.07.2025 № 13124647).
Таким чином, позивач як суб'єкт владних повноважень в силу положень абзацу 2 частини дев'ятої статті 44 та частини другої статті 161 КАС України був зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Однак, цей обов'язок позивач не виконав, доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів до позовної заяви не додав.
За правилами частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 160 КАС України, в частині зазначення способу захисту порушеного права (інтересу), який узгоджується із установленими в адміністративному судочинстві способами захисту порушеного права (інтересу);
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску;
доказів надсилання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Керуючись статтею 169 КАС України, суддя
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК