Справа №761/13163/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4264/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
16 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022000000001103 від 08.11.2022 та накладено арешт на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 12Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 (пароль до телефону НОМЕР_3 ), на якому в месенджері WhatsUp наявне листування з абонентом ОСОБА_10 , щодо організації виїзду осіб за межі України від імені БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна, а саме: мобільного телефону марки Iphone 12Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 (пароль до телефону НОМЕР_3 ),що належить ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою та невмотивованою.
Апелянт вказує на те, щоклопотання прокурора взагалі не мало відповідного обґрунтування необхідності арешту майна (ч. 2 ст. 171), а саме, клопотання не містило підстав, мету та обґрунтування необхідності арешту майна. У клопотанні не зазначено, які саме відомості містять у собі речі, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 1 (вимоги ч. 1 ст. 173 КПК України).
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_6 не отримувала повідомлення про розгляд клопотання прокурора у будь-яких з передбачених законодавством спосіб, зокрема через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або її окремі підсистеми (модулі), що свідчить про порушення слідчим суддею вимог процесуального законодавства. При цьому не було жодної необхідності здійснювати розгляд клопотання прокурора без повідомлення власника майна так як ніякої терміновості в накладенні арешту на майно не було.
Крім того, в ухвалі про арешт майна не наведено мотивів прийняття чи відхилення доводів прокурора щодо розгляду цього питання без виклику згаданих у частині першій статті 172 КПК осіб, у тому числі й іншого власника майна, а також наявності або відсутності підстав, визначених у частині другій статті 172 КПК, для розгляду клопотання про арешт без виклику таких осіб.
Апелянт також звертає увагу на те, що у клопотанні про арешт майна прокурор вказує на те, що арешт є необхідним, оскільки на даному мобільному телефоні зберігаються відомості, які містять важливе доказове значення для досудового розслідування, таким чином з метою проведення судово-технічної експертизи пристрою - здійснено його вилучення.
Проте, жоден з наведених аргументів щодо необхідності проведення судово-технічної експертизи документально не підтверджений, не обґрунтований, не мотивований, що свідчить про надуманість необхідності здійснення експертизи.
Прокурором не обґрунтовано і не надано доказів, що телефон був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею взагалі не було досліджено та не надано оцінку доказам, наданим під час судового розгляду, не з'ясовано обставини справи, які мали суттєве значення при прийнятті законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
У результаті протиправного вилучення мобільного телефону ОСОБА_6 було порушено її конституційні права та позбавлено її основного засобу зв'язку, адже вказаний телефон вона використовує в особистих цілях, зокрема для спілкування із сім'єю, друзями, планування дозвілля тощо.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вказана апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001103 від 08.11.2022 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що в період з жовтня 2022 року по теперішній час громадяни України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інші невстановлені особи, організували незаконний канал переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду (понад 3 тис. дол. США виїзд із поверненнями, понад 10 тис. дол. США за виїзд із неповерненням) шляхом внесення останніх в накази Харківської обласної війської адміністрації (далі - ХОВА) для надання їм права виїзду за межі України як водіям, які під час воєнного стану здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України.
29.01.2025 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/1931/25) проведено обшук житлового приміщення, де проживає колишній радник голови Харківської ОДА з гуманітарних питань та зв'язків із громадськістю на громадських засадах ОСОБА_13 , в ході якого вилучено мобільний телефон з наявними відомостями, якими підтверджено вищевказану протиправну діяльність фігурантів кримінального провадження, а також встановлено додаткових осіб причетних до налагодження та діяльності вищевказаної протиправної схеми, як з числа представників Харківської ОВА та керівників (засновників та працівників) благодійний організацій та громадських об'єднань, в т.ч.: ГО «Об'єднання «Сила Громад» (код ЄДРПОУ 41331879), ГО «ТНП Л.ОБ» (код ЄДРПОУ 44874322), БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268), БО «Благодійний фонд «Крона надії» (код ЄДРПОУ 44874060), БО «Благодійний фонд «Будуємо разом» (код ЄДРПОУ 44701121), ГО «МОТО ХАБ «СТРІТ ВЕЙ» (код ЄДРПОУ 44120101), ГО «Колос» (код ЄДРПОУ 35578956), БО «БФ «Добрі серця небайдужих» (код ЄДРПОУ 39765775).
Крім того, 30.01.2025 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/2237/25) проведено обшук адміністративних приміщень Харківської обласної військової адміністрації, під час якого вилучено документи поданих різними благодійними організаціями, громадськими об'єднаннями, іншими особами, на підставі яких включено в накази Харківської ОВА осіб, які в якості водії здійснили виїзд за межі України для доставки гуманітарної допомоги, однак станом на теперішній час так і не повернулись.
29.01.2025 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
28.03.2025 проведено обшук за місцем фактичного проживання працівника БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 12Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 (пароль до телефону НОМЕР_3 ), на якому в месенджері WhatsUp наявне листування з абонентом ОСОБА_10 , щодо організації виїзду осіб за межі України від імені БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268).
01.04.2025 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022000000001103 від 08.11.2022, а саме на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 12Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 (пароль до телефону НОМЕР_3 ), на якому в месенджері WhatsUp наявне листування з абонентом ОСОБА_10 , щодо організації виїзду осіб за межі України від імені БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268).
Дане клопотання направлено на адресу Печерського районного суду м. Києва через Укрпошту 29.03.2025, відповідно до копії опису вкладення /т. 1 а.с. 225/.
На обґрунтування вимог даного клопотання, з урахуванням вище викладеного, прокурор також зазначив, що на даному мобільному телефоні зберігаються відомості, які містять важливе доказове значення для досудового розслідування, таким чином з метою проведення судово-технічної експертизи пристрою - здійснено його вилучено.
28.03.2025 слідчим вилучену річ (мобільний пристрій) визнано речовим доказом.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу.
Враховуючи вищевикладене, арешт вказаного у клопотанні майна, для кримінального провадження, буде мати доказове значення.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведення необхідних експертиз прийняття законних рішень у кримінальному провадженні, прокурор просив слідчого суддю накласти арешт на вказане майно.
03.04.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022000000001103 від 08.11.2022 та накладено арешт на майно, яке вилучене 28.03.2025 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 12Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 (пароль до телефону НОМЕР_3 ), на якому в месенджері WhatsUp наявне листування з абонентом ОСОБА_10 , щодо організації виїзду осіб за межі України від імені БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» (код ЄДРПОУ 39488268).
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022000000001103 від 08.11.2022 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2 КК України та накладаючи арешт на зазначене вище майно, слідчий суддя встановив, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12022000000001103 від 08.11.2022 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 12022000000001103 від 08.11.2022 за підозрою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 110-2, ч. 4 ст. 110-2 КК України. При цьому, постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_14 від 28.03.2025 року /т. 1 а.с. 221-222/, вказане майно визнано речовим доказом.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України уклопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, розглянуто клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна та без обґрунтування висновку про можливість розгляду клопотання без участі власника майна, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки вказана обставина є підставою для звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України, з клопотанням про скасування арешту майна. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що всіх учасників по справі про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт майна, було повідомлено слідчим, що підтверджується письмовим повідомленням старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_15 , яке адресоване слідчому судді ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 228)
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2025 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4