28 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3779/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
адвокат Дубок Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі також - МО України, відповідач) у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності на підставі травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №24/д;
зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності на підставі травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що протокольним рішення Комісії МО України від 11.10.2024 №24/д відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність документів, що свідчать про обставини травми.
Позивач не погоджується з такою відмовою. Вказує, що на підтвердження обставин про причини та обставини травми комісії МО України ним було подано копію постанови 14 військово-лікарської комісії ЗахОк №706. Відтак, твердження відповідача про відсутність документів, що свідчать про обставини травми є хибним та не відповідає дійсності.
Також зазначає, що форму довідки про обставини травми затверджена положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України №402 від 14.08.2008. Однак травму позивач отримав значно раніше, тому фізично надати довідку про обставини травми позивач не може.
Стверджує, що дії відповідача щодо вимагання від ОСОБА_1 такої довідки суперечать пункту 21.8. Положення №402, а єдиний документ про обставини травми, а саме копію постанови 14 військово-лікарської комісії ЗахОк в якості документа, що свідчить про причини та обставини травми, позивач надав на розгляд відповідачу.
Враховуючи, що відповідач уже відмовляв у призначенні позивачу спірної грошової допомоги не зважаючи на подання усіх документів та рішення суду у справі №140/7015/23 про зобов'язання МО України розглянути такі документи, представник позивача вважає, що єдиним способом поновлення порушеного права ОСОБА_1 є зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу спірну допомогу.
З урахуванням викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У письмових поясненнях від 13.05.2025 представник відповідача позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що подання Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з проходженням військової служби, не виключає необхідності подання інших документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Поряд з цим, відсутність таких документів, не встановлює обов'язку МО України для їх витребування та доведення, що позивач отримав травму при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія МО України приймає рішення про призначення, повернення на доопрацювання або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від відповідного ТЦК та СП. Відповідальним за повноту та достовірність документів, визначених у п. 11 Порядку №975, є позивач та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем його проживання.
Вказує, що надана позивачем копія постанови 14 ВЛК ЗахОк №706 не містить інформації про те, що травма не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Зважаючи на встановлений Порядком №975 обов'язок заявника щодо подання чітко визначного переліку документів, форми яких, при цьому чітко визначені відповідними актами законодавства, стверджує, що МО України не вправі було приймати рішення про призначення позивачу спірної допомоги в ситуації, коли останній не надав повного переліку документів.
Окрім того представник відповідача зазначив, що МО України приймає виключно рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, повернення документів на доопрацювання. Надалі, у разі прийняття позитивного рішення, виплату допомоги здійснює безпосередньо уповноваженим органом (у випадку позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання МО України здійснити виплату одноразової грошової допомоги є безпідставною та необґрунтованою.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 у зв'язку з отриманням травми під час виконання обов'язків військової служби є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААВ №082665 від 22.02.2021 (а.с. 14).
03.09.2021 з метою реалізації свого права на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.91 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та пакетом документів для їх направлення на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби для прийняття рішення щодо призначення вказаної грошової допомоги.
За результатами розгляду заяви позивача, протокольним рішенням від 11.11.2021 №174 комісія МО України відмовила у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із відсутністю документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку №975 (а.с.13).
10.03.2023 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та доданими до неї документами, в тому числі постановою 14 військово-лікарської комісії ЗахОК №706 про причини і обставини одержання позивачем травми, на підставі якої встановлено інвалідність, для їх направлення на розгляд Комісії МО України для прийняття рішення щодо призначення грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.
Листом від 29.03.2023 №1447 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про відмову у направлені поданих документів на розгляд комісії МО України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі №140/7015/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги разом із доданими до нього документами для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
На виконання вказаного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено відповідачу заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24/д від 14.10.2024, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги старшому прапорщику ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що в поданому на розгляд Комісії пакеті документів не надано достовірних документів, що свідчать про обставини травми, зокрема про те, що вона не пов'язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком або не є наслідком вчинення особою дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження відповідно до пункту 21 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с.45).
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно ухиляються від вчинення дій щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ст. 17 Конституції України).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Приписами ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі по тексту - Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
При цьому, пунктом 19 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
- вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічна норма закріплена у статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.
З аналізу наведених норм законодавства слід прийти висновку, що подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII та у пункті 19 Порядку (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII та у пункті 19 Порядку, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18.
Із матеріалів справи судом встановлено, що Міністерством оборони України повернуто документи позивача на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю (ненадання заявником) документу який свідчить про те що отримана позивачем травма не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Відповідно до п. 23 Порядку №975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні. Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами. Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що повернення Міністерством оборони України документів ОСОБА_1 на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю (ненадання заявником) вищезазначеного документу відповідає вимогам Порядку №975.
При цьому суд звертає увагу, що Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребування. Обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини - покладено на заявника.
У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини, не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування (п. 83 постанови від 10.04.2019 у справі №822/220/18).
У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи адміністративної справи, суд зазначає, що надіслані документи щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, зокрема, постанова 14 військово-лікарської комісії ЗахОк №706 вказують лише на характер і вид ушкоджень (травм) позивача і не містять відомостей про те, що обставини травми позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З огляду на наведене, суд погоджується з відповідачем про те, що позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а надані ним документи не є належними, оскільки не вказують на причини та обставини травми позивача.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.10.2020 у справі №826/2345/18, від 07.10.2020 у справі №640/1869/19, від 01.10.2020 у справі №372/1816/17, від 17.07.2020 у справі №760/12266/17, від 26.05.2020 у справі №749/393/17, від 04.03.2020 у справі №826/2609/18, від 31.07.2019 у справі №440/3614/18 та у багатьох інших, а отже, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд вважає такі вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених підстав.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 28 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022).
Суддя Н. В. Стецик