апеляційне провадження №22-ц/824/5158/2025
справа №759/12322/18
09 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ул'яновської О.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 117 000,00 гривень.
12 березня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником анкети-заяви, відповідно до якої останній приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами становить договір про надання банківських послуг.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 30 червня 2018 року відповідач має заборгованість 235 698,38 гривень, що складається із:
- 5 283,35 гривень заборгованості за кредитом;
- 224 665,03 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом;
- 5 750,00 гривень заборгованості за пенею та комісією.
Позивач вказує, що від вказаної суми віднімається сума 12 298,84 гривень, що стягнута з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" рішенням Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року та складається з: 5 283,35 гривень - заборгованість за кредитом; 4 603,64 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 350,00 гривень - заборгованість по комісії та пені за користування кредитом; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 561,85 гривень - штраф (процентна складова). Різниця становить 224 461,39 гривень.
Вказує, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №б/н від 12 березня 2012 року у розмірі 117 000,00 гривень, що станом на 30 червня 2018 року складається із заборгованості по процентам за користування кредитом.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року позову задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості у розмірі 117 000,00 гривень та 1 762,00 гривень судового збору.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань за договором, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів, що є підставою для задоволення позову.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.
Щодо порушення норм процесуального правка вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифів, які розміщені на сайті. Крім цього, матеріали справи не містять відомостей про те, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифів розумів відповідач і погодився з ними, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг.
Звертає увагу на відсутність у підписаній анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 та Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року №342/180/17.
Просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
12 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представниці АТ КБ "ПриватБанк" - Абібулаєвої Т.Г. на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтоване посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки такі зроблені після ухвалення оскаржуваного рішення.
Вказує, що відповідач є ініціатором кредитування рахунку в обсязі здійснених ним платежів в межах ліміту наданого банком, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями Умов та правил надання банківських послуг з кредитування рахунку.
Звертає увагу, що обов'язок відповідача із сплати відсотків, зокрема, встановлено рішенням Третейського суду при асоціації "Дніпровський банківський союз" від 19 грудня 2014 року у справі №7421/2014, яке на момент розгляду апеляційної скарги не скасоване.
Посилається на пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження та посилаючись на статтю 358 ЦПК України зазначає, що апеляційне оскарження рішення через 6 років порушує розумні строки доступу до правосуддя.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
05 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , які в цілому тотожні вимогам апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26 березня 2025 року скаржник доводи апеляційної скарги підтримав, в подальшому в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.
Представниця позивача АТ КБ "ПриватБанк" - Абібулаєва Т.Г. в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Згідно даних свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_1 від 26 липня 2013 року ОСОБА_1 змінив ім'я на ОСОБА_1 (а.с. 67).
Установлено, що 12 березня 2012 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг також поставлено підпис ОСОБА_1 у розділі "виявляю бажання оформити на своє ім'я".
Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток (платіжна картка кредитка "Універсальна", пенсійна картка, дебетова особиста картка, зарплатний пакет, картка GOLD, "Ощадкнижка" (депозит), ідентифікація з паспортом), а також суму бажаного кредитного ліміту на карту "Універсальна"/GOLD.
Відповідна відмітка проставлена напроти позначки "платіжна картка кредитка "Універсальна" із зазначенням бажаного ліміту за платіжною карткою та вказано 5 000,00 гривень (а.с. 10).
До анкети-заяви позивачем додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 11), витяг з умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 210 року №СП-2010-256 (а.с.12-26).
Рішенням Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 12 грудня 2014 року у складі третейського судді Кириченка Н.В. розглянуто цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором №SAMD50000059493039 від 12 березня 2012 року у сумі 12 298,84 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" витрати по оплаті третейського збору у розмірі 500,00 гривень (а.с. 7).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду та застосовані норми права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно частини 8, 9 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно частини 6 вказаної статті судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 08 серпня 2018 року убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим по м. Києву не значиться (а.с. 46).
З матеріалів справи установлено, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція, адресована відповідачу повернулась на адресу суду із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Ураховуючи те, що судова кореспонденція повернулась на адресу суду першої інстанції із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", відповідач ОСОБА_1 згідно положень 128 ЦПК України не є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Установлене відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає про таке.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі це АТ КБ "ПриватБанк").
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи установлено, що 12 березня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником анкети-заяви, відповідно до якої останній приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на спростування чого відповідачем доказів не надано.
Установлено також, що Рішенням Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 12 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором №SAMD50000059493039 від 12 березня 2012 року у сумі 12 298,84 гривень. Зі змісту рішення убачається, що сума 12 298,84 грн заборгованості визначена станом на 31 жовтня 2014 року та включає в себе усі штрафні санкції, комісії та відсотки.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Даних про скасування рішення третейського суду матеріали справи не містять та про таке сторонами не заявлено.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
З наведеного слід зробити висновок про те, що звернувшись із вимогами про стягнення заборгованості до третейського суду, позичальником змінено строк кредитування, що в свою чергу, свідчить про припинення права кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пені.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про стягнення із відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 117 000 гривень.
Ураховуючи викладене, відповідно до статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 12 листопада 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
25 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, у якій просить суд допустити поворот виконання судового рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум у розмірі 5 009,85 гривень.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина 5 статті 444 ЦПК України).
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частина 6 статті 444 ЦПК України).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
Згідно даних листа №5152/27.8.-25/вх.6283/3-25 Святошинського ВДВС у місті Києві від 21 березня 2025 року убачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконаннявиконавчого листа №759/12322/18 Святошинського районного суду міста Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1
17 березня 2021 року на адресу Святошинського ВДВС у місті Києві надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" про часткове погашення заборгованості боржником, станом на 02 березня 2021 року заборгованість за виконавчим документом становить 22 220,00 гривень.
22 листопада 2024 року державним виконавцем примусово стягнуті з боржника кошти у розмірі 15 209,85 гривень.
22 листопада 2024 року державним виконавцем розподілено стягнуті кошти на користь стягувача у розмірі 5 009,85 гривень, виконавчий збір у розмірі 10 000,00 гривень, витрати виконавчого провадження у розмірі 200,00 гривень (а.с. 126).
На підставі наведеного вище, колегія суддів уважає за необхідне задовольнити заяву відповідача, допустити поворот виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі №759/12322/18 в частині стягнутої із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суми. В порядку повороту виконання рішення суду стягнути із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 стягнуту за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі 759/12322/18 суму боргу у розмірі 5 009,85 гривень.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ? відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Допустити поворот виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року по справі №759/12322/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У порядку повороту виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі № 759/12322/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 009,85 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова