28 липня 2025 рокусправа № 380/4102/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернулася в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ - 00034039) (далі - Відповідач), в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення № 473 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матері померлого солдата ОСОБА_2 від 04.08.2023 року.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого солдата ОСОБА_3 внаслідок захворювання та причин смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15 000 000 грн. та здійснити виплату ОСОБА_1 такої одноразової грошової допомоги з урахуванням проведених раніше виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є матір'ю загиблого військовослужбовця - ОСОБА_3 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). Відповідно до рішення № 473 від 04.08.2023 року, призначено одноразову грошову допомогу, в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум, для працездатних осіб становив 2481, 00 грн.), в сумі 1 860 750 грн. Позивач не погоджуються з позицією відповідача щодо того, що розмір одноразової грошової допомоги має визначатись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом за захистом порушених прав щодо отримання належної одноразової грошової допомоги.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , звернулась з заявою із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Вказують, що така виплата грошових сум позивачу була здійснена за підставою за її вибором, із заявою щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №168 позивач не зверталася, оскільки реалізувала своє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подала відповідь на відзив.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач є матір'ю ОСОБА_3 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №08/54 від 01.02.2024 року солдат ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Красногорівка. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Акту №160/1-2022 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби встановлено: «Нещасний випадок не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства».
Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 365-ОС від 28 червня 2022 року солдата ОСОБА_3 з 23 червня 2022 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол № 63 від 04 квітня 2023 року) захворювання солдата ОСОБА_3 , 1994 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ДПСУ - з 02.05.2022 р. по 22.06.2022 р., яке за представленим обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - «Гостра недостатність кровообігу. Гостра ішемічна хвороба», ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
15.05.2023 року Позивач звернулася з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_3 на ім'я начальника НОМЕР_4 прикордонного загону відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Представник позивача в позовній заяві вказує, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу не надавалось.
У зв'язку з цим, 07.02.2025 року представником позивача було подано адвокатський запит з метою витребування протоколу комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги Держприкордонслужби щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із загибеллю її сина ОСОБА_3 . Відповідь на вказаний запит отримано 14.02.2025 до якого долучено рішення № 473 за підписом голови комісії Сергія Сердюка, затверджене Головою Державної прикордонної служби України.
Відповідно до рішення № 473 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 16, пункту 1 статті 16-1 та пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підпункту 1 пункту 4, пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, батьки померлого ОСОБА_4 , мають право на отримання одноразової грошової допомоги рівними частками у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (станом на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум, для працездатних осіб становив 2 481,00 грн).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши документи, що підтверджують смерть військовослужбовця, наявність свідоцтва про смерть батька, - ОСОБА_5 , комісія дійшла висновку виплатити в установленому порядку одноразову грошову допомогу: матері - ОСОБА_6 у розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок».
Згідно платіжної інструкції № 3699 від 29.08.2023 року, одноразова грошова допомога по інвалідності була виплачена позивачу в розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок».
Вважаючи протиправним призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, а не згідно з п.2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Позивач є матір'ю ОСОБА_3 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №08/54 від 01.02.2024 року солдат ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, н.п. Красногорівка. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Акту №160/1-2022 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби встановлено: «Нещасний випадок не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства».
Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 365-ОС від 28 червня 2022 року солдата ОСОБА_3 з 23 червня 2022 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол № 63 від 04 квітня 2023 року) захворювання солдата ОСОБА_3 , 1994 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ДПСУ - з 02.05.2022 р. по 22.06.2022 р., яке за представленим обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - «Гостра недостатність кровообігу. Гостра ішемічна хвороба», ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
15.05.2023 року Позивач звернулася з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_3 на ім'я начальника НОМЕР_4 прикордонного загону відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Представник позивача в позовній заяві вказує, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу не надавалось.
У зв'язку з цим, 07.02.2025 року представником позивача було подано адвокатський запит з метою витребування протоколу комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги Держприкордонслужби щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із загибеллю її сина ОСОБА_3 . Відповідь на вказаний запит отримано 14.02.2025 до якого долучено рішення № 473 за підписом голови комісії Сергія Сердюка, затверджене Головою Державної прикордонної служби України.
Відповідно до рішення № 473 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 16, пункту 1 статті 16-1 та пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підпункту 1 пункту 4, пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, батьки померлого ОСОБА_4 , мають право на отримання одноразової грошової допомоги рівними частками у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (станом на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум, для працездатних осіб становив 2 481,00 грн).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши документи, що підтверджують смерть військовослужбовця, наявність свідоцтва про смерть батька, - ОСОБА_5 , комісія дійшла висновку виплатити в установленому порядку одноразову грошову допомогу: матері - ОСОБА_6 у розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок».
Згідно платіжної інструкції № 3699 від 29.08.2023 року, одноразова грошова допомога по інвалідності була виплачена позивачу в розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок».
Вважаючи протиправним призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, а не згідно з п.2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є рішення відповідача щодо призначення позивачці відповідно до постанови КМУ від 25.12.2023 № 975 одноразової грошової допомоги в розмірі 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку вказаному рішенню, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пп.1 п.2 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом «а» п.1 ст.16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Виходячи з наведеного, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок №975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві
Відповідно до приписів п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
У межах розгляду цієї справи суд встановив, наступне:
В акті №160-2022 від 03.12.2022 року, розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 22 червня 2022 року близько 08 год. 20 хв., Розділ 4. Причини нещасного випадку (випадку смерті) вказано наступне:
«Згідно Лікарського свідоцтва про смерть від 23.06.2022 року № 2985, виданого Дніпропетровським обласним бюро судово - медичної експертизи, причиною смерті солдата ОСОБА_3 стало:
А) Токсична дія інших і не уточнених речовин.
Б) Випадкове отруєння та дія інших та не уточнених речовин.
Згідно листа комунального закладу «Дніпропетровського обласного бюро судово - медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради» від 17.11.2022 року № 2317 наданого на запит НОМЕР_5 прикордонного загону «Про надання інформації» від 26.10.2022 № 30/2191 -22 - вих.., причиною смерті солдата ОСОБА_7 стало (далі мовою оригіналу):
Смерть його настала від гострої ішемічної хвороби серця, яка ускладнилася гострою недостатністю кровообігу та явищами серозною пневманії, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа.
При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, стиловий, допропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, /зоаміловий аміловий спирти,
При судово-токсикологічному дослідженні нирки, печінки, жовчі, шлунка з трупи не виявлені: похідні барбітурової кислоти, фенотіазіну, 1,4 бензолзели: піразолону: морфін, кодеш, промедол, ефедрин, бимеброл, трамадал, амітриптилн, азалептин.
Видано остаточне лікарське свідоцтво про смерть -№2985
а) Гостра недостатність кровообігу.
б) Гостра ішемічна хвороба серця.
У розділі 7. Висновку комісії зазначено:
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» нещасний випадок зі смертельним наслідком, що мав місце з солдатом ОСОБА_8 , вважати таким, по стався під час виконання ним обов?язків військової служби, в районі ведення воєнних (бойових) дій, будучи включеним до складу угруповань військ (сил) Збройних Силі України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол № 63 від 04 квітня 2023 року) захворювання солдата ОСОБА_3 , 1994 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ДПСУ - з 02.05.2022 р. по 22.06.2022 р., яке за представленим обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - «Гостра недостатність кровообігу. Гостра ішемічна хвороба», ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022 Кабінет Міністрів України зобов'язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань, (далі - Постанова №168 у редакції, чинній на 13.08.2022 року дату смерті військовослужбовця чоловіка позивача).
Згідно з абз. 1 пункту 1 Постанови №168 установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абз.1 пункту 2 Постанови №168 установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно з абз. 2 пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №168 положення пункту 2 цієї Постанови щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги 15000000 гривень, яка виплачується сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, суперечили та не узгоджувалися з положенням підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975, які визначали значно менший розмір такої одноразової грошової допомоги, а саме: у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), що у 2022 році становило 1860750,00 гривень.
У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29.07.2022 №2489-IX (далі - Закон №2489-IX) статтю 16-2 Закону №2011-XII доповнено пунктом 3 такого змісту: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України" (пункт 3 розділу І Закону №2489-IX).
У пункті 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Закон №2489-IX набрав чинності 25.08.2022. Отже, положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII, згідно якого розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню саме з 24.02.2022.
В даному випадку суд зазначає, що зворотня дія в часі цієї норми права фактично розширює право особи, адже її застосування призведе до отримання сім'ями загиблих військовослужбовців більшого розміру одноразової грошової допомоги. При цьому, за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
З огляду на зміст наведених норм права, суд дійшов висновку, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ №975.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справа №380/9868/23.
При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 гривень розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок у постановах від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, від 21.08.2024 у справі № 160/20229/22, від 18.11.2024 у справі №240/1743/24, від 17.03.2025 у справі №280/2749/24 відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту "а" частини першої статті 162 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту "а" частини першої стаття 162 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15 000 000 гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абзац 1 пункту 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац 6 пункту 2 Постанови №168).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Слід дійти висновку, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
Так, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Натомість, відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол № 63 від 04 квітня 2023 року) захворювання солдата ОСОБА_3 , 1994 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ДПСУ - з 02.05.2022 р. по 22.06.2022 р., яке за представленим обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - «Гостра недостатність кровообігу. Гостра ішемічна хвороба», ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Відповідно до змісту в акті №160-2022 від 03.12.2022 року, розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 22 червня 2022 року близько 08 год. 20 хв., Розділ 4. Причини нещасного випадку (випадку смерті) вказано наступне:
«Згідно Лікарського свідоцтва про смерть від 23.06.2022 року № 2985, виданого Дніпропетровським обласним бюро судово - медичної експертизи, причиною смерті солдата ОСОБА_3 стало:
А) Токсична дія інших і не уточнених речовин.
Б) Випадкове отруєння та дія інших та не уточнених речовин.
Згідно листа комунального закладу «Дніпропетровського обласного бюро судово - медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради» від 17.11.2022 року № 2317 наданого на запит НОМЕР_5 прикордонного загону «Про надання інформації» від 26.10.2022 № 30/2191 -22 - вих.., причиною смерті солдата ОСОБА_7 стало (далі мовою оригіналу):
Смерть його настала від гострої ішемічної хвороби серця, яка ускладнилася гострою недостатністю кровообігу та явищами серозною пневманії, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа.
При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, стиловий, допропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, /зоаміловий аміловий спирти,
При судово-токсикологічному дослідженні нирки, печінки, жовчі, шлунка з трупи не виявлені: похідні барбітурової кислоти, фенотіазіну, 1,4 бензолзели: піразолону: морфін, кодеш, промедол, ефедрин, бимеброл, трамадал, амітриптилн, азалептин.
Видано остаточне лікарське свідоцтво про смерть -№2985
а) Гостра недостатність кровообігу.
б) Гостра ішемічна хвороба серця.
Враховуючи те, що відповідно до висновку військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 04.04.2023 за №63 ОСОБА_3 , за представленим обліково-медичними документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - «Гостра недостатність кровообігу. Гостра ішемічна хвороба»,
відповідно останній не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачу право на отримання допомоги у збільшеному розмірі відповідно до пункту 2 Постанови №168.
З огляду на зроблені судом вище по тексту судового рішення висновки, суд відхиляє доводи про те, що оскільки загибель (смерть) ОСОБА_3 , відбулася у період воєнного часу та настала у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із захистом Батьківщини, остання має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою №168.
Також суд зазначає про те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої саме Постановою № 168.
Матеріали справи свідчать, що 15.05.2023 ОСОБА_1 , звернулася до Начальника НОМЕР_4 прикордонного загону із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги відповідно до положень постанови КМУ №975.
За результатом розгляду такої заяви з доданими до них документами, було прийнято рішення № 473 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матері померлого солдата ОСОБА_4 .
У рішенні № 473 від 04.08.2023 року, зокрема зазначено наступне:.
«Згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 16, пункту 1 статті 16-1 та пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підпункту 1 пункту 4, пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, батьки померлого ОСОБА_4 , мають право на отримання одноразової грошової допомоги рівними частками у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (станом на 1 січня 2022 року прожитковий мінімум, для працездатних осіб становив 2 481,00 грн). Враховуючи вищевикладене, дослідивши документи, що підтверджують смерть військовослужбовця, наявність свідоцтва про смерть батька, - ОСОБА_5 , комісія дійшла висновку виплатити в установленому порядку одноразову грошову допомогу: матері - ОСОБА_6 у розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок»…».
Згідно платіжної інструкції № 3699 від 29.08.2023 року, одноразова грошова допомога по інвалідності була виплачена позивачу в розмірі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок».
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.
Будь-яких доказів надходження до відповідача заяви позивачки про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, матеріали справи не містять, такі обставини також не установлені судом.
Крім того матеріали справи не містять прийнятого відповідачем рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168.
Відповідачем за результатом розгляду заяви про призначення одноразової допомоги у якій зазначено, що вона подана на підставі Постанови КМУ №975, прийнято рішення № 473 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матері померлого солдата ОСОБА_4 у відповідності до Постанови КМУ №975.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачкою не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивачки при прийнятті оспорюваного рішення № 473 від 04.08.2023 року, про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матері померлого солдата ОСОБА_4 , відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022 року), в сумі 1860750 грн., а тому у адміністративного суду підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.
Інші аргументи представника позивача вивчені судом, проте не беруться до уваги, оскільки зроблених вище висновків суду не спростовують.
Суд відхиляє посилання відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки останнім не надано до суду належних та допустимих доказів про дату та спосіб повідомлення позивачки про прийняте рішення №473 від 04.08.2023 року.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ - 00034039) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна