22 липня 2025 року місто Київ.
Справа № 761/45663/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12149/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколова В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києвавід 6 травня 2025 року (у складі судді Матвєєвої Ю.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено в повному обсязі.
25.04.2025 року представник позивача - адвокат Капля А.С. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в сумі 17000,00 грн просила поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 травня 2025 року поновлено представнику заявника строк на подання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву представника заявника про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 17000,00 грн.
Не погодившись з таким додатковим рішенням представник відповідача - Гончаренко К.М. 19 травня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не врахував критерії розумності та співмірності стягнутих витрат на правничу допомогу.
Вказує, що згідно з розрахунком фактичних витрат на правничу допомоги вартість підготовки та подачі відповіді на відзив тотожна вартості написання позовної заяви, хоча дана відповідь фактично повторює доводи позовної заяви.
Зазначає, що представник позивача не брала участі у судових засіданнях, натомість подавала заяви про розгляд справи без її участі.
Також звертає увагу, що розмір стягнутих витрат на правничу допомогу майже вдвічі перевищує розмір стягнутої невиплаченої частини страхового відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
25 червня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника позивача, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У вказаному відзиві представник позивача також просив поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що строк на подачу відзиву частково припав на вихідні дні, а в інші дні (9-11 червня 2025 року) адвокат Капля А.С. була надмірно завантажена участю в судових засіданнях, підготовкою інших процесуальних документів та виконанням інших професійних обов'язків.
Відповідно до ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали. Відповідно до звіту копії ухвали та апеляційної скарги представнику позивача було доставлено 6 червня 2025 року о 17 год 20 хв. до електронного кабінету системи «Електронний суд».
Вирішуючи питання поновлення пропущеного строку для подання відзиву, апеляційний суд враховує основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, враховуючи значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, та обов'язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, та розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог та на підставі поданих доказів.
Посилання представника позивача на неподання відзиву в строк, передбачений ухвалою, у зв'язку з високою зайнятістю, не може бути визнаний судом поважною причиною, оскільки Капля А.С., як адвокат, на власний розсуд обрала, в яких справах приймати участь та виконувати свої професійні обов'язки. Крім того колегія суддів враховує, що відзив на апеляційну скаргу сторона позивача подала 25 червня 2025 року - через півтора тижні після закінчення строку.
Таким чином, з огляду на вищевказане, клопотання сторони позивача про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу не підлягає до задоволення.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки не повідомили. Представник позивача - Капля А.С. подала клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Каплею Аліною Степанівною та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги від 02 травня 2022 року
Представник позивача на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн., надала копію Договору про надання правничої допомоги від 02 травня 2022 року; копію Додаткової угоди № 1 від 02.05.2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 02 травня 2022 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.04.2025 року; копія розрахунку фактичних витрат з надання правової допомоги за договором від 02.05.2022р. (станом 25.04.2025р.); копія квитанції № 1 від 25.04.2025 р.
Клопотань про зменшення судових витрат від відповідача до суду першої інстанції не надходило.
Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що розмір витрат заявника на правову допомогу є обґрунтованим та співмірним із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За висновком, викладеними у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, у розумінні приписів статті 126 ГПК України (ст. 137 ЦПК України) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2025 року представник позивача адвокат Капля А.С. звернулась до суду з заявою про компенсацію витрат на правничу (правову) допомогу, яка одночасно була направлена до електронного кабінету ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» системи «Електронний суд», що підтверджується квитанцією № 3292970 (том 2, а.с. 68).
Проте, з заявою про зменшення судових витрат на правничу (правову) допомогу представник відповідача до суду першої інстанції не звертався.
Відтак, будучи обізнаним про розгляд справи, представник відповідача не скористався своїм правом подачі заперечень щодо співмірності, недоцільності чи необґрунтованості витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій представником позивача, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що витрати на правничу допомогу, які стягнуто судом першої інстанції, не відповідають критерію їх розумності щодо їхнього розміру, висновки суду не спростовують, оскільки таких заперечень сторона відповідача до суду першої інстанції не подавало, а тому суд не вирішував питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, що відповідає висновкам Верховного Суду. Крім того колегія суддів враховує, що сама по собі не згода з розцінкою робіт адвоката (а саме ціною за послугу «написання відповіді на відзив») не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи, що сторона позивача скористалася своїм правом на подачу контрзаперечень до відзиву на позовну заяву. Посилання апеляційної скарги на те, що відповідь на відзив дублює позовну заяву також не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Не узгоджуються з матеріалами справи твердження скаржника про неприбуття представника позивача в судові засідання, за що, відповідно суд першої інстанції повинен був знизити розмір витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до матеріалів справи, представник позивача Капля А.С. брала участь у судових засіданнях, які відбулись 15 січня 2025 року (том 1, а.с. 181) та 3 лютого 2025 року (том 2, а.с. 1).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції належним чином обґрунтував своє рішення, врахував обґрунтованість понесених витрат та їх необхідність, а також їх співмірність та пропорційність до предмета спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, додаткове рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 травня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова