16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/875/25
Провадження № 2/730/399/2025
"28" липня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики №79869939 у розмірі 22549,20 грн, з яких: 6900,00 грн - борг за основною сумою, 1863,00 грн - борг за відсотками, 0,00 грн - борг за процентами за понадстрокове користування позикою, 13786,20 грн - борг за пенею. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеним 23.04.2024р. в електронній формі із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зазначеним договором позики у відповідача виникла заборгованість, право грошової вимоги якої, як і стосовно інших зазначених у реєстрах боржників, позикодавець за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. з додатковою угодою №7 від 13.06.2022р. відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новому кредитору; з моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало товариство звернутися з даним позовом до суду.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 24 червня 2025 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач в п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 24 червня 2025 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно з ч.6-8 ст.128 ЦПК України вважається належним сповіщенням особи), однак той у встановлений строк відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.
За змістом положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1). Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками (ч.2).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч.1 ст.1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За приписами ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №79869939, згідно умов якого товариство зобов'язувалося передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів його електронного платіжного засобу, а позичальник повинен повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1); сума позики - 6900,00 грн (п.2.1); строк позики (строк договору) - 30 днів (п.2.2); дата надання позики - 23.04.2024р., дата повернення позики - 22.05.2024р.; денна процентна ставка - 0,9% в день, яка діє протягом строку договору, визначеного п.2.2, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день, пеня - 2,7% в день (п.2.3); додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Позичальник також підтвердив, що до моменту підписання Договору він вивчив його та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ і є невід'ємною частиною Договору позики, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення Договору, які йому зрозумілі (п.5.1-5.3). Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Оскільки вказаний договір позики створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, вчинені в електронній формі за допомогою електронного підпису уповноваженого представника позикодавця та одноразовим ідентифікатором позичальника, особу якого було ідентифіковано й верифіковано, з огляду на його неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана. При цьому, суд констатує, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між позивачем і відповідачем електронного договору позики на сайті є неможливим. Тобто, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі позики досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня
2021 року у справі №524/5556/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зазначені свої зобов'язання за договором позики виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 02.07.2025р. із випискою по рахунку, які містять інформацію про зарахування 23.04.2024р. коштів у сумі 6900,00 грн на банківський картковий рахунок відповідача, що вказаний ним у договорі позики.
Натомість, ОСОБА_1 порушив умови договору, позику та відсотки за її користуванням в повному обсязі та своєчасно не повернув, у зв'язку з чим йому було нараховано пеню. Згідно наданого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №79869939 від 23.04.2024р. станом на 25.09.2024р. складає 22549,20 грн, з яких: 6900,00 грн - борг за тілом позики, 1863,00 грн - борг за процентами, 13786,20 грн - борг за пенею, що не спростовано відповідачем, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Клієнт) було укладено договір факторингу №14/06/21, згідно якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, право на одержання яких належить клієнту; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моменту підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 14 червня 2022 року (п.9.1).
Факт передачі від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав грошової вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема щодо боржника ОСОБА_1 , зафіксований актом прийому-передачі реєстру боржників №32 від 25.09.2024р., витягом з реєстру боржників №32 від 25.09.2024р., платіжною інструкцією №460 від 27.09.2024р.
Право позикодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника договором позики не обмежене.
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р., у якій сторони погодили внести зміни до п.1.3 договору.
13 червня 2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р., у якій сторони погодили внести зміни до п.9.1 договору, виклавши його в такій редакції: «Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік».
25 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» і ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду №37 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р., у якій сторони погодили внести зміни до загальної суми прав вимоги, що відступається, та ціни продажу.
Однак, ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги за договором факторингу ніяких платежів первісному чи новому кредитору не здійснював.
Натомість ОСОБА_1 всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх позикових зобов'язань та спростування позовних вимог, зокрема й щодо укладення договору позики та отримання грошей, а відсутність у нього коштів не може бути підставою для звільнення його від погашення заборгованості.
Даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред'явленого до стягнення розміру заборгованості за договором позики та її окремих складових, суд вважає правомірним нарахування ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» ОСОБА_1 процентів за користування позикою в сумі 1863,00 грн саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку дії договору позики, оскільки відповідач порушив свої зобов'язання й отримані позику згідно умов п.2.2, 2.3 договору своєчасно (протягом 30 днів до 22.05.2024р.) не повернув, ці відсотки відповідають максимальному розміру денної процентної ставки, визначеної приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а проценти за порушення грошового зобов'язання (понадстрокове користування позикою), передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, позичальнику не нараховувалися і не стягуються, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.
Натомість суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення з відповідача боргу за пенею в сумі 13786,20 грн, оскільки п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, оскільки означена сума пені була нарахована відповідачу за прострочення виконання ним зобов'язань за договором позики, укладеним 23.04.2024р., тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022р., в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, то ця пеня підлягає списанню кредиторами і не може бути стягнута з позичальника.
Водночас питання дійсності щодо вищевказаної частини грошової вимоги за договором позики, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Отже, після проведеного судом перерахунку заборгованість відповідачаза договором позики від 23.04.2024р. становить 8763,00 грн, з яких: 6900,00 грн - борг за тілом кредиту, 1863,00 грн - борг за процентами за користування кредитом.
Разом з тим, суд констатує, що на момент укладення між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. та додаткових угод №2 від 28.07.2021р., №7 від 13.06.2022р., ще не виникло (не існувало) зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і боржником ОСОБА_1 , адже не було укладено договору позики №79869939 від 23.04.2024р. Тобто, у первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. із додатковими угодами до нього.
Додаткова угода №37 від 25.09.2024р. до договору факторингу хоча й була укладена між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» після договору позики №79869939 від 23.04.2024р., проте обсяг прав та обов'язків сторін за вказаним договором факторингу від 14.06.2021р. та усіма додатковими угодами до нього - не змінений, по своїй суті додаткові угоди не є новим договором факторингу, що жодним чином не свідчить про перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №79869939 від 23.04.2024р.
Одночасно суд зважує і на ту обставину, що умовами незміненого п.1.1 договору факторингу передбачено можливість віступлення клієнтом фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав (наявна вимоги), а не права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), як то диспозитивно врегульовано ч.1 ст.1078 ЦК України.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Велика Палата Верховного Суду у п.138-139 постанови від 15.09.2022р. у справі №910/12525/20 вказала, що положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №914/868/17, від 18.10.2018р. у справі №910/11965/16.
Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 зазначив, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність.
Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами перехід до нього від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права грошової вимоги за договором позики №79869939 від 23.04.2024р. стосовно боржника ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позивач не може вважатися новим кредитором відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за договором позики є необгрунтованим і не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд відмовляє повністю, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені товариством у справі судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець