Провадження №2-о/522/350/25
Справа №522/9472/25
28 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді: Бондар В.Я.,
за участю присяжних: Акішенко Т.М.,
Галів П.І.,
за участі секретаря судового засідання: Єрганінової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Приморський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Міністерство оборони України, Національна гвардія України в особі Головного управління Національної гвардії України, Міністерство Внутрішніх Справ України, про оголошення фізичної особи померлою,
Заявник 02.05.2025 звернулася до суду з заявою про оголошення померлим військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є дружиною учасника бойових дій, направлених на захист Батьківщини в російсько-українській окупаційній повномасштабній війні, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - сержанта ОСОБА_2 . Сержант ОСОБА_2 має доньку та сина, інших родичів немає, адже його батьки померли. 10.03.2024 під час виконання бойового завдання у районі смт Садове Херсонської області, внаслідок артилерійського обстрілу по укриттю - військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти. Станом на 30.04.2025 ОСОБА_2 додому не повернувся. Відомостей про його перебування в полоні чи ідентифікацію тіла з числа загиблих заявник не отримувала. Заявниця зазнає важких фізичних і моральних страждань, адже втратила не лише чоловіка і батька їх спільної дитини, але навіть і можливість його поховати.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 19.06.2025. Витребувано інформацію від державних органів з метою підтвердження чи спростування обставин, викладених у заяві.
У судовому засіданні 19.06.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 було задоволено клопотання про допит свідків. Представник заявника ОСОБА_3 надала вступне слово, після чого було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що з березня 2024 року ОСОБА_2 не виходить на зв'язок. У зв'язку з тим, що ухвала про витребування доказів не у повному обсязі була виконана, розгляд справи відкладено на 10.07.2025 з метою повторного направлення ухвали для виконання.
У судовому засіданні 10.07.2025 представник заявника ОСОБА_3 заперечувала щодо виключення Міністерства оборони України в якості заінтересованої особи разом з тим просила залучити Національну гвардію України та Міністерство внутрішніх справи в якості заінтересованих осіб. Клопотання задоволено судом, залучено до участі у справі заінтересованих осіб: Національну гвардію України в особі Головного управління Національної гвардії України та Міністерство Внутрішніх Справ України. З метою сповіщення залучених заінтересованих осіб розгляд справи відкладено на 23.07.2025.
У судовому засіданні 23.07.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 28.07.2025 о 14:45 год.
Заінтересовані особи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду сповіщені належним чином, адже мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».
Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, оцінивши наявні докази в сукупності, прийшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Одеса народився ОСОБА_2 у батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що вбачається з свідоцтва про народження, виданого повторно 19.10.2021 серії НОМЕР_2 (а.с.5, 13).
Батьки ОСОБА_2 померли: ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).
04 березня 2011 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.10, 11).
У батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_9 , що встановлено з свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.12).
Командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 11.03.2024 прийнято наказ №75, яким, зокрема, слід вважати таким, що зниклим безвісті (ймовірно загиблі): навідника 2-го гранатометного взводу батальйону оперативного призначення сержанта ОСОБА_10 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання у районі смт Садове Херсонської області, внаслідок артилерійського обстрілу по укриттю з 10 березня 2014 року (а.с.17).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №300 від 09.05.2024 Про результати проведення службового розслідування, внесено зміни до наказу №75 від 11.03.2024 в частині місця події, а саме зникнення військовослужбовців - с.Придніпровське Херсонського району Херсонської області (а.с.18-20).
Сержант ОСОБА_2 перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10.03.2022 по 10.03.2024. З 10.03.2024 вважається безвісті зниклим, що вказано у довідці ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.08.2024 (а.с.16).
Грільберг-Мельниченко М.Г. надіслано сповіщенні про смерть (загибель) у якому вказується, що ОСОБА_2 зникнув безвісти 10.03.2024 (а.с.114).
15.03.2024 по факту доставлення до чергової частини Відділу поліції №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області, рештків двох не встановлених військовослужбовців, які загинули від отриманих поранень внаслідок обстрілу перебуваючи біля с.Придніпровське в Херсонській області, зареєстровано кримінальне провадження № 12024231030000376 (а.с.21).
Згідно листа слідчого управління Головного управління національної поліції в Херсонській області від 10.06.2025, відповідно до висновку судово-медичного експерта №353 від 20.03.2024 встановлено, що надані на дослідженні кістки належать скелету однієї людини віком 20-30 років. Генетичні ознаки фрагментів кісток та зубів не встановлено, у зв'язку з надзвичайно низьким вмістом ДНК (а.с.82).
На виконання ухвали суду надійшли наступні відомості:
- відомості про ОСОБА_2 відсутні у ДП «Український національний центр розбудови миру» (а.с.47-48);
- актового запису про народження відносно ОСОБА_2 не виявлено в архіві Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) (а.с.49-50);
- копію актового запису про народження ОСОБА_2 надіслано Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі ПМУМЮ (м.Одеса) (а.с.86-87);
- відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територію ОСОБА_2 не виявлено Центром обробки інформації Державної прикордонної служби України (а.с.55);
- відсутня інформація про ОСОБА_2 у Головного управління розвідки Міністерства оборони України (а.с.57);
- до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими не надходило повідомлень від Міжнародного Комітету червоного Хреста або зі сторони російської федерації про перебування ОСОБА_2 в полоні (а.с.60).
Свідки тато заявниці і сестра ОСОБА_2 підтвердили, що ОСОБА_2 з 10.03.2024 на зв'язок не виходить.
Відповідно до абзацу 12, частини 1, статті 1 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" визначено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини 1, 2 статті 4 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" передбачено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Суд зазначає, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22 виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Херсонська міська територіальна громада до складу якої відноситься с.Придніпровське, де ОСОБА_2 зник безвісти, відносилася до складу території на яких можливі бойові дії у період з 11.11.2022 по 11.05.2023.
За таких обставин в цьому випадку, шестимісячний строк слід обраховувати з 11.03.2024 - дати, коли ОСОБА_2 зник безвісти в результаті артилерійського обстрілу с.Придніпровське Херсонського району Херсонської області.
Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-то: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Слід зазначити, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.
Водночас ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24).
Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами доказування, визначеними ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що інформація про ОСОБА_2 відсутня, після зникнення безвісти 11.03.2024 ОСОБА_2 не виходить на зв'язок, додому не повернувся. Тому, долучені докази до заяви про оголошення фізичної особи померлою та отримані судом, не містять жодних суперечностей щодо обставин зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 та дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть в с.Придніпровське Херсонського району Херсонської області.
Заявниця має особисту, у тому числі цивільно-правову заінтересованість, у зміні правового статусу її чоловіка, якого просить оголосити померлим.
З урахуванням положення частини третьої статті 46 ЦК України, суд вважає за необхідне оголосити ОСОБА_2 померлим від дня його вірогідної смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Слід зазначити, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (ч.1 ст. 48 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ), за участі заінтересованих осіб: Приморський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 37946492, м.Одеса, вул. Разумовська, буд.37), Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6), Національна гвардія України в особі Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803498, 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок, 9а), Міністерство Внутрішніх Справ України (ЄДРПОУ 00032684, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10, місто Київ, 01601), про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , уродженець міста Одеси. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцем смерті вважати с.Придніпровське Херсонського району Херсонської області.
Роз'яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Я. Бондар
Присяжні Т.М.Акішенко
П.І.Галів