справа№380/11194/25
28 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 43 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з військової служби відповідач, всупереч вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом МОУ №260, протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористану відпустку, щомісячну додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 на період дії воєнного стану. Позивач вважає, що така винагорода за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, має постійний характер, а отже, повинна враховуватися при всіх розрахунках, що, на думку позивача, підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.
Ухвалою від 06 червня 2025 року, постановленою на підставі статей 171, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд, враховуючи, що справа стосується соціальних виплат, визнав її справою незначної складності та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, у встановлений судом строк, подав до суду відзив, в якому проти позову заперечив з процесуальних та матеріальних підстав. Процесуально відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України. По суті спору зазначив, що додаткова винагорода не виплачувалася позивачу в останні місяці служби, а тому відсутні підстави для її включення до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року, постановленою в порядку статті 171 КАС України, позовну заяву залишено без руху, оскільки суд, розглянувши доводи відповідача, виявив ознаки пропуску строку звернення до суду. Позивачу було надано строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку.
10 липня 2025 року позивач, на виконання вимог ухвали, подав заяву про усунення недоліків, в якій просив поновити строк звернення до суду. Своє прохання обґрунтовував тим, що про порушення свого права на повний розрахунок він зміг достеменно дізнатися не в день звільнення, а лише 26.03.2025, після отримання офіційної письмової відповіді на адвокатський запит, в якій відповідач прямо підтвердив факт неврахування додаткової винагороди.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року, постановленою за наслідками розгляду заяви позивача, суд, керуючись статтею 123 КАС України, визнав поважними причини пропуску строку, поновив позивачу строк на звернення до суду та продовжив розгляд справи.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка та витягами з наказів, наявними в матеріалах справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 №160 позивача, підполковника, звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини з 30.05.2024. Цим же наказом позивачу нараховано грошову компенсацію за 43 невикористані дні щорічної основної відпустки за періоди служби у 2022-2023 роках.
Оскільки при звільненні позивачу не було надано детального розрахунку компенсації, що унеможливлювало перевірку правильності її обчислення, представником позивача направлено адвокатський запит від 03.03.2025 до відповідача з проханням надати інформацію про складові грошового забезпечення, враховані при розрахунку.
У відповідь відповідач листом від 26.03.2025 №1759/9/201 повідомив, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), не враховується при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки.
З довідок про доходи та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, наданих позивачем, встановлено, що протягом 2022-2023 років він систематично, щомісячно отримував зазначену додаткову винагороду.
Водночас, згідно з довідкою відповідача від 16.06.2025 №1759/9/426, у січні-травні 2024 року така винагорода позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу правомірності невключення відповідачем до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022-2023 роки щомісячної додаткової винагороди, яку позивач фактично отримував у ці періоди.
Непогодження позивача із таким підходом до розрахунку компенсації та відмова відповідача здійснити перерахунок у добровільному порядку стали підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний принцип покладає на суб'єктів владних повноважень обов'язок діяти правомірно та обґрунтовано, унеможливлюючи свавільне тлумачення норм права.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ). Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Пунктом 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260). Цей Порядок, виданий на виконання Закону №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, деталізує механізм нарахування та виплати грошового забезпечення та компенсацій.
Ключовою нормою для вирішення даного спору є підпункт 6 розділу XXXI Порядку №260, який встановлює, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України про введення воєнного стану, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Вона повністю відповідає ознакам, визначеним у статті 9 Закону №2011-ХІІ: по-перше, вона є "винагородою"; по-друге, вона має "постійний характер", оскільки виплачується щомісячно протягом усього періоду дії воєнного стану, а не є одноразовою виплатою за конкретне досягнення. Той факт, що ця виплата встановлена на певний період (дії воєнного стану), не позбавляє її постійного (регулярного) характеру саме в межах цього періоду.
Ця правова позиція є усталеною та підтверджена численною практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, а також у постановах від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24 та від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23, Верховний Суд дійшов однозначного висновку, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а отже, входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпустки. Верховний Суд неодноразово наголошував, що Порядок №260 не містить жодних виключень чи застережень щодо неврахування такої винагороди до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації, а тому відмова військової частини її враховувати є протиправною.
Доводи відповідача про те, що позивач не отримував зазначену винагороду в останні місяці служби у 2024 році, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на правильному тлумаченні норм права та суті компенсаційної виплати. Грошова компенсація за невикористану відпустку за своєю природою є відшкодуванням за невикористане право на відпочинок, яке виникло у певному календарному році. Відповідно, її розмір має розраховуватися виходячи з того грошового забезпечення, яке особа отримувала саме в той період, коли вона мала право на відпустку, але не скористалася ним. У даному випадку компенсація виплачується за невикористані дні відпусток за 2022-2023 роки. Отже, розрахунок середньоденного грошового забезпечення для обчислення такої компенсації має враховувати ті види грошового забезпечення, які позивач отримував саме в ті періоди, за які надається компенсація. Факт отримання позивачем додаткової винагороди у 2022-2023 роках підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо невключення до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є протиправною та порушує право позивача на отримання всіх належних йому при звільненні сум, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач надав докази отримання ним додаткової винагороди у спірні періоди, тоді як відповідач не довів правомірності її неврахування при розрахунку компенсації.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вжив усіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що позивач у позовній заяві просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як у справі про стягнення заробітної плати. Оскільки спір стосується складових грошового забезпечення, яке є аналогом заробітної плати для військовослужбовців, позивач правомірно звільнений від сплати судового збору. Відповідно до статті 139 КАС України, у такому випадку судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 43 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду
Повний текст рішення складений 28.07.2025
Суддя Коморний О.І.