16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/878/25
Провадження № 2/730/402/2025
"28" липня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №002/9517109-SP від 24 лютого 2021 року в розмірі 21564,75 грн, з яких: 9943,69 грн - борг по тілу кредиту, 11621,06 грн - борг по відсотках, 0,00 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Таскомбанк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/9517109-SP від 24.02.2021р. (кредитний договір), підписання якого акцептувала публічну пропозицію, розміщену на вебсайті банку та беззастережно приєдналась до умов договору, строк дії кредитного ліміту за яким становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. Однак всупереч умов договору відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у визначені договором строки. 28.02.2024р. між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, згідно умов якого банк відступив товариству, а те набуло право грошової вимоги до зазначених у реєстрі боржників, зокрема й до відповідача за вказаним кредитним договором від 24.02.2011р. у розмірі 21564,75 грн, з яких: 9943,69 грн - борг по тілу кредиту, 11621,06 грн - борг по відсотках, 0,00 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні новому кредитору не сплатив, що й спонукало позивача звернутися з даним позовом до суду.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 24 червня 2025 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач в п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та в його відсутність, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 24 червня 2025 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернення судової кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» ф.20 із зазначенням причин повернення «адресат відсутній» згідно з ч.6-8 ст.128 ЦПК України вважається належним сповіщенням особи), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (свобода договору).
За приписами ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).
Умови договорів приєднання розробляються кредитодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим кредитодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
За приписами ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У судовому засіданні встановлено, що 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 і АТ «Таскомбанк» підписали заяву-анкету №179666 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», у якій ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України на її ім'я та встановити ліміт кредитування (п.1); підтверджує, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення договору і з якою ознайомлена, повністю згодна, зміст розуміє й положення якої зобов'язується неухильно дотримуватися; беззастережно погоджується, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати розмір ліміту кредитування (п.3); підтверджує, що ця заява-анкета є також заявою на відкриття рахунку та карткою із зразком її підпису (п.8); підписанням даної заяви-анкети підтверджує отримання нею платіжної картки (п.16).
Згідно зробленого ТОВ «ФК «ЄАПБ» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №002/9517109-SP від 24.02.2021р. за період з 28.02.2024р. по 30.04.2025р. становить 21564,75 грн, з яких: борг за тілом кредиту - 9943,69 грн, борг за відсотками - 11621,06 грн, борг за комісією - 0,00 грн, борг за пенями/штрафами - 0,00 грн.
За договором факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) й АТ «Таскомбанк» (Клієнт), останнє відступає позивачу, як новому кредитору, а той набуває право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зазначених у реєстрі прав вимог, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №002/9517109-SP від 24.02.2021р. у сумі 21564,75 грн, з яких: борг за тілом кредиту - 9943,69 грн, борг за відсотками - 11621,06 грн, борг за комісією - 0,00 грн, борг за пенями/штрафами - 0,00 грн. Відступлення прав вимоги та перехід їх від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру прав вимог згідно додатку №2, але на раніше здійснення оплати фактором згідно п.3.1 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього договору (п.2.3).
Передача від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги за вказаним договором факторингу, зокрема й щодо ОСОБА_1 , підтверджується актом прийому-передачі реєстру прав вимоги та витягом з реєстру прав вимог від 28.02.2024р.
Водночас із аналізу положень ст.626, 633, 634, 638, 639 ЦК України та змісту заяви-анкети №179666 від 24.06.2021р. вбачається, що її підписання уповноваженою особою АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 свідчить лише про приєднання відповідача до Публічної пропозиції банку на укладення договору, проте жодним чином не підтверджує факту укладення між сторонами кредитного договору №002/9517109-SP від 24.02.2021р. та його виконання сторонами, зокрема й кредитодавцем по наданню позичальнику коштів у кредит, оскільки до позовної заяви не додано ні Публічної пропозиції, ні самого кредитного договору.
У той же час, банком не надано ніяких доказів того, яке рішення було прийнято ним за цією заявою-акетою відповідача, тоді як згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Крім того, вказана заява-анкета не містить ніяких даних про розмір кредитного ліміту, встановлену процентну ставку, штрафні санкції, строки здійснення періодичних платежів. Водночас у жодних інших долучених до позовної заяви документах, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достатності й достовірності доказів, не зазначені погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, порядок нарахування і сплати відсотків; відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок на її ім'я, вказаний у п.1 заяви-анкети, строк дії виданої платіжної картки, зарахування на картку кредитних коштів у межах встановленого розміру кредитного ліміту, користування відповідачем цими коштами та інші докази, які б підтверджували факт отримання й витрачання (проведення розрахунків за товари, послуги, зняття готівки) кредитних коштів відповідачем.
За таких обставин саме позивач повинен довести, що кредитодавцем було прийнято рішення про відкриття рахунку, видачу картки із встановленням кредитного ліміту, така картка видавалася клієнту і була ним отримана; також позивач має підтвердити суму кредитного ліміту, що був встановлений на рахунок (картку) клієнта.
Додані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір факторингу з актом приймання-передачі реєстру прав вимоги і витягом з реєстру прав вимог не є тими первинними документами, які беззаперечно й однозначно підтверджують наявність між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 правовідносин за кредитним договором №002/9517109-SP від 24.02.2021р., а отже не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами існування боргу. Адже ці документи створені самим позивачем, а відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності кредитної заборгованості, на якій наполягає позивач у своїх вимогах.
Суд констатує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз окреслених норм дає підстави для висновку, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними й допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Однак, виписка за рахунком, відкритим на ім'я ОСОБА_1 ,у матеріалах цієї справи відсутня.
При цьому, на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, проте позивач усвідомлено не подав таких доказів, проявив бездіяльність і не ініціював перед судом клопотання про витребування якихось додаткових доказів у разі неможливості їх самостійного подання (зокрема від АТ «Таскомбанк» кредитного договору, інформації про відкриття рахунку, встановлення по ньому кредитного ліміту, видачі кредитної картки, строк її дії, виписки з рахунку позичальника), розпорядившись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, хоча це є його процесуальним обов'язком в силу положень ст.12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.
Отже, додані до позовної заяви документи, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують укладення кредитного договору, отримання кредиту та користування ним відповідачем, а, отже не відповідають критерію належності доказів. Сама по собі заява-анкета №179666 від 24.02.2021р., як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов'язання по наданню позичальнику кредиту, отримання та використання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступними кредиторами (факторами).
Водночас питання дійсності грошової вимоги, право якої відступалося за договором факторингу, є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 зазначив, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність.
Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві про невиконання відповідачем свого обов'язку перед АТ «Таскомбанк» (як первісним кредитором) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (як новим кредитором) по повернення кредиту, оскільки позивачем усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не підтверджено належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами факт укладення АТ «Таскомбанк» із ОСОБА_1 кредитного договору №002/9517109-SP від 24.02.2021р. у розумінні приписів ч.1 ст.634 ЦК України та його виконання обома сторонами, у зв'язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача заборгованості за цим кредитним договором та що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обгрунтованості такої заборгованості.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 за схожих обставин і позиція касаційного суду в даній категорії справ є незмінною.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором є необгрунтованим і не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд відмовляє повністю, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені товариством у справі судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 634, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець