15 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/4785/24
Провадження № 22-ц/820/1166/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю ОСОБА_1 та її представниці, представника апелянтів,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, усунення від права на спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Шевцової Л.М. від 03 березня 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що її чоловік ОСОБА_4 , з яким 05.03.2009 року зареєстровано шлюб, був ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, у зв'язку з чим хворів і втратив 70 відсотків працездатності, потребував додаткових коштів на лікування та стороннього догляду.
Ще до реєстрації шлюбу з позивачкою, ОСОБА_4 вже мав інвалідність другої групи, що було відомо його дітям.
З березня 2011 року ОСОБА_4 постійно перебував під наглядом лікаря, постійно лікувався. Вимушений був брати кредит для оплати вартості лікування.
У період шлюбу, 01.07.2011 року, за спільні кошти подружжя вони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_4 .
З березня 2017 року у зв'язку із загостренням хронічних хвороб знову проходив лікування. В травні почали проявлятися виразки на правій стопі, а тому з 02.06.2017 року по 23.06.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Кам'янець-Подільської міської лікарні. В червні 2017 року йому ампутували праву стопу, в зв'язку з цим звертався до дочок за допомогою. Проте будь-якої допомоги від них ОСОБА_4 не отримав.
Після ампутації лівої нижньої кінцівки, в липні 2021 року ОСОБА_4 також звертався до дочок за допомогою в телефонному режимі. Проте і цього разу йому було відмовлено в наданні будь-якої допомоги.
З 16.11.2021 року ОСОБА_4 була встановлена перша група інвалідності.
Вказане підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК до довідки КМЕ-1 № 505788 від 03.04.2000 року, копією епікризу № 1/2793 від 23.06.2017 року, копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 048195 від 16.11.2021 року, копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 538496 від 03.12.2021 року, копією довідки, виданої КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня», про те що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.07.2021 року по 21.09.2021 року з діагнозом - Інсулінонезалежний цукровий діабет з іншими уточненими ускладненнями. Гнійно-некротичне ураження лівої стопи та гомілки. Ампутація кукси правої стопи. Атеросклеротична хвороба серця та копією виписки № 1/815 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого).
Так, як дочки не надавали ніякої допомоги, доводилося звертатися до друзів та знайомих. За весь час хвороби батька відповідачки надіслали лише один грошовий переказ на 1000 грн. Їх батько знаходився у безпорадному стані та потребував постійного стороннього догляду, який здійснювала позивачка, вона ж сплатила частину коштів за кредит та оплатила похорон ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , доньки ОСОБА_4 від першого шлюбу, подали до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи наведене, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є дітьми спадкодавця від першого шлюбу, від права на спадкування вказаної квартири.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , звернулись в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , вказували, що є спадкоємцями першої черги за законом, належно прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_4 .
Спірна квартира АДРЕСА_1 було придбано за кошти, отримані їхнім батьком ОСОБА_4 від продажу власної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34,40 кв.м, житлова площа 16,30 кв.м, тому не є спільною сумісною власністю подружжя.
За договором купівлі-продажу квартира в Києві була продана за 430380 грн., а тому просили суд визнати квартиру в м. Кам'янець-Подільському особистою власністю батька та визнати право власності на 1/3 частину спадкової квартири за кожною в порядку спадкування за законом.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03.03.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності їй, та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши дану частку із спадкового майна.
Усунуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кам'янець-Подільському Хмельницької області.
В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 , особистою власністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину кожній, вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати як незаконне та відмовити в задоволення первісного позову і задовольнити їх зустрічний позов. На думку апелянтів, суд першої інстанції не врахував, що за договором купівлі-продажу спадкодавець ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_2 за місяць до придбання спірної квартири, отримавши від її продажу 400000 грн., і саме за рахунок цих коштів придбав спірну квартиру. ОСОБА_1 цей факт належними та допустимими доказами не спростувала. Також з матеріалів справи встановлено, що позивачка за первісним позовом та спадкодавець ОСОБА_4 витрачали значні кошти на його лікування. Доказів і джерел спільних доходів, які б дозволили придбати навіть недорогу квартиру, яка начебто потребувала ремонту, позивачка не надала, судом першої інстанції джерела можливих доходів ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 не встановлено.
Тому висновок суду про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки так зазначено в договорі купівлі-продажу, є помилковим, бо при укладенні договору нотаріус не перевіряв походження коштів на придбання цієї квартири.
Вважають недоведеними й ті обставини, які за ч.5 ст.1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємців від спадкування - чи дійсно спадкодавець перебував у безпорадному стані, якого саме виду допомоги потребував, які саме обов'язки щодо утримання та піклування покладені на членів сім'ї та родичів спадкодавця, який саме вид допомоги повинні були надати відповідачі. Жодне з цих питань не було вирішено під час розгляду в суді першої інстанції.
Суд не перевірив майновий стан спадкодавця на момент смерті, обсяги та вартість лікування, які спадкодавець оплачував самостійно, не врахував, що за життя спадкодавець не звертався до дочок з позовом про стягнення аліментів та/або стягненням витрат, пов'язаних з лікуванням та інвалідністю, а дочки мали заборгованість зі сплати таких платежів.
Що стосується піклування та допомоги спадкодавцю в побуті (приготування їжі, прибирання, прання), то за ст.ст. 3, 7 СК України першочерговий обов'язок надавати відповідну допомогу покладений на позивачку як дружину спадкодавця.
В засіданні апеляційного суду представник апелянток підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Позивачка та її представниця просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що 05.03.2009 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 .
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 01.07.2011 року приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Шевчик Н.М., реєстровий №1012, в період шлюбу ОСОБА_4 придбав у спільну сумісну власність подружжя квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 був ліквідатором аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, у зв'язку з чим хворів, втратив 70 відсотків працездатності з 03.04.2000 року. В подальшому в зв'язку з прогресуванням хвороб в червні 2017 року йому проведено ампутацію правої стопи. В липні 2021 року йому проведено ампутацію лівої нижньої кінцівки, з 16.11.2021 року йому встановлена 1 група інвалідності.
ОСОБА_4 потребував додаткових коштів на лікування та стороннього догляду, що підтверджується копією витягу із акту огляду МСЕК до довідки КМЕ-1 № 505788 від 03.04.2000 року; копією епікризу № 1/2793 від 23.06.2017 року; копією довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 048195 від 16.11.2021 року; копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 538496 від 03.12.2021 року; копією довідки, виданої КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня; копією виписки № 1/815 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час шлюбу і є спільною сумісною власністю цього подружжя, тому до кола спадкового майна останнього належить 1/2 частка цієї квартири. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростували презумпцію спільної сумісної власності щодо вказаної квартири і не довели достатніми та допустимими доказами її належність до особистої власності спадкодавця. Спадкодавець ОСОБА_4 хворів на ряд тяжких захворювань, був інвалідом першої групи у зв'язку з частковими ампутаціями обох ніг, у зв'язку з цим знаходився в безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги, а також матеріальної допомоги. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилялися від надання такої допомоги батькові, тому наявні підстави для їх усунення від права на спадкування майна батька.
Доводи апеляційної скарги про доведеність належності спірної квартири до особистої власності спадкодавця є безпідставними.
Так, згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч.ч. 2-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).
Аналогічну норму щодо рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності містить ст. 372 ЦК України.
Отже, за змістом наведених норм права діє презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, а також діє принцип рівності часток подружжя, тобто, частки майна дружини та чоловіка є рівними у спільній сумісній власності.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована, й один із подружжя (його спадкоємці) можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі, в судовому порядку.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2011 року (а.с.135) ОСОБА_4 дійсно відчужив належну йому квартиру АДРЕСА_2 за ціною 430380 грн.
Проте суд першої інстанції правильно констатував, що позивачки за зустрічним позовом не довели достатніми та допустимими доказами придбання спірної квартири саме за кошти, виручені від продажу квартири в м. Київ, що належала спадкодавцю на праві особистої власності. Таке їхнє твердження не ґрунтується на жодних доказах і є припущенням.
В свою чергу за змістом договору купівлі-продажу від 01.07.2011 року продавець передає квартиру АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_4 у спільну сумісну власність подружжя.
Отже, суд правильно констатував, що позивачки не спростували належними та допустимими доказами презумпцію спільної сумісної власності подружжя на цю квартиру, а відтак, правильним є висновок суду про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири - її частку у спільній сумісній власності подружжя та відмови в зустрічному позові щодо визнання вказаної квартири особистою власністю спадкодавця ОСОБА_4 .
Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності підстав для усунення апелянток від права на спадкування за законом після смерті батька, апеляційний суд бере до уваги таке.
Згідно з ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).
Згідно з ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Крім того, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги саме від спадкоємця-відповідача, за умови отримання її від інших осіб, чи мав цей спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
При цьому за змістом норми ч.5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 року в справі № 567/1508/19, від 17.03.2020 року в справі № 676/6852/17, від 02.03.2020 року в справі № 133/1625/18, від 19.02.2020 року в справі № 205/5168/18.
Суд першої інстанції правильно констатував, що спадкодавець ОСОБА_4 хворів на ряд тяжких захворювань, йому була встановлена інвалідність 1 (Б) групи загального захворювання, що зумовлювало його безпорадний стан - він фізично та матеріально не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Так, у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_4 тривалий час хворів, вже з 14.03.2000 року йому встановлено втрату 70 відсотків працездатності та 2 групу інвалідності.
В подальшому в зв'язку з прогресуванням хвороб (Цукровий діабет ІІ типу, інсулінонезалежний, важка форма. Діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок. Діабетична проліферативна ангіоретинопатія. Атеросклеротична аритксія. Гіпертонічна хвороба ІІ) внаслідок некротичних уражень стопи в червні 2017 року йому проведено ампутацію правої стопи.
В липні 2021 року внаслідок некротичних уражень лівої стопи і гомілки ОСОБА_4 проведено ампутацію лівої нижньої кінцівки. З 16.11.2021 року йому встановлена 1(Б) група інвалідності безстроково (а.с.19-24).
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді. До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Отже, сам факт встановлення 1(Б) групи інвалідності безстроково ОСОБА_4 цілком підтверджує перебування його в безпорадному стані та високу потребу в постійному сторонньому догляді, фізичній та матеріальній допомозі.
Ці обставини також підтверджуються довідкою КНП «Кам'янець-Подільська міська лікарня» від 08.12.2023 року, випискою № 1/815 із медичної картки амбулаторного хворого (а.с. 29-30), які суд обґрунтовано взяв до уваги, а також показаннями свідків в суді першої інстанції.
Так, згідно показань свідка ОСОБА_5 , вже з 2017 року ОСОБА_4 в зв'язку з прогресуванням цукрового діабету мав рани на нозі, які постійно відкривалися, велику надлишкову вагу. Внаслідок ампутації правої стопи, а потім і лівої ноги мав складнощі з пересуванням, потребував постійної сторонньої допомоги. Позивачка не могла залишити його навіть на кілька годин і просила її (свідка) залишитися з ним, коли виходила по справах. Відповідачки, доньки ОСОБА_4 , не приїжджали до нього, не провідували в лікарні. Якось після телефонної розмови ОСОБА_4 з однією з доньок, останній плакав та скаржився свідку ОСОБА_5 , що має дітей, а допомоги він них не отримує ніякої, незважаючи на його прохання.
Також свідок повідомила, що позивачка неодноразово позичала у неї та в інших сусідів кошти на лікування ОСОБА_4 , оскільки вони не були заможною сім'єю.
Як підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідачки не приїжджали і на похорон батька, попри те, що на час його смерті перебували на території сусідньої Чернівецької області (подавали 28.04.2022 року заяву про прийняття спадщини після його смерті в м. Сокиряни Чернівецької області, а.с.52, 55).
В апеляційному суді представник відповідачок також ствердив, що ОСОБА_4 звертався за допомогою до відповідачок, просив хоча б поповнити йому кошти на мобільний зв'язок, щоб мати змогу спілкуватися з ними, допомогти коштами на лікування. Тому ОСОБА_2 декілька разів поповнювала йому телефон по 100 грн. , а також надіслала грошовий переказ на суму 1000 грн. (а.с. 79).
З врахуванням наведених доказів суд першої інстанції правильно констатував, доведеність факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані у зв'язку з тяжкими хворобами та каліцтвом, його неспроможність фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим він потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідачки мали телефонний зв'язок з батьком, були обізнані про стан його здоров'я, а отже, усвідомлювали всю безпорадність його стану та потребу в матеріальній допомозі та сторонньому догляді, проте ухилялися від надання йому такої допомоги та участі в догляді.
Дружина ОСОБА_1 дійсно постійно забезпечувала побутові умови життя та постійний догляд спадкодавцю, хоча й потребувала допомоги в цьому і не отримувала від відповідачок. Водночас спадкодавець об'єктивно потребував матеріальної допомоги саме від відповідачок, останні не довели достатніми доказами матеріальну неспроможність надавати таку допомогу. Поповнення телефону тричі по 100 грн., а також грошовий переказ на суму 1000 грн. не є належною та достатньою допомогою батькові від відповідачок.
За цих обставин правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для усунення ОСОБА_2 ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк