23 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/101/25
Провадження № 22-ц/820/1652/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №674/101/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2025 року, в складі судді Барателі Д.Т., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2025 року позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 220991108 від 13.02.2020 в розмірі 27027,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 220991108 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка за допомогою мережі інтернет, перейшовши на офіційний сайт товариства, ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Виявивши бажання на отримання коштів, відповідачка подала заявку, в якій вказала свої персональні дані, номер картки для зарахування коштів та за допомогою електронного підпису підписала кредитний договір. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідачки, а також платіжну картку з метою її ідентифікації. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора, зокрема 13.02.2020 о 20:00:20 ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем про всі умови кредитування. Тобто, договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належним та допустимим доказом підтвердження укладення між сторонами правочину.
Відразу після вчинення зазначених дій, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 13.02.2020 перерахувало кошти у сумі 30000 грн на банківську картку відповідачки. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» про успішне перерахування коштів та зарахування коштів на картковий рахунок боржниці.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строком до 28.11.2019, який в подальшому додатковими угодами неодноразово був продовжений, зокрема до 31.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 27027,53 грн, що підтверджується реєстром права вимоги №100 від 22.09.2020.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, строк дії якого до 04.08.2021. В подальшому було укладено між сторонами ряд додаткових угод, якими строк дії договору факторингу продовжено до 30.12.2024. Відповідно до реєстру прав вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 27027,53 грн.
14.06.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму боргу 27027,53 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №220991108 від 13.02.2020 загальна сума заборгованості становить 27027,53 грн, а саме: заборгованість по кредиту - 18090,69 грн; заборгованість по процентам - 8936,84 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 220991108 від 13.02.2020 в сумі 27027,53 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 18090,69 грн; сума заборгованості за відсотками - 8936,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати в сумі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму витрат позивача на правничу допомогу за підготовку та направлення позовної заяви до суду та представництва інтересів позивача у суді в сумі 6000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, відповідачка не виконувала належним чином зобов?язання по кредитному договору, а тому на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору №220991108 від 13.02.2020 сторони погодили строк кредитування на 126 днів, а тому нарахування процентів поза межами вказаного періоду є неправомірним. Позивачем не було надано розрахунків заборгованості, що унеможливлює встановлення суми боргу, за який період були нараховані проценти, їх розмір, а також процентна ставка. Також зазначила, що договір факторингу, за яким право вимоги було відступлено первісним кредитором, укладений раніше ніж було укладено кредитний договір, що свідчить про неможливість відступлення суми боргу, якої не існувало на момент укладення договору факторингу. У зв'язку із цим відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, згідно з умовами кредитного договору під час користування кредитом позичальник сплачує 237,9% річних від суми кредиту. Встановивши в кредитному договорі річну процентну ставку в розмірі 237,9% кредитодавець вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови пункту 1.4 кредитного договору, п.3 додатку до кредитного договору є несправедливими. При цьому, згідно з графіком платежів загальний розмір процентів становить 15218,98 грн, тобто половину розміру кредиту, отриманого відповідачкою (30000 грн), що не можна вважати справедливим та розумним. Вважає, що умови кредитного договору в частині встановлення річної процентної ставки в розмірі 237,9% від загальної суми кредиту, суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що відповідачка була ознайомлена із умовами кредитування, особисто обрала для себе суму кредиту, погодила строк кредитування, та на момент укладення кредитного договору у неї була можливість відмовитись від його укладення. Відповідачкою не надано доказів, які свідчили б про невідповідність умов кредитного договору №220991108 від 13.02.2020 вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Крім того, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що грошові кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що відповідний рахунок їй не належить. Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили суму кредиту - 30000 грн, строк кредитування - 126 днів, нарахування процентів у розмірі 237,9% річних від суми кредиту за весь час користування кредитом. Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови договору, які в повному обсязі регулюють порядок нарахування процентів за кредитом. При цьому, відповідачка здійснила часткову оплату відповідно до умов договору, а відтак вчинила дії щодо визнання договору та правомірності вимог позивача. Також зазначає, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №220991108 від 13.02.2020 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 13 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №220991108. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 30000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.
Кредит надається строком на 126 днів (п. 1.2. кредитного договору).
Надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів відповідачці на виконання умов кредитного договору №220991108 від 13.02.2020 у розмірі 30000 грн підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020 та довідкою АТ КБ «Приватбанк» №06/2024 від 07.06.2024, у якій, серед іншого, зазначено, що 13.02.2020 кошти в сумі 30000 грн. зараховані на картку НОМЕР_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідачки за період з 13.02.2020 по 22.09.2020 становить 27027,53 грн, з яких заборгованість по кредиту - 18090,69 грн; заборгованість по процентам - 8936,84 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3. право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони виклали текст договору у новій редакції та строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії даного Договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №100 від 22.09.2020 до договору факторингу №28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №220991108 від 13.02.2020 на загальну суму заборгованості 27027,53 грн, а саме: тіло кредиту - 18090,69 грн; проценти - 8936,69 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
03 серпня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №2, згідно з якою строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року.
30 грудня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №3, згідно з якою строк дії договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 30 грудня 2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №220991108 від 13.02.2020 на загальну суму заборгованості 27027,53 грн, а саме: тіло кредиту - 18090,69 грн; проценти - 8936,69 грн.
14 червня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) було укладено договір факторингу №14/06/24, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №220991108 від 13.02.2020 на загальну суму заборгованості 27027,53 грн, а саме: тіло кредиту - 18090,69 грн; проценти - 8936,69 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/2 від 14.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняв Реєстр боржників в повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Судом встановлено, що кредитний договір №220991108 від 13.02.2020 укладено в електронній формі за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором.
В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 13.02.2020 ОСОБА_1 зазначила всі необхідні свої дані, зокрема, персональні дані, номер телефону, електронну адресу, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу реєстрації, проживання та номер картки, на яку мають бути перераховані кошти.
За таких обставин, по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 , у письмовій формі було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентів.
Відповідачці на виконання умов кредитного договору було переказано кошти у сумі 30000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020 та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №06/2024 про успішні платежі на карти клієнтів банку.
Апелянтка не надала суду належних і допустимих доказів на спростування того, що відповідні кошти не зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Отже, відповідачка отримала кредитні кошти та була зобов'язана їх повернути на умовах та у строк, що передбачені кредитним договором.
В подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним вище договором ТОВ «Таліон Плюс», яке відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, в свою чергу, 14 червня 2024 року відступило право вимоги ТОВ «Юніт Капітал».
Відповідачка не виконала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме кредитні кошти не повернула.
Відповідно до кредитного договору №220991108 від 13.02.2020 сторони погодили наступні умови: за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 30000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах; кредит надається строком на 126 днів; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 237,90% річних від суми кредиту за весь час користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит (п.п. 1.1., 1.2., 1.4. договору).
У випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, при чому проценти за користування кредитом нараховуються від фактичного залишку суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 пунктом 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника (пункт 1.8.).
Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови договору, які в повному обсязі регулюють порядок нарахування процентів за кредитним договором.
Відповідно до Графіку розрахунків за кредитним договором загальна вартість кредиту становить 45218,98 грн, а саме: 30000 грн - сума кредиту; 15218,98 грн - проценти за користування кредитом.
Матеріали справи містять електронний документ, скріплений електронним цифровим підписом, зазначений як розрахунок заборгованості, здійснений первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». У вказаному розрахунку наведено детальний розрахунок суми боргу із розбивкою по датам, сумам нарахованих та сплачених платежів (тіла кредиту та процентів). Відповідно до вказаного розрахунку, а також до графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, нарахування процентів здійснено первісним кредитором з 13.02.2020 по 18.06.2020, тобто в межах строку кредиту у 126 днів, обумовленого у кредитному договорі.
Посилання апелянтки на неправомірне нарахування процентів по кредиту та відсутність розрахунку заборгованості не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів позивачем здійснювалось в наступному порядку: в період з 14.02.2020 по 18.02.2020 за процентною ставкою 237,9%, тобто 30000,00 грн (тіло кредиту)*0,65 (237,90% річних)/100 = 195,00 грн в день (пункт 1.4. договору).
18.02.2020 позичальником було здійснено частковий платіж у розмірі 1000,00 грн, з яких 25,00 грн - за тілом кредиту та 975,00 грн - за нарахованими процентами.
В період з 19.02.2020 по 22.02.2020 нарахування здійснювалось за процентною ставкою на фактичну суму залишку кредиту, тобто 29975,00 грн (30000 грн - 25 грн = 29975 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 194,84 грн в день.
22.02.2020 ОСОБА_1 здійснила частковий платіж у розмірі 2500,00 грн, з яких 1720,64 грн - за тілом кредиту та 779,36 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 23.02.2020 по 24.02.2020 здійснювалось наступним чином: 28254,36 грн (29975 грн - 1720,64 грн = 28254,36 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 183,65 грн в день.
24.02.2020 відповідачка здійснила платіж 1524,33 грн, з яких 1157,03 грн - за тілом кредиту та 367,30 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 25.02.2020 по 28.02.2020 здійснювалось наступним чином: 27097,33 грн (28254,36 грн - 1157,03 грн = 27097,33 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 176,13 грн в день.
28.02.2020 відповідачка здійснила платіж 2024,33 грн, з яких 1319,81 грн - за тілом кредиту та 704,52 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 29.02.2020 по 06.03.2020 здійснювалось наступним чином: 25777,52 грн (27097,33 грн - 1319,81 грн = 25777,52 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 167,55 грн в день.
06.03.2020 відповідачка здійснила платіж 3000 грн, з яких 1827,15 грн - за тілом кредиту та 1172,85 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 07.03.2020 по 23.03.2020 наступне: 23950,15 грн (25777,52 грн - 1827,15 грн = 23950,15 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 155,68 грн в день.
23.03.2020 відповідачка здійснила платіж 5024,33 грн, з яких 2377,77 грн - за тілом кредиту та 2646,56 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 24.03.2020 по 03.04.2020 здійснювалось наступним чином: 21572,38 грн (23950,15 грн - 2377,77 грн = 21572,38 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 140,22 грн в день.
В подальшому, 03.04.2020 відповідачка здійснила платіж 5024,33 грн, з яких 3481,91 грн - за тілом кредиту та 1542,42 грн - за нарахованими процентами. Нарахування процентів за період з 04.04.2020 по 18.06.2020 здійснювалось наступним чином: 18090,47 грн (21572,38 грн - 3481,91 грн = 18090,47 грн) (тіло кредиту)*0,65/100 = 117,59 грн в день.
Посилання апелянтки на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 суд до уваги не бере.
У вказаній постанові Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Апелянтка помилково зазначає про нарахування позивачем процентів поза межами строку кредитування, оскільки матеріали справи свідчать, що проценти нараховувались в межах строку кредитування з 13.02.2020 по 18.06.2020 (кінцевий строк кредитування).
Станом на 18.06.2020 у відповідачки наявна заборгованість в розмірі 27027,53 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту -18090,69 грн; заборгованість по процентам - 8936,84 грн.
З наданого позивачем розрахунку слідує, що відповідачкою було сплачено 11909,31 грн за тілом кредиту та 8188,01 грн процентів.
При цьому, докази, які б підтверджували виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань в повному обсязі, відсутні.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з частиною 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Здійснивши аналіз умов укладених 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс», 05 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» та 04 червня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договорів, колегія суддів зазначає, що предметом цих договорів були як право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога), так і право вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога).
При цьому, на момент складення реєстру боржників, відповідно до умов договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідачки за укладеним ним 13 лютого 2020 року кредитним договором №220991108 було дійсним, адже настав строк виконання за цим зобов'язанням з боку відповідачки (позичальника). Такі договори укладено між юридичними особами, які є фінансовими установами, в судовому порядку недійсними не визнані, підстав вважати їх нікчемними, немає.
ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження апелянтки про те, що позивач не набув права вимоги до неї.
Також необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що пункт 1.4. кредитного договору від 13 лютого 2020 року №220991108 щодо встановлення процентної ставки в розмірі 237,90% річних від суми кредиту на весь час користування ним суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідачка перед підписанням договору самостійно підтвердила і погодилась з його умовами.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідачка була обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами, з якими вона погодилась підписавши кредитний договір та погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами, та за відсутності доказів повної сплати заборгованості по кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для її скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 липня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко