справа № 757/47128/23-ц
провадження № 22-ц/824/9662/2025
15 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Ельвір Михайлович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року в складі судді Григоренко І. В.,
встановив:
09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 84 років, в селі Станіслав Херсонського району Херсонської області помер ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_2 склав заповіт від 07 серпня 2018 року, яким заповів йому вказану квартиру.
19 вересня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Е. М. з метою оформлення спадщини, проте нотаріус повідомив, що видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не може, оскільки він пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Строк для прийняття спадщини ним було пропущено з огляду на таке.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 квітня 2022 року» Станіславську сільську територіальну громаду віднесено до територіальних громад, яка перебуває в тимчасовій окупації.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російської Федерацією» Станіславську сільську територіальну громаду віднесено до територіальних громад, на території якої ведуться бойові дії.
З огляду на відсутність належного зв'язку зі спадкодавцем та обмеженої можливості переміщення до його місця проживання, про смерть ОСОБА_2 він дізнався лише у другій декаді вересня 2023 року.
Під час виїзду у березні 2023 року з міста Херсон, де велися і ведуться бойові дії, заповіт залишився за місцем його проживання, а відтак, після того, як йому стало відомо про смерть ОСОБА_2 , за фактичним місцем проживання він не мав можливості довести, що є спадкоємцем.
Крім цього, у нього не було належного підтвердження факту смерті ОСОБА_2 . Лише після того, як йому вдалося віднайти оригінал заповіту та отримати його на руки 02 жовтня 2023 року, він звернувся до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Києва), де повторно отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .
За викладених обставин пропуск ним строку для подання заяви про прийняття спадщини пов'язаний з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, що є поважною причиною пропуску такого строку.
Посилаючись на вказані обставини просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Е. М.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача інформації про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Станіславська територіальна громада знаходилася в зоні бойових дій з 11.03.2022 року до 11.11.2022 року.
Отже, з 11.11.2022 року, тобто майже через три місяці після смерті ОСОБА_2 , у позивача була можливість поцікавитися здоров'ям ОСОБА_2 , який перебував у віці 84 роки в тимчасовій окупації.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з 18.08.2022 року по 18.02.2023 року існували причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій у встановлений законом строк.
25.03.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Станіславська сільська територіальна громада з 11.03.20222 по 11.11.2022 перебувала на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а з 11.11.2022 по теперішній час вважається територією, на якій ведуться (велися) бойові дії .
Звертає увагу, що на території Станіславської сільської військової адміністрації Херсонської області органи державної влади України діють не в повному обсязі, свідоцтва про смерть громадян в період з 11.11.2022 по 01.06.2023 на території громади не видавалися.
Даний факт свідчить, що якби він мав змогу поїхати в село Станіслав, йому б ніхто не видав відповідне свідоцтво про смерть.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 засвідчено дату його складання - 19 липня 2023 року, про що складено відповідний актовий запис № 657 Інгулецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Тобто дату смерті було встановлено набагато пізніше настання смерті ОСОБА_2 , а без відповідного свідоцтва про смерть особи не можливо оформити подальші документи, в тому числі отримати свідоцтво про право на спадщину.
Зазначив, що він весь час до кінця березня 2023 року перебував за місцем своєї реєстрації в м. Херсон, був свідком збройної агресії та окупації м. Херсон з боку російської федерації, а потім і свідком ведення активних бойових дій після деокупації м. Херсон, що полягали та полягають на сьогоднішній день в постійному артилерійському, авіаційному та дроновому обстрілу, бомбуванню всієї території підконтрольної Україні частини Херсонщини.
Під час окупації російськими військами як м. Херсон, так і села Станіслав, яке розташоване в 40 кілометрах від м. Херсон, був повністю відсутній телефонний зв'язок, у зв'язку з блокуванням російськими військовими стільникового зв'язку.
Тільки після звільнення правобережжя Херсонщини в грудні 2022 року подекуди став відновлюватися мобільний зв'язок українських операторів зв'язку.
Зазначив, що він неодноразово намагався подзвонити ОСОБА_2 , дізнатися як його здоров'я та як він взагалі, але спроби були марними. Зв'язатися з сусідами ОСОБА_2 теж не було можливості, оскільки найближча сусідка виїхала з с. Станіслава.
Особисто відвідати ОСОБА_2 він теж не мав змоги, оскільки навіть після деокупації міста почалися ще більші обстріли, весь час в місті лунали сирени про повітряну тривогу, сполучення з с. Станіслав також було відсутнє.
Під час перебування у м. Херсон йому було завдано шкоду здоров'ю, він отримав контузію та втрату частково слуху під час одного із бомбардувань, його житло було частково зруйновано внаслідок ракетного удару.
02.05.2025 Київська міська рада подала письмові пояснення, в яких просила на підставі поданих стороною доказів прийняти судове рішення згідно норм чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Купельський О. М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 серпня 2018 року у місті Херсоні ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1587, відповідно до якого на випадок смерті призначив ОСОБА_1 спадкоємцем належної йому на праві приватної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18 - 19).
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстру, 07.08.2018 зареєстровано заповіт, заповідач ОСОБА_2 (а с. 20).
Відповідно до повторно виданого 03.10.2023 року свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років , про що 19 липня 2023 року складено відповідний актовий запис №657. Місце смерті: Україна, Херсонська область, Херсонський район, село Станіслав (а.с.21).
19.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Е. М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.09.2023 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Е. М. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на даний час спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена. ОСОБА_1 пропустив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 22 - 23).
Згідно копії довідки від 20.03.2023 року № 3004-5002656574 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а. с. 17).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 Ц України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що станом на 30 квітня 2022 року Станіславську сільську територіальну громаду віднесено до територіальних громад, яка перебуває в тимчасовій окупації, в подальшому її було віднесено до територіальних громад, на території якої ведуться бойові дії. З огляду на відсутність належного зв'язку зі спадкодавцем та обмеженої можливості переміщення до його місця проживання, про смерть ОСОБА_2 позивач дізнався лише у другій декаді вересня 2023 року. За відсутності належного підтвердження факту смерті спадкодавця, він був позбавлений можливості звернутися з заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, Станіславська сільська територіальна громада в період з 11.03.2022 по 11.11.2022 віднесена до територій тимчасово окупованих російською федерацією, а в період з 11.11.2022 по 01.05.2023 - до територій можливих бойових дій.
На території Станіславської сільської військової адміністрації Херсонської області органи державної влади діяли не в повному обсязі.
Станіславською сільською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області свідоцтва про смерть громадян України в період з 11.11.2022 по 01.06.2023 на території громади не видавались.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилався позивач та загальновідомі обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність існування у позивача з 18.08.2022 року по 18.02.2023 року непереборних причин, які перешкоджали йому протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Принцип «пропорційності» пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).
Враховуючи обставини справи, наявність заповіту на користь позивача як єдиного спадкоємця, а також наведені позивачем причини, які є об'єктивними та істотними труднощами, апеляційний суд відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, фактичні обставини у справі встановлено, проте суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , тривалістю у два місяці.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з дня набранням рішення суду законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.07.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук