28 липня 2025 рокусправа № 380/14182/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури до Комарнівської міської ради Львівської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов"язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Пустомитівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 3, м. Пустомити, код ЄДРПОУ - 0291003127) до Комарнівської міської ради Львівської області (вул. Січових Стрільців, 34, м. Комарно, Львівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 26411516), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 43220275), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ - 38557581), з вимогами:
Визнати протиправною бездіяльність Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та зобов'язати Комарнівську міську раду Львівського району Львівської області утворити у складі виконавчих органів ради спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Позов обґрунтований тим, що нормами Закону України “Про охорону культурної спадщини» передбачено створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, що входить до повноважень місцевих рад за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. До Списку історичних населених місць по Львівській області серед інших, включено місто Комарно.
Позивач вказує, що Пустомитівською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» вивчено інформацію Комарнівської міської ради від 17.06.2024 щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що він не утворювався. Зазначає, що орган місцевого самоврядування в особі Комарніської міської ради зобов'язаний створити у своєму складі спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини, тому просить позов задовольнити повністю.
16.07.2024 від представника Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надійшли пояснення позовну заяву, у яких просив позов задовольнити. У поясненнях представник Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації зазначає, що держава в особі її органів влади та громад зобов'язана забезпечувати на своїй території охорону об'єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об'єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу. Відсутність спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини призводить до відсутності державних механізмів захисту таких об'єктів на території громади та неможливості забезпечення охорони пам'яток історії і культури, збереження та використання культурного надбання. При цьому, станом на момент подання пояснень, звернень від Комарнівської міської ради Львівської області до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, як органу охорони культурної спадщини у Львівській області, відповідно до частини 4 статті 6 Закону щодо погодження призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини не надходило.
30.07.2024 року від представника Міністерства культури та інформаційної політики України надійшли пояснення позовну заяву, у яких просив позов задовольнити. У поясненнях представник Міністерства культури та інформаційної політики України зазначає, що частинами третьою та п'ятою статті 3 Закону №1805-ІІІ визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Важливість і необхідність створення та діяльності відповідного виконавчого органу в органі місцевого самоврядування підкреслюється і вже згаданою нормою статті 6 Закону №1805-ІІІ відповідно до приписів якої відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини. При цьому, як убачається із позовної заяви, відповідний виконавчий орган у Комарнівській міській раді не створений. Міністерством за результатами перевірки актуальної бази даних Міністерства станом на момент подачі пояснень також встановлено, що звернень від Комарнівської міської ради щодо погодження створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини не надходило.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 09.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» до Списку історичних населених місць по Львівській області, серед інших, включено місто Комарно (дата заснування або перша писемна згадка - XII-XIII століття).
Згідно інформації Комарнівської міської ради від 17.06.2024, спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини (відповідний виконавчий орган охорони культурної спадщини) Комарнівською міською радою не утворений. Рішенням Комарнівської міської ради №2656 від 12.12.2023 «Про затвердження структури та штатної чисельності апарату Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області та її виконавчих органів на 2024 рік» затверджено структуру та штатну чисельність апарату Комарнівської міської ради та її виконавчих органів. Згідно затвердженої структури не передбачено відділу, ні посадової особи з питань охорони культурної спадщини
Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у відповідь на запит Пустомитівської окружної прокуратури повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» м. Комарно Львівської області включено до Списку історичних населених місць України. Звернень від Комарнівської міської ради щодо надання погодження на створення у даному органі місцевого самоврядування спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення керівників спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини до департаменту не надходило. У зв'язку з цим департаментом скеровано лист до Комарнівської міської ради від 14.05.2024 № 16-1957/0/2-24.
На запит Пустомитівської окружної прокуратури надійшла відповідь Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/5128-24 від 06.06.2024 щодо створення у органах місцевого самоврядування історичних населених місць Львівської області спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та призначення керівників вказаних органів. З відповіді вбачається, що результатами перевірки актуальної бази даних документообігу МКІП, звернень від міських рад історичних населених місць Львівської області м.Городка, м. Комарно та с. Великий Любінь щодо погодження створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та призначення їх керівників станом на дату підготовки даної відповіді наразі не зафіксовано.
На момент звернення до суду з позовом Комарнівською міською радою не утворено виконавчого органу з охорони культурної спадщини, та упродовж часу роботи Комарнівської міської ради з моменту її утворення не вжито заходів щодо погодження питання утворення такого виконавчого органу у складі міської ради з Міністерством культури та інформаційної політики України.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Вирішуючи справи, пов'язані із захистом культурної спадщини України, Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об'єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду збереження об'єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Україною взято міжнародне зобов'язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України (постанова Верховного Суду в складі Судової палати від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21).
Наведені прокурором у позовній заяві обґрунтування є сумісними з поняттям інтереси держави, а твердження про те, що ці інтереси уповноважені захищати Мінкультури та відповідний орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, яким у спірних правовідносинах виступає Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, є слушними і такими, що ґрунтуються на законі та судовій практиці Верховного Суду.
Суд встановив, що прокурор звертався попередньо, до пред'явлення цього адміністративного позову до компетентного органу, визначеного ним у позовній заяві, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", із відповідними запитами, заявами, листами, які були адресовані Міністерству культури та інформаційної політики України та Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА.
У зверненнях прокуратури, як засвідчує їх зміст, вищевказані органи повідомлялись про те, що Пустомитівською окружної прокуратури міста Львова вживались заходи з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді з огляду на існування загрози руйнування та знищення об'єктів культурної спадщини.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюється Законом України «Про культурну спадщину».
Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що такий Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відносини, пов'язані з охороною археологічної спадщини України, регулюються Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Про музеї та музейну справу», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним та Земельними кодексами України, Правилами торгівлі антикварними речами (спільний наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства культури і мистецтв України від 29.11.2001 № 322/795, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2020 за №8/63460) тощо.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на Комарнівську міську раду Львівської області покладено обов'язки щодо створення відповідного виконавчого органу міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, який утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Суд зазначає, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов'язального характеру є належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.
Отже, невиконання Комарнівською міською радою Львівської області вимог законодавства може призвести до порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав у цій сфері.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами. Збереження культурної спадщини як одного з головних чинників формування національної ідентичності, невід'ємної складової всесвітнього культурного доробку людства є обов'язком держави, відповідальністю перед світовою спільнотою та прийдешніми поколіннями.
Охорона та збереження об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань і обов'язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування, становлять значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямом гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою.
Генеральною конференцією Організації Об'єднаних Націй ухвалено низку міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини, а саме: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972) тощо.
У згаданій Рекомендації 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини, у зв'язку з чим кожну країну, на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов'язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням. Водночас за останні роки питання захисту культурної спадщини через невиконання чинного законодавства України та міжнародних зобов'язань набуло особливої гостроти.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (надалі за текстом - Закон №1805-III).
Для реалізації державної політики щодо забезпечення збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, в Україні сформовано систему суб'єктів владних повноважень у сфері охорони культурної спадщини, до яких належать Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини до яких належать: центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, обласних, районних державних адміністрацій та місцевого самоврядування ( частина перша статті 3 Закону №1805-III).
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Відповідно до підпункту 1 пункту а статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад. Частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до підпункту 10 пункту б статті 32 згаданого Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
Як передбачає частина перша статті 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1805-III до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, (далі - органи охорони культурної спадщини), зокрема належать, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Крім цього, відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №1805-III до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить у тому числі організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Частина третя статті 3 Закону визначає, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України затверджено Список історичних населених місць України (міста і села міського типу), у який увійшло місто Комарно (дата заснування або перша писемна згадка - XII-XIII століття).
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону №1805-III виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 (організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників) і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 (забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
Законом України «Про охорону культурної спадщини» чітко визначені повноваження органів охорони культурної спадщини, зокрема, частиною другою статті 6 вказаного Закону визначено, що до компетенції у сфері охорони культурної спадщини виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить ряд повноважень, зокрема: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць; забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; та інші.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №1805-III відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини.
Частина четверта статті 6 Закону №1805-III встановлює, що сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону. Невиконання вимог законодавства щодо утворення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та здійснення ними своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано охорону культурної спадщини.
Системний аналіз згаданих норм дає підстави суду вважати, що саме на відповідача покладено обов'язок щодо створення відповідного виконавчого органу міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Суд встановив, що Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області є органом місцевого самоврядування зареєстрованим 18.04.2002 як юридична особа.
Згідно інформації Комарнівської міської ради від 17.06.2024, спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини (відповідний виконавчий орган охорони культурної спадщини) Комарнівською міською радою не утворений. Рішенням Комарнівської міської ради №2656 від 12.12.2023 «Про затвердження структури та штатної чисельності апарату Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області та її виконавчих органів на 2024 рік» затверджено структуру та штатну чисельність апарату Комарнівської міської ради та її виконавчих органів. Згідно затвердженої структури не передбачено відділу, ні посадової особи з питань охорони культурної спадщини.
Суд встановив, що Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у відповідь на запит Пустомитівської окружної прокуратури повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» м. Комарно Львівської області включено до Списку історичних населених місць України. Звернень від Комарнівської міської ради щодо надання погодження на створення у даному органі місцевого самоврядування спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та призначення керівників спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини до департаменту не надходило. У зв'язку з цим департаментом скеровано лист до Комарнівської міської ради від 14.05.2024 № 16-1957/0/2-24.
Згідно з частиною шостою статті 3 Закону №1805-III рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами. Поряд з цим, недотримання порядку утворення таких спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та призначення їх керівників є передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
Варто зазначити, що положення Закону № 1805-ІІІ встановлюють вимоги щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема у населених пунктах, занесених до Списку історичних населених місць України, а не покладення окремих та вибіркових повноважень у сфері охорони культурної спадщини на інші виконавчі органи ради, як це зроблено відповідачем.
Не утворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
На запит Пустомитівської окружної прокуратури надійшла відповідь Міністерства культури та інформаційної політики України №06/15/5128-24 від 06.06.2024 щодо створення у органах місцевого самоврядування історичних населених місць Львівської області спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та призначення керівників вказаних органів. З відповіді вбачається, що результатами перевірки актуальної бази даних документообігу МКІП, звернень від міських рад історичних населених місць Львівської області м.Городка, м. Комарно та с. Великий Любінь щодо погодження створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та призначення їх керівників станом на дату підготовки даної відповіді наразі не зафіксовано.
У ході розгляду справи відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували створення та погодження у визначеному порядку відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Враховуючи те, що спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області не створений, суд висновує, що відповідно охорона та збереження пам'яток, розташованих на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області належним чином не здійснюється, а тому суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати Комарнівську міську раду Львівського району Львівської області утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини та погодити його утворення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
При цьому, в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд
Позовну заяву Пустомитівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 3, м. Пустомити, код ЄДРПОУ - 0291003127) до Комарнівської міської ради Львівської області (вул. Січових Стрільців, 34, м. Комарно, Львівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 26411516), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 43220275), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ - 38557581), про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Зобов'язати Комарнівську міську раду Львівського району Львівської області утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна