апеляційне провадження №22-ц/824/1600/2025
справа №1005/4579/2012
09 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Білоуса Віталія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року, ухвалене під головуванням судді Саган В.М.,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин у справі.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року задоволено позов ПАТ "Альфа Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 117 983,44 грн та судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1 179,83 грн.
В лютому 2024 році адвокатом Білоусом В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Повну ухвалу складено 24 червня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року матеріали цивільної справи №1005/4579/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто до Бориспільського міськрайонного суду Київської області для відновлення втраченого судового провадження в частині, достатній для апеляційного перегляду заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року, після чого справа підлягала поверненню до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги адвоката Білоуса Віталія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження, необхідному для розгляду апеляційної скарги адвоката Білоуса В.О., поданої в інтересах ОСОБА_1 , в цивільній справі №1005/4579/2012 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із заочним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року, адвокатом Білоус В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 20 липня 2007 року ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490043208 із ЗАТ «Альфа-Банк» на суму 21 628 доларів США 71 цент для придбання транспортного засобу, який в подальшому визначено заставним майном за вказаним кредитним договором.
Пунктом 3 Загальних умов кредитування, яка являється додатком до Договору від 20 липня 2007 року, установлено, що ЗАТ «Альфа-Банк» має право вимагати від ОСОБА_1 відшкодування збитків внаслідок невиконання чи неналежного виконання кредитних зобов'язань, згідно із чинним законодавством України, однак будь-яких подібних листів ОСОБА_1 не отримував.
У відповідності до підпункту «В», пункту 4.3, Розділу 4 Умов забезпечення кредиту/застави транспортного засобу Загальних умов, у ОСОБА_1 виникав би обов'язок, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково погасити кредит та супутні платежі, однак і на теперішній час йому не надходили жодної письмової вимоги про дострокову сплату.
Вказує, що у відповідності до графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який оформлено як додаток №1 до Договору від 20 липня 2007 року, установлено, що між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 погоджено щомісячні платежі для погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом у період часу із 20 липня 2007 року по 20 липня 2013 року (21 628,71 доларів США основна сума та 8 811,09 доларів США проценти за користування кредитом).
Вказує, що ця сума уважається скаржником безпідставною з огляду на те, що у графіку передбачена процентна ставка у розмірі 15%, а у Договорі від 20 липня 2007 року відображена процентна ставка - 12%.
Зазначає, що відповідно до заяви на видачу готівки від 20 липня 2007 року №6404, ОСОБА_1 отримано готівкові кошти в сумі 109 224,99 грн, що у еквіваленті до курсу долара США становить 21 628 доларів США 71 цент.
Зазначає, що у відповідності до строків, які зазначено у графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який оформлено як додаток №1 до Договору від 20 липня 2007 року встановлено, що ОСОБА_1 сплачено готівкових коштів на загальну суму - 125 611,62 грн.
Стверджує, що у відповідності до документу огляду та затримання транспортного засобу від 21 жовтня 2014 року, сформованого у с. Красне (80 км а/д М14) Одеської області, у ОСОБА_1 вилучено автомобіль марки «KIA MAGENTIS», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 на підставі відомостей із Бориспільського ВДВС РУЮ Київської області. ОСОБА_1 на той момент без будь-яких суперечок та усвідомлено передавав власний транспортний засіб Державним виконавцям, оскільки був впевнений, що усі зобов'язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року за №490043208 ним виконано у повному обсязі.
Вказує, що у відповідь на запит ОСОБА_1 надійшла відповідь із Бориспільського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) із додатком у вигляді постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 березня 2016 року за № АСВП НОМЕР_3 із ідентифікатором доступу.
В ході ознайомлення із матеріалами вказаного виконавчого провадження встановлено, що дійсно 08 травня 2023 року винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 130 339,82 грн. Скаржник зазначає, що при усному спілкуванні державний виконавець визнала, що не врахувала суму від реалізації автомобіля.
Вказує, що згідно із відповіддю ДП «СЕТАМ» від 14 листопада 2023 року установлено, що за даних Системи електронних торгів «Open Market» (СЕТАМ) в рамках ВП за № НОМЕР_4 07 грудня 2015 року проведений електронний аукціон з реалізації автомобіля KIA MAGENTIS, НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за лотом 109692. Разом з цим, ДП «СЕТАМ» не повідомлялось боржнику за виконавчим провадженням про проведення аукціону, з огляду на відсутність у підприємства такого обов'язку. Правовстановлюючі документи на вказаний автомобіль у ДП «СЕТАМ» відсутні.
05 грудня 2023 року надійшла відповідь із Березанського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що у ньому перебувало на виконанні виконавче провадження № НОМЕР_4, в межах якого реалізовано автомобіль ОСОБА_1 та кошти в сумі 85 962,46 грн - перераховано стягувачу ПАТ «Альфа-Банк».
Звертає увагу, що чітко дотримувався вимог статті 509 ЦК України у розрізі здійснення платежів на користь кредитора, а останній в свою чергу не вимагав від ОСОБА_1 виконання його обов'язку, а відразу подав позов до суду. Зобов'язання згідно статті 524 ЦК України здійснювалися у валюті гривня.
Всупереч частині 2 статті 625 ЦК України ЗАТ «Альфа-Банк» не пред'явивши ані усної, ані письмової вимоги, відразу направив позов до суду, а тому у ОСОБА_1 не виникало зобов'язань сплачувати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Інший розмір процентів не встановлений договором.
Вказує, що загальна сума сплачених коштів ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 липня 2007 року за № 490043208 становить 211 574,08 грн, що складається із 125 611,62 грн внесеної готівки та 85 962,46 грн за реалізацію заставного автомобіля.
Зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- скасувати заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року у справі за №1000/4579/2012 (провадження за №2/1005/1432/2012) про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі через відсутність будь яких фінансових зобов'язань перед ЗАТ «Альфа-Банк» (на даний час АТ «СЕНС БАНК»);
- скасувати виконавчий лист від 03 жовтня 2012 року, який направлено до Бориспільського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) та на підставі якого в подальшому накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 у відповідності до некоректної постанови Державного виконавця;
- зобов'язати правонаступника ЗАТ «Альфа-Банк», в особі АТ «СЕНС БАНК», повернути ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 93 590,64 грн (різниця між фактично отриманими коштами за Договором від 20.07.2007 та сумою, яка вказана у заочному рішенні від 03.10.2012).
3. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
4. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Представник ПАТ "Альфа-Банк" та відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 20 липня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490043208, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави.
Згідно пункту 2.1 договору сума кредиту 21 628,71 доларів США. Номінальна процентна ставка 12% (пункту 2.2. договору).
Згідно пункту 2.5 договору сума першочергового внеску 19 275,00 гривень.
Згідно пункту 2.11. договору сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості супутніх послуг визначена в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною (том 1 а.с. 17-18).
11 липня 2007 року між ТОВ "Паритет-Авто" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу А0711-8, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця транспортний засіб та послуги з облаштування автомобіля додатковим обладнанням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Згідно договору транспортний засіб KIA Magentis, VIN НОМЕР_2 .
Згідно пункту 4.1 ціна автомобіля становить 128 500,00 гривень, у тому числі ПДВ 21 416,67 гривень. Загальна ціна договору, зазначена в пункті 4.1 цього договору, становить 128 500,00 гривень, що еквівалентно на момент укладення даного договору 25 445,54 доларів США.
Згідно пункту 5.1 договору попередня часткова оплата загальної ціни договору, в розмірі 15% від ціни, зазначеної в пункті 4.1 цього договору, що дорівнює 19 275,00 гривень, у тому числі ПДВ 3 212,50 гривень має бути сплачено покупцем на користь продавця до 12 липня 2007 року включно. За згодою сторін попередня оплата зазначена в цьому пункті договору є завдатком відповідно до статей 570, 571 ЦК України.
Остаточна оплата загальної ціни договору в розмірі 85% від ціни, зазначеної в пункті 4.1. цього договору, що дорівнює 109 225,00 гривень, у тому числі ПДВ 18 204,17 гривень, повинна бути здійснена покупцем до 19 липня 2007 року включно (пункт 5.2 договору) (том 1 а.с. 33-34).
20 липня 2007 року ТОВ "Паритет-Авто" та ОСОБА_1 підписано видаткову накладну №П-001406 (том 1 а.с. 35).
Згідно даних постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 від 14 березня 2016 року убачається, що державним виконавцем органу виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1005/1432, виданого 25 лютого 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" боргу 119 163,27 гривень (том 1 а.с. 73).
Постановою державного виконавця від 08 травня 2023 року ВП НОМЕР_3 накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містять на відкритих рахунках / електронних гаманцях (том 1 а.с. 74)
Із змісту заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року убачається, що станом на 20 лютого 2012 року у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виникла заборгованість на загальну суму 14 769,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 лютого 2012 року становить 117 983,44 гривень, з яких:
- заборгованість за кредитом - 8 665,16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 лютого 2012 року становить 69 219,90 гривень;
- заборгованість по сплаті процентів ? 108,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 лютого 2012 року становить 866,25 гривень;
- пеня ? 5 995,93 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 лютого 2012 року становить 47 897,29 гривень.
Так, згідно даних наданих ОСОБА_1 оригіналів квитанцій, які були досліджені судом апеляційної інстанції, за період з 2007 року станом на 20 лютого 2012 року сплачено 17 560,66 доларів США ($), що еквівалентно 121 385,67 гривень (?).
Наведене підтверджується даними квитанцій: від 20 серпня 2007 року №244762 на суму $50,00 (252,50 ?); від 20 серпня 2007 року №244672 на суму $372,00 (1 878,60 ?); від 19 вересня 2007 року №9054 на суму $410,00 (2 070,50 ?); від 19 жовтня 2007 року №8686 на суму $423,00 (2 136,15 ?); від 20 листопада 2007 року №16776 на суму $415,00 (2 095,75 ?); від 16 січня 2008 року №14344 на суму $200,00 (1 010,00 ?); від 11 січня 2008 року №19494 на суму $35,00 (176,75 ?); від 11 січня 2008 року №19360 на суму $200,00 (1 010,00 ?); від 20 лютого 2008 року №13245 на суму $430,00 (2 171,50 ?); від 21 квітня 2008 року №460 на суму $450,00 (2 272,50 ?); від 15 травня 2008 року №20310 на суму $420,00 (2 121,00 ?); від 02 червня 2008 року №30802 на суму $420,00 (2 037,84 ?); від 02 липня 2008 року №26505 на суму $430,00 (2 085,20 ?); від 25 липня 2008 року №17790 на суму $420,00 (2 033,98 ?); від 24 вересня 2008 року №13684 на суму $500,00 (2 427,55 ?); від 20 жовтня 2008 року №22948 на суму $470,00 (2 332,66 ?); від 28 листопада 2008 року №1214897на суму $25,00 (1 516,91 ?); від 24 листопада 2008 року №33466 на суму $100,00 (617,17 ?); від 19 лютого 2009 року №17452 на суму $1 550,00 (11 935,00 ?); від 21 березня 2009 року заява №123410на суму $635,00 (4 953,00 ?); від 18 квітня 2009 року заява №318846 на суму $503,04 (3 923,71 ?) від 18 травня 2009 року №2720 на суму $450,00 (3 429,95 ?); від 12 червня 2009 року №15559 на суму $400,00 (3 044,12 ?); від 12 червня 2009 року №15591 на суму $50,00 (380,52 ?); від 17 липня 2009 року №14446 на суму $420,00 (3 209,01 ?); від 15 серпня 2009 року №2446 на суму $450,00 (3 495,29 ?); від 21 вересня 2009 року №14664 на суму $500,00 (4 003,25 ?); від 13 жовтня 2009 року №13190 на суму $500,00 (4 005,00 ?); від 13 листопада 2009 року №15385 на суму $450,00 (3 598,34 ?); від 26 листопада 2009 року №10532 на суму $400,00 (3 194,00 ?); від 18 січня 2010 року №21946 на суму $430,00 (3 440,52 ?); від 19 травня 2010 року №10317 на суму $628,93 (4 984,84 ?); від 21 липня 2010 року №3476 на суму $443,00 (3 498,81 ?); від 26 липня 2010 року №22006 на суму $27,82 (219,67 ?); від 25 серпня 2010 року №31132 на суму $341,00 (2 690,49 ?); від 30 серпня 2010 року №22972 на суму $133,00 (1 048,97 ?); від 22 вересня 2010 року №10206 на суму $200,00 (1 583,84 ?); від 13 жовтня 2010 року №14560 на суму $262,00 (2 072,39 ?); від 20 жовтня 2010 року №17609 на суму $125,31 (991,40 ?); від 21 лютого 2011 року №28706 на суму $301,12 (2 391,40 ?); від 21 березня 2011 року №23159 на суму $450,00 (3 576,47 ?); від 21 квітня 2011 року №10453 на суму $450,22 (3 586,18 ?); від 20 травня 2011 року №9269 на суму $362,50 (2 892,21 ?); від 24 травня 2011 року №10690 на суму $87,39 (697,70 ?); від 25 червня 2011 року №19465 на суму $140,33 (1 118,85 ?); від 25 липня 2011 року №26016 на суму $450,00 (3 587,00 ?); від 26 серпня 2011 року №21395 на суму $450,00 (3 587,18 ?).
Крім цього, за період 2012 року по серпень 2013 року відповідачем також сплачувалась заборгованість, що підтверджується даними квитанцій: від 27 серпня 2012 року №13806 на суму $100,00 (799,30 ?); від 24 вересня 2012 року №20637 на суму $100,00 (799,30 ?); від 26 жовтня 2012 року №8480 на суму $100,00 (799,30 ?); від 22 листопада 2012 року №10275 на суму $100,00 (799,30 ?); від 20 лютого 2013 року №15955 на суму 500,00 ?; від 19 червня 2013 року №79666 на суму 300,00 ?; від 08 серпня 2013 року №65421 на суму $36,00 (287,75 ?).
7. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Забезпечення зобов'язання створює між кредитором у цьому зобов'язанні та особою, що забезпечує зобов'язання, особливий вид відносин - акцесорне (додаткове) зобов'язання по відношенню до основного зобов'язання (стаття 548 ЦК України).
Акцесорні (додаткові) зобов'язання охоплюються загальним поняттям зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України).
Незалежно від підстави виникнення того чи іншого виду забезпечення виконання зобов'язання (на підставі договору чи в силу закону), акцесорне зобов'язання як вид цивільно-правового зобов'язання має ту особливість, що не може існувати самостійно: таке зобов'язання не може виникнути раніше основного; забезпеченою може бути лише дійсна вимога; недійсність основного зобов'язання тягне недійсність і додаткового.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Із змісту заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року убачається, що позивач, звертаючись до суду із позовом, вказував, що станом на 20 лютого 2012 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 14 769,53 доларів США (117 983,44 гривень).
Разом з цим, із наданих відповідачем доказів - оригіналів квитанцій про оплату заборгованості за кредитним договором убачається, що станом на 20 лютого 2012 року відповідачем сплачено на погашення кредиту 17 560,66 $, що становить 121 385,67 грн.
Крім цього, за час розгляду цієї справи у Бориспільському міськрайонному суді Київської області відповідачем додаткового сплачено на погашення кредиту 200 доларів США, що підтверджується даними квитанцій від 27 серпня 2012 року №13806 та від 24 вересня 2012 року №20637.
Отже, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розмір заявленої позивачем заборгованості є недоведеним та таким, що спростовується наданими відповідачем на підтвердження виконання зобов'язань по кредитному договору оригіналами квитанцій.
Ураховуючи викладене, а також те, що позивачем не спростовано наданих відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, отже, колегія суддів робить висновок, що заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю позивачем заявленого розміру заборгованості.
Вимоги апеляційної скарги в частині скасування виконавчого листа від 03 жовтня 2012 року, який направлено до Бориспільського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) та на підставі якого в подальшому накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 у відповідності до некоректної постанови Державного виконавця, а також зобов'язання правонаступника ЗАТ «Альфа-Банк», в особі АТ «СЕНС БАНК», повернути ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 93 590, 64 грн, є процесуальними питаннями, пов'язаними з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) та підлягають вирішенню в порядку глави 3 розділу VІ ЦПК України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у справі про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя до співучасників висувається єдина позовна вимога, а не окрема вимога до кожного із співвідповідачів. З огляду на це, єдина вимога позивача має спиратись на єдине обґрунтування (єдині підстави позову), а тому заперечення проти такого позову боржника та позичальника не можуть бути роздільними, вони мають спиратись загальне для співучасників обґрунтування.
Про однорідність та нерозривність вимог кредитора, заявлених в солідарному порядку до позичальника та поручителя, зазначала Велика Палата Верховного Суду при вирішення питання юрисдикційності розгляду таких спорів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 496/3778/14-ц (провадження № 14-281цс19)).
Зазначений підхід щодо наявності права солідарного боржника на заявлення заперечень проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників, узгоджується і з міжнародною практикою. Так, статтею 10:111 (1) Принципів європейського контрактного права передбачено, що солідарний боржник має право застосувати проти кредитора будь-якій засіб захисту, доступний іншому солідарному боржнику, крім засобу захисту, що є особистим для такого іншого боржника. Застосування засобу захисту не має наслідків для інших солідарних боржників.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 161/8822/19 (провадження № 61-7223сво22) зробив висновок про те, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
З огляду на наведене, апеляційний суд робить висновок про скасування рішення районного суду в повному обсязі та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Білоуса Віталія Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2024 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ? відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова